Рішення

від 28.02.2018 по справі 906/993/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. м. Житомир Справа № 906/993/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

cекретар судового засідання: Євдокимова В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Процесинг Інсталейшн"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 579702,56 грн

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 579702,56грн, з яких сума основного боргу складає 532670,40грн, пені - 32981,78грн, 3% річних - 3940,30грн, сума інфляційного збільшення - 10110,08грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №24/04/17 від 24.04.2017 в частині оплати виконаних робіт.

28.02.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у клопотанні зазначає, що вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 69).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Пиво-безалкогольний комбінат Радомишль (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фуд-Процесинг Інсталейшн (підрядник, позивач) укладено договір підряду №24/04/17 (далі - Договір) (а.с. 16-20), згідно якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати на користь замовника різні монтажні роботи за адресою: вул.Микгород, 71, м.Радомишль, (далі - об'єкт) дотримуючись обов'язкових вимог, що передбачені діючим законодавством України, та положень даного Договору.

Згідно п.3.1.7 Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити фактично виконані належним чином підрядником роботи в строки та на умовах, передбачених Договором.

Замовник має право приймати належне виконання робіт згідно договору та підписувати відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт (п.3.2.4. Договору).

Підрядник зобов'язується виконати всі роботи в об'ємі та в строки, що передбачені даним договором, та здати об'єкт робіт в експлуатацію і строк, встановлений в даному договорі (п.3.3.2. Договору).

Згідно п.3.3.3. Договору підрядник зобов'язується надавати акти прийому-передачі робіт зі складанням актів за передбаченою законодавством формою.

Розділом 4 "Порядок здачі об'єкта робіт" Договору передбачено, що наступного дня після завершення робіт підрядник повідомляє замовника про це в письмовій формі. Замовник після отримання від підрядника повідомлення про завершення робіт, протягом 3-х робочих днів проводить прийом робіт. У випадку згоди замовника прийняти виконання робіт, сторонами складається та підписується Акт прийому-передачі об'єкта робіт (п.4.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що вартість робіт, що виконуються підрядником за даним договором, розраховується виходячи із об'єму робіт, який буде виконано персоналом підрядника, на основі почасових ставок, визначених у протоколі узгодження вартості робіт - Додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Оплата робіт, виконаних підрядником за даним договором, здійснюється замовником не пізніше тридцяти робочих днів з дати підписання двома сторонами акту здачі-прийому виконаних робіт, на основі рахунку-фактури, наданого підрядником (п.5.2. Договору).

Підтвердженням закінчення та прийняття робіт здійснюється шляхом підписання двома сторонами та скріплення печатками сторін акту здачі-прийому виконаних робіт (п.5.3. Договору).

Згідно п.6.4. Договору за прострочку в оплаті належним чином виконаних та прийнятих замовником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та діє по 31.12.2017 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникнуть у сторін до вищевказаної дати на основі договору (п.8.3.Договору).

Всі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за даним договором, вирішується шляхом переговорів або направлення іншій стороні письмової претензії. Відповідь на претензію має бути направлена протягом двадцяти робочих днів з моменту отримання претензії (п.8.5. Договору).

21.06.2017 року позивачем та відповідачем складено, підписано та скріплено печатками акт №03/2017 здачі-прийняття робіт, згідно якого робота виконана якісно, повністю, а вартість робіт складає - 532670,40грн (а.с. 22).

Таким чином, позивач виконав умови договору вчасно та належним чином, водночас відповідач не здійснив оплату виконаних робіт.

16.08.2017 позивач направив відповідачу вимогу від 15.08.2017 про погашення заборгованості за виконані роботи згідно Договору (а.с.23-27). Відповідач дану вимогу отримав 19.09.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29), однак за даними позивача залишив її без відповіді та задоволення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору підряду №24/04/17 від 24.04.2017.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст.882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата робіт, виконаних підрядником за даним договором, здійснюється замовником не пізніше тридцяти робочих днів з дати підписання двома сторонами акту здачі-прийому виконаних робіт, на основі рахунку-фактури, наданого підрядником.

Акт здачі-прийняття робіт №03/2017 підписано 21.06.2017. Таким чином обов'язок оплатити виконані роботи у відповідача виник 22.06.2017, з урахуванням п.5.2 Договору останній строк оплати 03.08.2017.

Однак матеріали справи свідчать про те, що даний обов'язок відповідачем не виконано, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 532670,40грн основного боргу.

Крім того позивач просить стягнути із відповідача 3% річних у розмірі 3940,30грн за період з 03.08.2017 по 31.10.2017, суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 10110,08грн за період з 03.08.2017 по 31.10.2017 та пені у розмірі 32981,78грн за період з 03.08.2017 по 31.10.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 6-7), суд зазначає, що позивачем неправильно визначено період нарахування (із 03.08.2017 по 31.10.2017), оскільки не враховано, що 28 червня (День Конституції України) - є святковим днем, а тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат можливе лише із 04.08.2017 (першого дня прострочення відповідачем оплати виконаних робіт згідно Договору).

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Суд вважає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 32616,94грн за 89 днів прострочення сплати заборгованості (із 04.08.2017 по 31.10.2017). Суд відмовляє у стягненні із відповідача пені у сумі 364,84грн (32981,78грн - 32616,94грн) у зв'язку із неправильним визначенням позивачем періоду для нарахування заборгованості.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Варто зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Перевіривши розрахунок, що наданий позивачем, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 3896,52грн. У задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 43,78грн (3940,30грн - 3896,52грн) суд відмовляє у зв'язку із неправильним визначенням позивачем періоду для нарахування відшкодування.

Позивачем заявлено до стягнення 10110,08грн інфляційних втрат.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

За поданим позивачем розрахунком розмір індексу інфляції становить 10110,08грн.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що за період із серпня по жовтень 2017 року сума інфляційних складає 16623,45грн.

Однак, відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат у сумі 10110,08грн, які заявлені позивачем.

Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначає ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач належними та допустимими доказами довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 532670,40грн основного боргу, 32616,94грн пені, 3896,52грн 3%річних, 10110,08грн інфляційних, всього 579293,94грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Судові витрати у разі часткового задоволення позову в порядку ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8689,40грн.

Керуючись ст.ст.123, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Микгород, буд.71, ідентифікаційний код 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Процесинг Інсталейшн" (03142, м.Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 4-а, ідентифікаційний код 36564492):

-532670,40грн - боргу;

-32616,94грн - пені;

-3896,52грн - 3% річних;

-10110,08грн - інфляційних втрат;

-8689,40грн - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.03.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- у справу;

2 - позивачу (рек із пов);.

3- відповідачу (рек із пов).