Рішення

від 01.03.2018 по справі 910/23442/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2018Справа № 910/23442/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Маз Трейд

до комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 183 213,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Поляков Є.М. - директор (протокол засідання установчих зборів засновників товариства № 1 від 12.01.2011),

від відповідача Митяй Л.А. - представник (довіреність № 06-5/591 від 27.12.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Маз Трейд (далі - ТОВ Маз Трейд , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства Київпастранс (далі - КП Київпастранс , відповідач) про стягнення 183 213,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за договорами №№ 52.17-49 від 20.03.2017, 52.17-66 від 27.03.2017, 52.17-85 від 05.04.2017, 52.17-99 від 10.04.2017.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 183 213,27 грн., з яких: 157 540,08 грн. - основний борг, 23 145,61 грн. - пеня, 2 527,58 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 було відкрито провадження у справі № 910/23442/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018.

12.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав на необґрунтованість розрахунку розміру позовних вимог в частині нарахування пені з перевищенням строку, встановленого ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.03.2018.

У судовому засіданні 01.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у позові відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, у судовому засіданні 01.03.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між ТОВ Маз Трейд (постачальником) та КП Київпастранс (покупцем) було укладено чотири договори, а саме № 52.17-49 від 20.03.2017, № 52.17-66 від 27.03.2017, № 52.17-85 від 05.04.2017 та № 52.17-99 від 10.04.2017 (далі - договори), згідно з умовами яких постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у специфікаціях (додаток №1), які додаються до цих договорів і є їх невід'ємними частинами.

З вищевказаних договорів вбачається, що:

- договір № 52.17-49 від 20.03.2017 був укладений на поставку товару - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (запасні часини інші до автобусів типу МАЗ);

- договір № 52.17-66 від 27.03.2017 був укладений на поставку товару - Двигуни та їх частини код 34310000-3 за ДК 021:2015 (комплектуючі до двигунів автобусів типу МАЗ);

- договір № 52.17-85 від 05.04.2017 був укладений на поставку товару - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (запасні частини до поворотних механізмів автобусів типу МАЗ);

- договір № 52.17-99 від 10.04.2017 був укладений на поставку товару - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (вузли та деталі до механічного обладнання автобусів типу МАЗ).

Пунктом 6.1 договорів на покупця був покладений обов'язок прийняти поставлений товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам, а також своєчасно і в повному обсязі сплатити за такий товар.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 157 540,08 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідченими підписами представників та печатками обох сторін № 1475 від 05.05.2017 (до договору № 52.17-49 від 20.03.2017); № 998 від 29.03.2017, № 1145 від 06.04.2017 (до договору № 52.17-66 від 27.03.2017); № 1147 від 07.04.2017, № 1601 від 17.05.2017, №№ 1476, 1478 від 05.05.2017, №№ 1261, 1266, 1259 від 14.04.2017 (до договору № 52.17-85 від 05.04.2017); № 1260 від 14.04.2017 (до договору № 52.17-99 від 10.04.2017).

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання з поставки товару перед відповідачем виконав належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов укладених сторонами договорів, товар переданий позивачем за вищевказаними видатковими накладними, не оплатив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання умов договорів № 52.17-49 від 20.03.2017, № 52.17-66 від 27.03.2017, № 52.17-85 від 05.04.2017 та № 52.17-99 від 10.04.2017, становить 157 540,08 грн. Наявність у відповідача заборгованості у вказаному розмірі також підтверджується актами звірки взаєморозрахунків до зазначених договорів за період з 01.01.2017 по 07.11.2017, засвідченими підписами представників та печатками обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 157 540,08 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 145,61 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 договорів сторони погодили, що відстрочка платежу становить 30 календарних днів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3 договорів передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відтак, є неправильним. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог вказаної норми закону, розмір пені становить 20 497,80 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж заявлено позивачем до стягнення, а саме - 20 497,80 грн. У стягненні частині пені в розмірі 2 647,81 грн. судом відмовлено.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 527,58 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд встановив, що їх розмір становить 2 718,39 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем - 2 527,58 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 157 540,08 грн., пені в розмірі 20 497,80 грн. (у стягненні частині пені в розмірі 2 647,81 грн. судом відмовлено) та 3% річних в розмірі 2 527,58 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Маз Трейд (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 72, ідентифікаційний код 37848938) основний борг у розмірі 157 540,08 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сорок грн. 08 коп.), пеню в розмірі 20 497,80 грн. (двадцять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 80 коп.), 3% річних в розмірі 2 527,58 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять сім грн. 58 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 708,48 грн. (дві тисячі сімсот вісім грн. 48 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 12.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова