Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/22120/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/22120/17

За позовомПриватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 простягнення 102620 грн. 91 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача : Таргонська В.В. - представник за довіреністю № 36 від 29.12.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал з вимогами до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 про стягнення 102620 грн. 91 коп., з яких 66635 грн. 24 коп., 12632 грн. 79 коп. пені, 3331 грн. 76 коп. штрафу, 4543 грн. 26 коп. 3% річних та 15477 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення положень законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору № 09414/4-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2011 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 66635 грн. 24 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12632 грн. 79 коп., штраф у розмірі 3331 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 4543 грн. 26 коп. та інфляційні втрати у розмірі 15477 грн. 86 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 16.01.2018.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29.12.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2017 (докази направлення копій долучених позивачем до матеріалів справи на адресу відповідача долучені позивачем до матеріалів справи 29.12.2017).

15.01.2018 через відділ діловодства суду позивачем долучено до матеріалів справи довідку вих. № 271/8/8/02-18 від 10.01.2018, в якій зазначено, що станом на 09.01.2018 заборгованість відповідача за послуги водопостачання та водовідведення за позовний період з 01.12.2014 по 30.09.2017 у справі № 910/22120/17 відсутня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання призначено на 09.02.2018; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 відкладено судове засідання на 27.02.2018; на підставі ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо всіх проведених відповідачем оплат за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09414/4-08 від 10.02.2011 у період з дати направлення вимоги про сплату заборгованості № 11760/12/8/02-17 від 29.11.2017 до дати судового розгляду справи (та надати докази таких оплат), а також письмові пояснення щодо порядку зарахування відповідних оплат (надати відповідну бухгалтерську довідку), зокрема, щодо заявлення у вимозі про сплату заборгованості будь-яких штрафних санкцій (в тому числі, інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу).

20.02.2018 на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2018 до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що вимога про сплату заборгованості № 11760/12/8/02-17 від 29.11.2017 на суму 96635 грн. 24 коп. була направлена відповідачу без врахування здійсненої відповідачем 15.11.2017 оплати у розмірі 30000 грн. 00 коп., а заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2011 становила 66635 грн. 24 коп. (сума основного боргу). Крім того, позивач вказав на те, що 08.12.2017 та 03.01.2018 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у загальному розмірі 100000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача відсутня.

У судовому засіданні 27.02.2018 представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2018 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103045110013.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи строки розгляду судом справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановлені ст.ст. 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, та строки вчинення учасниками справи процесуальних дій, встановлені ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що докази, подані позивачем після 15.12.2017 (з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у новій редакції), судом приймаються, враховуючи що станом на дату подання позову (08.12.2017) обмежень щодо строку їх подачі Господарський процесуальний кодекс України не передбачав.

У судовому засіданні 27.02.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Дослідивши надані суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2011 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 (абонент) укладено Договір № 09414/4-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною цього договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 04.08.2009 р. за №876 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених/іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до наказу № 159 від 28.04.2017 Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал перейменоване на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

Відповідно до п. 1.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Постачальником може бути змінений режим водопостачання та водовідведення, відповідно до діючого законодавства України, а також у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі вода та/або приймання стоків тощо), без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 1.3 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 обсяг води, що підлягає постачанню та прийнято в систему каналізації, надається Абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з Постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з Постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих Абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за Абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показам засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, жими визначена площа поливу.

Згідно з п. 2.1.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті Постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення стоків у відповідності до правил користування та Місцевих правил приймання.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахункові документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п. 7.1 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 цей договір укладається сторонами на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (постачання води) та елементи договору про надання послуг (відведення води).

Крім того, вказаний договір є договором про надання житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином, оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що позивачем були присвоєні відповідачу наступні коди: код 8-1349 для здійснення розрахунків за послуги з постачання питної холодної води та відведення її стоків; код 8-51349 для здійснення розрахунків за холодну воду на підігрів та відповідний об'єм стоків, що вбачається з сукупності наявних в матеріалах справи доказів, а саме з актів про зняття показань з приладу обліку, розшифровок рахунків абонента та розпоряджень на реєстрацію чи підтвердження даних щодо водолічильника та відкриття особового рахунку.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води та надав послуги водовідведення на суму 121607 грн. 45 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи 29.12.2017 копіями актів про зняття показань з приладів обліку (вказані акти підписані відповідачем) та розшифровками рахунків абонента за спірний період, а також розгорнутим розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви (за кодом 8-1349 ).

Обсяг та вартість поставленої позивачем холодної води та наданих послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 121607 грн. 45 коп. (за кодом 8-1349) відповідачем не заперечувався.

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.12.2014 по 31.05.2017 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води на підігрів та надав послуги водовідведення на суму 140875 грн. 85 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи 29.12.2017 копіями актів про зняття показань з приладів обліку (вказані акти підписані відповідачем) та розшифровками рахунків абонента за спірний період, а також розгорнутим розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позовної заяви (за кодом 8-51349).

Обсяг та вартість поставленої позивачем холодної води на підігрів та наданих послуг з водовідведення за вказаний період у розмірі 140875 грн. 85 коп. (за кодом 8-51349) відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачай питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавств та не підлягають узгодженню сторонами.

Згідно з п. 2.2.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від Абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу.

Згідно з п. 2.2.3 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 у разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу фактичної кількості наданих йому послуг.

29.12.2017 позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних вимог-доручень, які виставлялись позивачем до установи банку відповідача для здійснення останнім оплат, довідку ПАТ Радикал Банк про реєстр платіжних вимог, які надсилались відповідачу у період з 01.12.2014 по 10.07.2015, довідку ПАТ КБ Хрещатик про реєстр платіжних вимог, які надсилались відповідачу у період з 11.07.2015 по 05.04.2016 та довідку ПАТ Банк Кредит Дніпро про реєстр платіжних повідомлень, що надсилались відповідачу у період з червня 2016 року по вересень 2017 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати розрахунки за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

При цьому, відповідачем не було висловлено заперечень щодо неотримання ним надісланих позивачем вказаних розрахункових документів за спірний період.

Водночас, в будь-якому випадку, враховуючи положення п. 2.2.3 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011, відповідач повинен був здійснювати оплату за поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з відведення холодної води не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Судом встановлено, що за поставлену позивачем холодну воду та надані послуги з відведення холодної води за період з січня 2017 року по вересень 2017 року за кодом 8-1349 (на суму 121607 грн. 45 коп.) відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 83008 грн. 36 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи 29.12.2017 копіями банківських виписок з рахунку відповідача та відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Порядок здійснення позивачем зарахування сплачених відповідачем грошових коштів відповідачем не заперечувався.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленої позивачем холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-1349 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 на суму 121607 грн. 45 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 83008 грн. 36 коп., суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 38599 грн. 09 коп. (за кодом 8-1349 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017).

Крім того, судом встановлено, що за поставлену позивачем холодну воду на підігрів та надані послуги з відведення холодної води за період з грудня 2014 року по травень 2017 року за кодом 8-51349 (на суму 140875 грн. 85 коп.) відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 112839 грн. 70 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи 29.12.2017 копіями банківських виписок з рахунку відповідача та відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви.

Порядок здійснення позивачем зарахування сплачених відповідачем грошових коштів відповідачем не заперечувався.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленої позивачем холодної води на підігрів та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-51349 за період з 01.12.2014 по 31.05.2017 на суму 140875 грн. 85 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 112839 грн. 70 коп., суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28036 грн. 15 коп . (за кодом 8-51349 за період з 01.12.2014 по 31.05.2017).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Суд зазначає, що у долучених позивачем до матеріалів справи 29.12.2017 підтверджень на реєстрацію чи підтверджень даних щодо лічильника та відкриття особового рахунку, зазначено, що бойлер перебуває у власності абонента (відповідача).

Таким чином, зважаючи на те, що індивідуальний тепловий пункт, від якого здійснюється підігрів води, яка постачається відповідачу, перебуває у власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 , суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплачувати позивачу грошові кошти за холодну воду, яка використана на потреби гарячого водопостачання.

Перебування бойлеру (теплового пункту) на балансі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 відповідачем не заперечувалось.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 становила 66635 грн. 24 коп. (38599 грн. 09 коп. заборгованість за кодом 8-1349 та 28036 грн. 15 коп. заборгованість за кодом 8-51349).

15.01.2018 через відділ діловодства суду позивачем долучено до матеріалів справи довідку вих. № 271/8/8/02-18 від 10.01.2018, в якій зазначено, що станом на 09.01.2018 заборгованість відповідача за послуги водопостачання та водовідведення за позовний період з 01.12.2014 по 30.09.2017 у справі № 910/22120/17 відсутня.

20.02.2018 на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що 08.12.2017 та 03.01.2018 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у загальному розмірі 100000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача відсутня.

Так, судом встановлено, що 08.12.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1511 від 08.12.2017 на суму 60000 грн. 00 коп., копія якого долучена представником до матеріалі справи у судовому засіданні 09.02.2018 (призначення платежу - згідно з Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011; погашення заборгованості згідно з вимогою № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017).

Крім того, судом встановлено, що 03.01.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 40000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1526 від 03.01.2018 на суму 40000 грн. 00 коп., копія якого долучена представником до матеріалі справи у судовому засіданні 09.02.2018 (призначення платежу - згідно з Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011; погашення заборгованості згідно з вимогою № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017).

Позивачем 29.12.2017 було долучено до матеріалів справи копію вимоги про сплату заборгованості № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017, на яку посилався відповідач у призначенні платежу при здійсненні часткових оплат.

У вказаній вимозі позивачем зазначено, що заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 становить 96635 грн. 24 коп. (за період з 01.12.2014 по 30.09.2017), у зв'язку з чим позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 96635 грн. 24 коп. протягом 7 днів з дня отримання вимоги.

20.02.2018 на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що вимога про сплату заборгованості № 11760/12/8/02-17 від 29.11.2017 на суму 96635 грн. 24 коп. була направлена відповідачу без врахування здійсненої відповідачем 15.11.2017 оплати у розмірі 30000 грн. 00 коп., а заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2011 становила 66635 грн. 24 коп. (сума основного боргу).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (сума основного боргу у розмірі 66635 грн. 24 коп.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (відповідачем було у повному обсязі сплачено позивачу суму основного боргу за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011), суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 суми основного боргу за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 у розмірі 66635 грн. 24 коп. (38599 грн. 09 коп. заборгованість за кодом 8-1349 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 та 28036 грн. 15 коп. заборгованість за кодом 8-51349 за період з 01.12.2014 по 31.05.2017).

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 12632 грн. 79 коп., а саме 5999 грн. 49 коп. пені за прострочення оплати поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-1349 за загальний період нарахування з 23.01.2017 по 30.09.2017 та 6633 грн. 30 коп. пені за прострочення оплати поставленої холодної води, що використовується для підігріву, та наданих послуг з відведення води за кодом 8-51349 за загальний період нарахування з 24.10.2016 по 30.09.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Таким чином, сторони умовами п. 4.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зазначивши, що нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості (на загальну суму 12632 грн. 79 коп.).

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3331 грн. 76 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 4.6 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати послуг абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Суд зазначає, що вказана умова договору, по суті, передбачає сплату відповідачем штрафу за невиконання грошового зобов'язання, а саме за несплату вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води за кожним місяцем.

При цьому, право на стягнення з відповідача штрафу виникає у позивача відразу з виникненням прострочення оплати вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води (незалежно від кількості днів прострочення) та обраховується від простроченої суми.

Таким чином, по суті, позивач має право на нарахування штрафу у розмірі 5% від всієї вартості поставленої води на наданих послуг з водовідведення у кожному місяці у випадку виникнення прострочення з оплати такої вартості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (на суму 3331 грн. 76 коп.).

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4543 грн. 26 коп. (3% річних у розмірі 674 грн. 32 коп. за прострочення оплати вартості поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-1349 за період з 23.01.2017 по 30.09.2017 та 3% річних у розмірі 3868 грн. 95 коп. за прострочення оплати вартості поставленої холодної води, що використовується для підігріву, та наданих послуг з відведення води за кодом 8-51349 за загальний період з 18.12.2014 по 30.09.2017).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості (на суму 4543 грн. 26 коп.).

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 15477 грн. 86 коп. (2893 грн. 58 коп. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості поставленої холодної води та наданих послуг з відведення холодної води за кодом 8-1349 за період нарахування з 23.01.2017 по 30.09.2017 та 12584 грн. 28 коп. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості поставленої холодної води, що використовується для підігріву, та наданих послуг з відведення води за кодом 8-51349 за загальний період нарахування з 18.12.2014 по 30.09.2017).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості (на суму 15477 грн. 86 коп.).

Водночас, як встановлено судом 08.12.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1511 від 08.12.2017 на суму 60000 грн. 00 коп., копія якого долучена представником до матеріалі справи у судовому засіданні 09.02.2018 (призначення платежу - згідно з Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011; погашення заборгованості згідно з вимогою № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017).

Крім того, як встановлено судом, 03.01.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 40000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1526 від 03.01.2018 на суму 40000 грн. 00 коп., копія якого долучена представником до матеріалі справи у судовому засіданні 09.02.2018 (призначення платежу - згідно з Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011; погашення заборгованості згідно з вимогою № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017).

Позивачем 29.12.2017 було долучено до матеріалів справи копію вимоги про сплату заборгованості № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017, на яку посилався відповідач у призначенні платежу при здійсненні часткових оплат.

У вказаній вимозі позивачем зазначено, що заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 становить 96635 грн. 24 коп. (за період з 01.12.2014 по 30.09.2017), у зв'язку з чим позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 96635 грн. 24 коп. протягом 7 днів з дня отримання вимоги.

20.02.2018 на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2018 до Господарського суду міста Києва (на підставі ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України) від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вказав на те, що вимога про сплату заборгованості № 11760/12/8/02-17 від 29.11.2017 на суму 96635 грн. 24 коп. була направлена відповідачу без врахування здійсненої відповідачем 15.11.2017 оплати у розмірі 30000 грн. 00 коп., а заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2011 становила 66635 грн. 24 коп. (сума основного боргу).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 за спірний період становила 66635 грн. 24 коп., та у зв'язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 100000 грн. 00 коп. після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 66635 грн. 24 коп. (у зв'язку з відсутністю предмета спору).

При цьому, суд зазначає, що відповідачем було сплачено 100000 грн. 00 коп. та у призначенні платежу зазначені реквізити Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 та реквізити вимоги № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017.

Оскільки заборгованість відповідача за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 станом на дату надсилання вказаної вимоги становила 66635 грн. 24 коп. (враховуючи пояснення позивача, подані 20.02.2018) та у призначенні платежу відповідачем було зазначено лише реквізити в цілому договору та реквізити вимоги № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017, суд дійшов висновку, що відповідачем не було вказано чіткого призначення платежу щодо сплати грошових коштів у розмірі 33364 грн. 76 коп.

Позивачем не надано суду будь-яких пояснень щодо порядку зарахування сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 33364 грн. 76 коп.

Водночас, суд зазначає, що згідно з п. 2.2.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від Абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу.

Доказів існування боргу за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011 за період, відмінний від періоду стягнення заборгованості у даній справі (загальний період з 01.12.2014 по 30.09.2017), позивачем суду не надано.

Крім того, згідно з п. 3.4.1 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 абонент має право попередньої оплати послуг. При здійсненні попередньої оплати абонент обов'язково зазначає про це у платіжному дорученні в призначенні платежу.

Як встановлено судом, при здійсненні оплати на 100000 грн. 00 коп. відповідачем у призначенні платежу було вказано - згідно з Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011; погашення заборгованості згідно з вимогою № 11760/12/8/0217 від 29.11.2017.

Тобто, відповідачем не було вказано, що здійснену ним оплату слід зарахувати як попередню оплату за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011.

Крім того, враховуючи умову договору, викладену у п. 2.2.2, в разі утворення боргу оплата за надані послуги першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу. При цьому, зважаючи на відсутність законодавчого визначення поняття борг , а так само невизначення його в умовах договору, виходячи із суті господарського зобов'язання (зміст якого передбачає елемент у формі обов'язку зобов'язаної сторони), суд дійшов висновку, що з точки зору господарського права боргом є будь-який обов'язок зобов'язаної сторони перед управленою стороною, зокрема, такий обов'язок може бути грошовий або негрошовий. При цьому, грошове зобов'язання (у вузькому значенні як синонім грошового обов'язку) може мати різну правову природу, зокрема, становити собою обов'язок зі сплати коштів як основного боргу, так і будь-яких штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів за користування чужими грошовими коштами (як за правомірне так і неправомірне) тощо.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як встановлено судом, згідно з п. 2.2.2 Договору № 09414/4-08 від 10.02.2011 в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від Абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу.

Таким чином, у випадку існування боргу (як суми основної заборгованості, так і заборгованості зі сплати неустойки (пені, штрафу), 3% річних, інфляційних втрат, тощо) грошові кошти, які надходять від абонента зараховуються позивачем першочергово в погашення такого боргу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що здійснену відповідачем сплату коштів у розмірі 33364 грн. 76 коп. слід зарахувати в погашення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, враховуючи розмір пені (12632 грн. 79 коп.), штрафу (3331 грн. 76 коп.), 3% річних (4543 грн. 26 коп.) та інфляційних втрат (15477 грн. 86 коп.), що підлягають стягненню з відповідача, та розмір здійсненої відповідачем оплати без чіткого призначення платежу (33364 грн. 76 коп.), суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 пені у розмірі 12632 грн. 79 коп., штрафу у розмірі 3331 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 4543 грн. 26 коп. та частини інфляційних втрат у розмірі 12856 грн. 95 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 про стягнення заборгованості за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011, а саме стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2620 грн. 91 коп.; в іншій частині позову - закрити провадження.

З огляду на те, що спір у справі виник у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості поставленої води та наданих послуг з відведення води за Договором № 09414/4-08 від 10.02.2011, судовий збір покладається на відповідача (на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ч. 9 ст. 129, ст.ст. 231, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Строкача-7 (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, буд. 7; ідентифікаційний код: 36547414) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) інфляційні втрати у розмірі 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - закрити провадження.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.03.2018

Суддя І.М. Отрош