Рішення

від 26.02.2018 по справі 916/3206/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3206/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Оськін М.Д., Діденко М.Д.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виробничо-сервісної фірми „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Надеждівської сільської ради Арцизького району Одеської області про стягнення заборгованості в загальній сумі 192571,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-сервісна фірма „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Надеждівської сільської ради Арцизького району Одеської області про стягнення заборгованості за договором про роботи за державні кошти № 3 від 23.12.2014 р. в загальній сумі 192571,15 грн., у т.ч. основного боргу - 120327,40 грн., пені - 26893,35 грн., 3% річних - 7894,12 грн., індексу інфляції - 37456,28 грн., посилаючись на наступне.

Між Виробничо-сервісною фірмою Гідрогеосервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (учасник) та Надеждівською сільською радою (засновник), 23.12.2014 р. був укладений договір про роботи за державні кошти № 3, за умовами якого учасник зобов'язується виконати роботи з реконструкції артезіанської свердловини № 7541, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. 3.1 договору ціна останнього становить 319885,00 грн. (зведений кошторисний розрахунок).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форми КБ-2В) - кінцевий розрахунок протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт, згідно виставленому рахунку виконавця.

Як вказує позивач, за результатами виконання робіт зобов'язання сторін були повністю виконані, про що сторонами 12 лютого 2015 р. був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 та довідка про вартість виконаних робіт. Також був виставлений рахунок та оформлена податкова накладна на загальну суму 199557,60 грн. Наразі позивач зазначає, що дана сума сплачена відповідачем у повному обсязі.

У подальшому, як зазначає позивач, після проведення всіх робіт ВСФ Гідрогеосервіс ТОВ був оформлений та підписаний з боку останнього акт приймання виконаних будівельних робіт № 2, довідка про вартість виконаних робіт, також був виставлений рахунок та оформлена податкова накладна на залишкову суму 120327,40 грн.

Однак, за ствердженнями позивача, вже тривалий час після фактично виконаних робіт голова сільської ради всіляко ухиляється від підписання даних документів, розмови та переговори результатів не дали, жодних розумних пояснень з цього приводу відповідач не надає, що свідчить про свідому відмову відповідача від підписання даних документів.

Так, позивач вказує, що дані документи були належним чином оформлені та отримані особисто головою Надеждівської сільської ради ОСОБА_4 15.07.2015 р., однак внаслідок ухиляння останнього від підписання даних документів та особистих зустрічей з представниками ВСФ Гідрогеосервіс ТОВ всі оригінали для підпису були направлені відповідачу поштою та отримані відповідачем 02.09.2015 р.

При цьому, як зазначає позивач, акт приймання виконаних робіт № 2 був підписаний з боку ВСФ Гідрогеосервіс ТОВ та отриманий відповідачем разом з іншими документами 02.09.2015 р., що підтверджується відповідними описом вкладення та повідомленням про вручення. Відтак, на думку позивача, впродовж 5-ти банківських днів, тобто до 09 вересня 2015 р. включно, відповідач повинен був сплатити суму заборгованості за даним актом. Так, залишкова сума боргу станом на теперішній час становить 120327,40 грн.

Крім того, за несвоєчасний розрахунок за виконані роботи позивач відповідно до умов п. 7.3 договору нарахував пеню за період з 10.09.2015 р. по 10.03.2016 р. в сумі 26893,35 грн., що заявлена до стягнення.

Також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 10.09.2015 р. по 18.12.2017 р. в сумі 7894,12 грн., інфляційні втрати в сумі 37456,28 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2017 р. позовну заяву Виробничо-сервісної фірми „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3206/17, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23 січня 2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2018 р. у справі № 916/3206/17 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12.02.2018 р.

Відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, про що зазначено у поясненнях (а.с. 50-52). Зокрема, відповідач вказує, що всупереч умовам договору № 3 від 23.12.2014 р. Виробничо-сервісна фірма Гідрогеосервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю виконувала роботи з реконструкції артезіанської свердловини № 7541 більше восьми місяців та здійснила їх у неналежній якості, про що Надеждівською сільською радою Арцизького району Одеської області складався комісійний акт невідповідності. Крім того, відповідач вказує, що позивач не надсилав до сільської ради актів виконаних робіт з причини неналежного та несвоєчасного виконання ними умов договору. При цьому відповідач зауважив, що на підтвердження факту прострочення виконання зобов'язання позивач вказує про відсилання акту приймання виконаних робіт № 2 у вересні 2015 року. Однак, за ствердженнями відповідача, надана копія поштового повідомлення про нібито вручення особисто голові ОСОБА_4 актів не відповідає дійсності, підпис на повідомлення також не його, що вбачається із зразків інших документів, які підписував особисто голова сільради. Також, на думку відповідача, дуже підозрілим виглядають вказані у поштовому повідомленні терміни доставки актів приймання робіт, а саме: штамп Укрпошти про відправку з м. Одеса датовано 01.09.2015 року, тоді як штамп Укрпошти про доставку в с. Надеждівка, Арцизького району Одеської області вже датовано 02.09.2015 року, що є неможливим з причини звичайного терміну пересилки не менше трьох діб. Наразі відповідач вказує, що невиконання умов договору з реконструкції артезіанської свердловини № 7541 з боку позивача продовжується по сьогоднішній день. Також відповідач зауважив, що саме з причини відсутності погодженого та підписаного сторонами акту приймання-передачі робіт не настав момент здійснення розрахунку. Таким чином, відповідач вважає, що Виробничо-сервісна фірма Гідрогеосервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом, не маючи доведеного належним чином факту порушення її прав, тобто фактично він не настав. З огляду на вищевикладене, відповідач вказує, що при неналежному виконанні умов договору Виробничо-сервісна фірма Гідрогеосервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не має права вимагати стягнення заборгованості за роботи, належне проведення яких не доведено та процес підписання актів приймання-передачі не здійснено. Поряд з цим відповідач зазначає, що викладена у позові вимога про стягнення пені заявлена за межами дії встановленого строку позовної давності. Відтак, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, застосувавши також наслідки спливу позовної давності.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

23.12.2014 р. між Надеждівською сільською радою (замовник) та Виробничо-сервісною фірмою Гідрогеосервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (учасник) та укладено договір про роботи за державні кошти № 3, відповідно до п. 1.1 якого позивач як учасник зобов'язується виконати роботи з реконструкції артезіанської свердловини № 7541, яка використовується замовником для господарчо-питного водопостачання населення с. Надеждівка, а відповідач як замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Найменування (номенклатура) робіт згідно дефектного акту (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1 договору ціна останнього становить 319885,00 грн. (Зведений кошторисний розрахунок, додаток № 1), в тому числі ПДВ (20%) - 53314,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що для придбання матеріалів на реконструкцію свердловини замовник перераховує учаснику аванс в розмірі 30% від вартості робіт в розмірі 95965,50 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 15994,25 грн.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату робіт на підставі підписаного сторонами акту форми КБ-2В та довідки форми КБ-3 у термін 5 банківських днів.

Згідно п. 4.2 договору до рахунку додається акт приймання-передачі робіт форми КБ-2В.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що строк виконання робіт становить 60 днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє на протязі трьох календарних місяців, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом

В свою чергу укладений між позивачем та відповідачем договір № 3, який за своєю суттю відноситься до договорів підряду, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору № 3 ним виконувались обумовлені підрядні роботи, про що між позивачем та відповідачем був складений і підписаний 12.02.2015 р. акт приймання виконаних робіт будівельних робіт № 1 (форма КБ-2в), а також довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) (а.с. 19-23). Також на оплату вказаних робіт позивачем був виставлений рахунок та оформлена податкова накладна на загальну суму 199557,60 грн., що, за ствердженнями позивача, була сплачена відповідачем у повному обсязі.

В подальшому, як зазначає позивач, після проведення всіх робіт ВСФ Гідрогеосервіс ТОВ був оформлений та підписаний з боку останнього акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт КБ-3, при цьому був виставлений рахунок на оплату робіт, та оформлена податкова накладна на залишкову суму 120327,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання виконаних робіт № 2 з доданими до нього документами був направлений ВСФ Гідрогеосервіс ТОВ на адресу відповідача поштою рекомендованим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення 01.09.2015 року, та отриманий останнім разом з іншими документами 02.09.2015 року. Зокрема, факт направлення позивачем на адресу відповідача вказаного акту приймання виконаних будівельних робіт № 2, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, рахунку №109 на залишкову суму 120327,40 грн. підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- описом вкладення до поштового відправлення від 01.09.2015 року за формою №107, з якого вбачається, що 01.09.2015 року на адресу відповідача Надеждівської сільської ради (вул. Леніна, 40-а, с. Надеждівка, Арцизький район, Одеська обл., Україна, 68454) був відправлений рекомендований лист з 10 документами (лист №198 від 31.08.2015 р., рахунок №109 на суму 120327,40 грн., довідка про вартість виконаних робіт на суму 120327,4 грн. 3 примірника, акт № 2 приймання виконаних робіт на суму 120327,4 грн. - 3 примірника, приймально-здавальний акт на реконструкцію експлуатаційної свердловини № 7541 - 2 примірника);

- рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за формою №119 з якого вбачається, що 01.09.2015 року позивачем з поштового відділення №41 в м. Одесі відправлено рекомендований лист на адресу відповідача з оголошеною цінністю на 10-00 грн., який вручено 02.09.2015 року.

Посилання відповідача на те, що надісланий на адресу Надеждівської сільської ради рекомендований лист є підозрілим з огляду на термін його доставки судом оцінюється критично, оскільки судом досліджено докази відправлення та отримання цього листа, які, на думку суду, відповідають критеріям належності та допустимості. Та обставина, що лист було доставлено за один день не може бути підставою для визнання цих доказів недопустимими, оскільки цей термін узгоджується з нормативним. Що стосується посилань відповідача на несхожість підпису голови сільради ОСОБА_4 з підписом, який міститься у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, то слід зазначити, що при візуальному огляді ці підписи дійсно є несхожими, але стороною за договором про роботи за державні кошти №3 є Надеждівська сільська рада, а не голова цієї ради, тому право отримувати поштову кореспонденцію на адресу ради належить будь-якому співробітнику. Тим більш відповідач не спростував вищенаведене будь-якими належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що позивач як підрядник належним чином направив відповідачу як замовнику повідомлення про готовність до передання робіт, виконаних за спірним договором підряду, як це передбачено законом.

В свою чергу в силу положень ст. 882 ЦК України відповідач як замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором підряду, був зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття . При цьому сама організація прийняття робіт і здійснення прийняття робіт мало бути виконано за рахунок відповідача як замовника, оскільки інше не встановлено договором. Проте, як з'ясовано судом, виконання обумовлених спірним договором підрядних робіт не було прийнято відповідачем.

Таким чином, відповідач, отримавши повідомлення про виконання позивачем підрядних робіт, не виконав передбачених законодавством та договором обов'язків по прийняттю цих робіт. За ствердженнями відповідача, позивачем більше восьми місяців виконував роботи з реконструкції артезіанської свердловини та здійснив їх у неналежній якості, про що Надеждівською сільською радою Арцизького району Одеської області складався комісійний акт невідповідності. Однак, вказані ствердження відповідача про виконання позивачем робіт у неналежній якості є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Як передбачено приписами ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

При цьому укладений договір, як і чинне законодавство, не передбачає складання акта виконаних будівельних робіт замовником. Замовнику лише надано право на надання зауважень щодо виконаних робіт. Виходячи з наведених приписів законодавства, у випадку наявності істотних недоліків та відступів від умов договору відповідач як замовник може відмовитись прийняти роботу, але всі явні недоліки та відступи від умов договору замовник мав зафіксувати в акті приймання-передачі або іншому документі, який мали оформити сторони для прийняття результатів роботи або в окремому, спеціально складеному документі. Однак, докази на вчинення вказаних дій з боку відповідача як замовника матеріали справи не містять. Так, відсутність відповідної заяви замовника про наявність недоліків та доказів виявлення недоліків на момент отримання відповідачем акту приймання виконаних робіт № 2 позбавляє останнього права посилатися у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки. Наразі слід зазначити, що приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату, але у такому випадку він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. Виконання цього обов'язку дозволяє підряднику спільно з замовником зафіксувати виявлені приховані недоліки та вирішити самостійно на принципах добросовісності та розумності пов'язані з цим спірні питання. Якщо підрядник відмовився спільно з замовником зафіксувати їх, останній міг це зробити самостійно, з залученням третіх осіб. Проте, докази повідомлення позивача з боку відповідача про виявлені приховані недоліки або про відмову підрядника від фіксації таких недоліків також відсутні. У зв'язку з цим судом не приймається до уваги наданий відповідачем комісійний акт невідповідності, складений ним в односторонньому порядку.

Таким чином, відповідач як замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України в разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише в разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані їм обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Так, відмова відповідача від підписання акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 15.07.2015 р. зафіксована позивачем в самому акті.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, умови договору підряду, а також встановлені судом обставини ненадання відповідачем належним чином оформленої, обґрунтованої письмової відмови від підписання акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 15.07.2015 р., суд дійшов висновку про виконання позивачем вказаних робіт на суму 120327,40 грн. Відтак, вказане свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором № 3.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, виконання позивачем обмовлених спірним договором підрядних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи згідно оформленого позивачем акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Так, позивачем на оплату вищезазначених виконаних робіт було виписано рахунок № 109 від 15.07.2015 року на суму 120327,40 грн., який було отримано відповідачем 02.09.2015 р. разом з актом № 2 приймання виконаних робіт і довідкою про вартість виконаних робіт.

Наразі слід зазначити, що за умовами п. 4.1 договору № 3 розрахунки за виконання робіт здійснюється замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату робіт на підставі підписаного сторонами акту форми КБ-2В та довідки форми КБ-3 у термін 5 банківських днів.

Натомість, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, останнім не було здійснено оплату за виконання робіт на вказану суму в розмірі 120327,40 грн., у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем на таку суму. При цьому слід зазначити, що відмова відповідача як замовника від підписання акту № 2 приймання виконаних робіт за спірним договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за виконані роботи згідно договору № 3 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 120327,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 26893,35 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості виконаних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Як було встановлено судом, відповідач мав здійснити оплату за виконані позивачем роботи впродовж 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату і акту виконаних робіт (02.09.2015 р.), тобто не пізніше 09.09.2015 р., але не здійснив оплати, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за спірним договором № 3, починаючи з 10.09.2015 р.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.3 договору № 3 передбачено, що у разі несвоєчасного розрахунку за виконані та пред'явлені до сплати роботи учасник має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за виконання робіт позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 10.09.2015 р. по 10.03.2016 р. (182 дн.) на суму 26893,35 грн. з урахуванням діючої у вказаному періоді прострочення ставки НБУ, розрахунок якої наведено у позові.

Між тим з огляду на заявлення відповідачем під час судового розгляду справи по суті про сплив позовної давності для звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення вказаної пені, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявленим позовом, та з огляду на заяву відповідачем про сплив позовної давності, відповідно є підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення пені.

Ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає правильним нарахування пені за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, право на стягнення якої може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Як вказано в п. 4.2 Постанові Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін (п. 4.3).

Так, позивач мав право на стягнення нарахованої пені за період 10.09.2015 р. по 10.03.2016 р. не пізніше 10.03.2017 р. (з урахуванням річного строку позовної давності). В свою чергу з огляду на те, що пред'явлений позивачем позов було подано до господарського суду 26.12.2017 р., суд доходить до висновку про сплив позовної давності по заявленим вимогам щодо стягнення пені, нарахованої за період з 10.09.2015 р. по 10.03.2016 р.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності по заявленим вимогам щодо стягнення з відповідача нарахованої пені сплинув, вказані вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 26893,35 грн. не підлягають задоволенню судом. Адже, доказів наявності поважних причин неможливості заявлення вимог до відповідача про сплату нарахованої пені у вказаний період позивачем не надано, та наявність таких причин не доведено.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7894,12 грн. та інфляційних втрат в сумі 37456,28 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі № 3 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт за спірним договором, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 3% річних на існуючу суму боргу за період з 10.09.2015 р. по 18.12.2017 р. (799 дн.). Однак, перевіривши здійснений позивачем у позові розрахунок річних, судом виявлено арифметичну помилку, оскільки сума річних за один день прострочення складає 9,89 грн. (120327,40 грн. х 3%/365 дн.), а не 9,88 грн., як вказано позивачем. Так, загальна сума 3% річних за весь період прострочення складатиме 7902,11 грн. (9,89 грн. х 799 дн.).

В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума річних в розмірі 7894,12 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 7894,12 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати підрядних робі, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу. Враховуючи викладене та з огляду на положення законодавства, судом було перевірено наведений позивачем у позові розрахунок інфляційних нарахувань на існуючу суму боргу та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних нарахувань за період з вересня 2015 року до грудня 2017 року в загальній сумі 37456,28 грн. є невірним, оскільки здійснений з обранням невірного індексу інфляції у дійсному періоді прострочення. У зв'язку з цим судом здійснено самостійно перерахунок інфляційних втрат із врахуванням визначеного Державною службою статистики України індексу інфляції, що мав місце у встановленому судом періоді прострочення з 10.09.2015 року по 18.12.2017 року (до дати позову) та становить 1,325. Зокрема, розмір інфляційних збитків складатиме 39106,41 грн. (120327,40 грн. (сума боргу) х 1,325 (сукупний індекс інфляції) - 120327,40 грн.), а не 37456,28 грн., як вказано у позові. Той факт, що за проведеним судом розрахунком інфляційних встановлено значно більший розмір збитків, то суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як це передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України. Відтак, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 37456,28 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Виробничо-сервісної фірми „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, однак підлягають частковому задоволенню з урахуванням застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2888,58 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2485,18 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Виробничо-сервісної фірми „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Надеждівської сільської ради Арцизького району Одеської області про стягнення заборгованості в загальній сумі 192571,15 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Надеждівської сільської ради Арцизького району Одеської області (68454, Одеська область, Арцизький район, с. Надеждівка, вул. Центральна, 46; код ЄДРПОУ 20997308) на користь Виробничо-сервісної фірми „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65069, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 45, кв. 2; код ЄДРПОУ 20925295) заборгованість в сумі 120327/сто двадцять тисяч триста двадцять сім/грн. 40 коп., 3% річних в сумі 7894/сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири/грн. 12 коп., інфляційні втрати в сумі 37456/тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят шість/грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2485/дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять/грн. 18 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Виробничо-сервісної фірми „Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Надеждівської сільської ради Арцизького району Одеської області відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 березня 2018 р.

Суддя В.С. Петров