Рішення

від 05.03.2018 по справі 913/984/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 березня 2018 року Справа № 913/984/17

Провадження №26/913/984/17

Суддя господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви №228 від 13.12.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дем і к" (місцезнаходження: 92703, Луганська область , м. Старобільськ, вул. Леніна, будинок 33)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія - інвест" (місцезнаходження: 92700, Луганська область , м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, будинок 23/112, офіс 3)

про стягнення 271202,57 грн

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дем і к" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія - інвест" про стягнення 271202,57 грн за договорами про поставку теплової енергії №42/1 від 17.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки теплової енергії №42/1 від 17.11.2016 щодо сплати поставленої теплової енергії за актами приймання - передачі теплової енергії за січень 2017, за лютий 2017, за березень 2017 на загальну суму 198368,72 грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу розмір нарахованих, за розрахунком позивача 3 % річних складає 4269,03 грн, інфляційних втрат - 17976,06 грн, пені - 36702,95 грн та штрафу - 13885,81 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2018, ухвалою від 22.01.2018 відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 20.02.2018, ухвалою від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.03.2018.

15.01.2018 позивач через канцелярію Господарського суду Луганської області подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 05.03.2018 не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання 05.03.2018 не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 між, позивачем, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дем і к" , як постачальником, та, відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія - інвест", як споживачем, укладено договір про постачання теплової енергії №42/1/1 відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в період з 17.11.2016 по 16.12.2016 надати споживачу послуги з постачання теплової енергії, належної якості, в об'ємах, визначених цим договором, до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що ціна договору становить 174901,50 грн з урахуванням ПДВ (п.3.1.); тариф на момент укладення договору складає при наявності та відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 Гкал - 1752,52 грн з ПДВ (п.3.2); остаточні розрахунки, за фактично отриману теплову енергію, споживач здійснює згідно приладу обліку теплової енергії, у п'ятиденний строк з дня отримання рахунку у місяці наступному за місяцем поставки (п.4.2); оплата за послуги з постачання теплової енергії на опалення здійснюється за тарифами, які діють на момент оплати (п.4.4.); термін надання послуг з постачання теплової енергії по 16.12.2016 (п.5.1.); споживач зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до розділу 4 цього договору (п.6.1.1.); проводити оплату за спожиті послуги з постачання теплової енергії відповідно до цього договору (п.6.1.3.); у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п.7.1.); за порушення строків виконання зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення протягом 365 календарних днів з моменту прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.7.3.1.); у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п.9.1.); у разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються у судовому порядку (п.9.2.); цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 16.12.2016, а в частині зобов'язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п.10.1);

Додатковою угодою №1 від 16.12.2016 сторони внесли зміни до договору про поставку теплової енергії №42/1/1 від 17.11.2016 та виклали в наступній редакції : п.1.1. - постачальник зобов'язується в період з 17.11.2016 по 31.12.2016 надати споживачу послуги з постачання теплової енергії, належної якості, в об'ємах, визначених цим договором, до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором ; п.3.1. - ціна договору становить 299261,73 грн з урахуванням ПДВ ; п.3.2. - тариф на момент укладення договору складає при наявності та відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 Гкал - 1817,67 грн з ПДВ ; п.5.1. - термін надання послуг з постачання теплової енергії по 31.12.2016 ; п.10.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, а в частині зобов'язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором .

Додатковою угодою №2 від 30.12.2016 сторони внесли зміни до договору про поставку теплової енергії №42/1/1 від 17.11.2016 та виклали в наступній редакції : п.1.1. - постачальник зобов'язується в період з 17.11.2016 по 31.01.2017 надати споживачу послуги з постачання теплової енергії, належної якості, в об'ємах, визначених цим договором, до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором ; п.3.1. - ціна договору становить 288535,419 грн з урахуванням ПДВ ; п.3.2. - тариф на момент укладення договору складає при наявності та відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 Гкал - 1752,52 грн з ПДВ ; п.5.1. - термін надання послуг з постачання теплової енергії по 31.01.2017 ; п.10.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.01.2017, а в частині зобов'язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором .

Додатковою угодою №3 від 30.01.2017 сторони внесли зміни до договору про поставку теплової енергії №42/1/1 від 17.11.2016 та виклали в наступній редакції : п.1.1. - постачальник зобов'язується в період з 17.11.2016 по 28.02.2017 надати споживачу послуги з постачання теплової енергії, належної якості, в об'ємах, визначених цим договором, до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором ; п.3.1. - ціна договору становить 388675,64 грн з урахуванням ПДВ ; п.3.2. - тариф на момент укладення договору складає при наявності та відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 Гкал - 1752,52 грн з ПДВ ; п.5.1. - термін надання послуг з постачання теплової енергії по 28.02.2017 ; п.10.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 28.02.2017, а в частині зобов'язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором .

Додатковою угодою №25 від 28.02.2017 сторони внесли зміни до договору про поставку теплової енергії №42/1/1 від 17.11.2016 та виклали в наступній редакції : п.1.1. - постачальник зобов'язується в період з 17.11.2016 по 15.03.2017 надати споживачу послуги з постачання теплової енергії, належної якості, в об'ємах, визначених цим договором, до межі балансової та експлуатаційної належності, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором ; п.3.1. - ціна договору становить 554571,93 грн з урахуванням ПДВ ; п.3.2. - тариф на момент укладення договору складає при наявності та відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 Гкал - 2051,84 грн з ПДВ ; п.5.1. - термін надання послуг з постачання теплової енергії по 15.03.2017 ; п.10.1. - цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 15.03.2017, а в частині зобов'язань за цим договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором .

Відповідно до акту на включення опалення від 01.12.2016 здійснено включення опалення будівлі відповідача 01.12.2016.

Відповідно до акту відключення опалення від 16.03.2017 здійснено відключення опалення будівлі відповідача 16.03.2017.

Згідно актів приймання - передачі теплової енергії, а саме: за січень 2017, за лютий 2017, за березень 2017, підписаних повноважними представниками позивача (постачальника) та відповідача (споживача), засвідчених печатками сторін, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з постачання теплової енергії на суму - 271580,90 грн.

Відповідно до рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, а саме: №422/1 на суму 111140,10 грн, №422/2 на суму 121366,78 грн, №422/3 на суму 39074,02 грн загальна вартість послуг, що підлягає сплаті становить 271580,90 грн.

Вимогою №54 від 14.02.2017, яка отримана відповідачем 14.02.2017 відповідно до відмітки, позивач повідомив відповідача про стан заборгованості за січень 2017 на суму 227927,92 грн.

Гарантійним листом №84/1 від 16.02.2017 відповідач гарантував сплату заборгованості за січень 2017 після отримання грошових коштів від управління капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації.

Управління капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації листом №66/11-186 від 16.02.2017 гарантувала, що відповідач погасить заборгованість за січень 2017 до 01.03.2017.

Управління капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації листом №66/11-235 від 03.03.2017 гарантувала, що відповідач погасить заборгованість за січень 2017 до 15.03.2017.

Вимогою №76 від 13.03.2017, яка отримана відповідачем 13.03.2017 відповідно до відмітки, позивач повідомив відповідача про стан заборгованості за лютий - березень 2017.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно із ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору про постачання теплової енергії №42/2/1 від 17.11.2016, було поставлено теплову енергію в період з січня 2017 - березень 2017 року на загальну суму 271580,90 грн, яка відповідачем, як споживачем, була прийнята, що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії, які підписані представниками сторін без будь - яких претензій, зауважень, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті послуг з постачання теплової енергії, відповідно до п.4.2. договору не виконав, а здійснив лише часткову оплату за січень 2017 на суму 73212,18 грн. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 198368,72 грн (271580,90 - 73212,18).

Також позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4269,03 грн та інфляційні витрати в розмірі 17979,06 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 договору остаточні розрахунки, за фактично отриману теплову енергію, споживач здійснює згідно приладу обліку теплової енергії, у п'ятиденний строк з дня отримання рахунку у місяці наступному за місяцем поставки, однак рахунки на оплату за січень - березень 2017 не містять відомостей про дату їх фактичного отримання та позивачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження отримання рахунків в дати зазначені позивачем в позовній заяві. Позивачем до позовної заяви додано листи - вимоги №54 від 14.02.2017 щодо оплати заборгованості за січень 2017, який відповідачем отримано 14.02.2017 та №76 від 13.03.2017 щодо оплати заборгованості за лютий та березень 2017, який отримано відповідачем 13.03.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних та інфляційні нарахування необхідно розраховувати з восьмого дня після отримання вимоги, тобто за січень 2017 з 22.02.2017, за лютий - березень 2017 з 21.03.2017.

За розрахунком суду зробленого за допомогою програми "Законодавство", в межах періоду заявленого позивачем та з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК, розмір 3% річних складає: за рахунком №422/1 за січень 2017 за період з 22.02.2017 - 27.11.2017 - 869,74 грн, за рахунком №422/2 за лютий 2017 за період з 21.03.2017 - 27.11.2017 - 2513,79 грн, за рахунком №422/3 за березень 2017 за період з 21.03.2017 - 27.11.2017 - 809,31 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 4192,84 грн.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду зробленого за допомогою програми "Законодавство", в межах періоду заявленого позивачем, з урахуванням того що інфляційні втрати нараховуються з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК розмір інфляційних втрат складає: за рахунком №422/1 за січень 2017 за період березень 2017 - листопад 2017 - 3874,96 грн, за рахунком №422/2 за лютий 2017 за період квітень 2017 - листопад 2017 - 10034,38 грн, за рахунком №422/3 за березень 2017 за період квітень 2017 - листопад 2017 - 3230,57 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 17139,91 грн.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 36702,95 грн суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини .

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Зазначений Закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.

Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що позивачем не вірно визначено початковий період нарахування пені з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, що відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано, та що відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, тобто 0,1 % відповідно до п.7.3.1. договору.

За розрахунком суду розмір пені складає: за рахунком №422/1 за січень 2017 за період з 22.02.2017 - 22.08.2017 - 6902,88 грн, за рахунком №422/2 за лютий 2017 за період з 21.03.2017 - 21.09.2017 - 22452,85 грн, за рахунком №422/3 за березень 2017 за період з 21.03.2017 - 21.096.2017 - 7228,69 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 36584,42 грн.

Відповідно до п.7.3.1. договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення протягом 365 календарних днів з моменту прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф в розмірі 13885,81 грн.

Судом було перевірено розрахунок штрафу, наданий позивачем та встановлено, що він є вірним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю в розмірі 13885,81 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в сумі 198368,72 грн, інфляційні втрати в сумі 17139,91 грн, 3% річних в сумі 4192,84 грн, пеня в сумі 36584,42 грн та штраф в сумі 13885,81 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4052,58 грн.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія - інвест" (код ЄДРПОУ 21774527, місцезнаходження: 93400, Луганська область , м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, будинок 23/112, офіс 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дем і к" (код ЄДРОПУ 39763703, місцезнаходження: 92703, Луганська область , м. Старобільськ, вул. Леніна, будинок 33) основний борг в сумі 198368 (сто дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн 72 коп ., інфляційні витрати в сумі 17139 (сімнадцять тисяч сто тридцять дев'ять ) грн 91 коп , 3% річних в сумі 4192 (чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн. 84 коп , пеня в сумі 36584 (тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн 42 коп , штраф в сумі 13885 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 81 коп . та судовий збір в сумі 4052 (чотири тисячі п'ятдесят дві) грн 58 коп.

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2018

Суддя С.В. Масловський