Рішення

від 07.03.2018 по справі 916/3248/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3248/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Назаров А.Є. /директор/;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного малого підприємства „Світлана" до фізичної особи-підприємця Ігнатової Катерини Віталіївни про стягнення 138 939,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство „Світлана" (далі по тексту - ПП „Світлана") звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи-підприємця Ігнатової Катерини Віталіївни (далі по тексту - Ігнатова К.В.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 138 939,35 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати у розмірі 61 419,35 грн. та пені у розмірі 77 520,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань прийнятих на себе за умовами договору оренди нежитлових приміщень №1/10 від 10.10.2014р. в частині сплати орендних платежів.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверт із поштовим відправленням суду, який був надісланий за адресою місця проживання Ігнатової К.В. згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Чижикова, буд. 1, був повернутий суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки Ігнатовою К.В. не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.10.2014р. між ПП „Світлана" (Орендодавець) та Ігнатовою К.В. (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №1/10, відповідно до положень п. 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах та в порядку, закріплених у даному договорі нежитлове приміщення (2 та 3 поверх розважального центру), який розташований за адресою: смт. Великодолинське, вул. К.Цеткін, 102, загальною площею 245,4 кв. м. Стан орендованого приміщення на момент передачі в оренду є задовільним.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи, а саме зі свідоцтва про право власності серії САС №906882 від 31.10.2011р. вбачається, що ПП „Світлана" на праві приватної власності належать виробничі і невиробничі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. К.Цеткін, 102.

Відповідно до п. 3.2 договору №1/10 від 10.10.2014р. орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта про приймання-передачу, в якому зазначено технічний стан приміщення, що передається в оренду.

Згідно з п. 4 договору №1/10 від 10.10.2014р. термін оренди починається з моменту прийняття орендованого об'єкта за актом про приймання і закінчується 31.12.2014р. Якщо жодна із сторін у термін до 1 місяця до закінчення даного договору письмово не повідомить іншу сторону про свій намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на той же термін.

Умовами п. п. 5.1, 5.3 договору №1/10 від 10.10.2014р. визначено, що розмір орендної плати складає 8 000,00 грн. в місяць. Орендар зобов'язаний не пізніше, ніж 3 числа кожного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Орендодавця або оплатити готівкою місячну вартість оренди поточного місяця (передплату платежу).

Відповідно до п. 6.4 договору №1/10 від 10.10.2014р. Орендар зобов'язується, зокрема, використовувати орендований об'єкт за його цільовим призначенням відповідно до п. 2 даного договору; вчасно здійснювати орендні платежі.

Разом із підписанням договору №1/10 від 10.10.2014р. між сторонами по справі було складено акт приймання-передачі орендованого приміщення, яке було передано Ігнатовій К.В. у користування.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №1/10 від 10.10.2014р. в частині сплати орендної плати протягом періоду користування приміщенням, тобто з 10.10.2014р. до моменту його звільнення - 31.05.2015р., стало підставою звернення ПП „Світлана" до господарського суду з даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610 , 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №1/10 від 10.10.2014р. Ігнатова К.В. взагалі не сплачувала орендної плати у розмірі, встановленому умовами договору, у зв'язку з чим, за період користування приміщенням, тобто з 10.10.2014р. по 31.05.2015р., у відповідача утворилась прострочена заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 61 419,35 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених ПП „Світлана" позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 61 419,35 грн., що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог у названій частині.

Відповідно до п. 8.1 договору №1/10 від 10.10.2014р. у випадку прострочення сплати орендних платежів із Орендаря підлягає стягненню пеня у розмірі 1 % від суми місячної орендної плати за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

З посиланням на умови договору №1/10 від 10.10.2014р. позивачем було нараховано Ігнатовою К.В. пеню за порушення строків сплати орендних платежів у розмірі 77 520,00 грн. з період з 04.05.2015р. по 27.12.2017р., яка була розрахована на суму орендної плати у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами укладеного між сторонами по справі договору №1/10 від 10.10.2014р. не передбачено нарахування Ігнатовій К.В. пені за порушення строків сплати орендних платежів протягом періоду, більшого ніж шість місяців, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування при нарахуванні пені приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а, отже, правомірним є нарахування пені протягом періоду з 04.05.2015р. по 04.11.2015р.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд зазначає, що в силу положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 343 ГК України, з особи, винної у порушенні грошового зобов'язання, підлягає стягненню пеня, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Підсумовуючи вище викладене, позовні вимоги ПП „Світлана" до Ігнатової К.В. в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 2254,27 грн., яка була розрахована господарським судом на суму простроченої заборгованості, визначеної позивачем у розмірі 8 000,00 грн., за період з 04.05.2015р. по 04.11.2015р. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Ігнатової К.В. перед ПП „Світлана" в загальній сумі 63 671,62 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 61 419,35 грн. та пені у розмірі 2 252,27 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного малого підприємства „Світлана" до фізичної особи-підприємця Ігнатової Катерини Віталіївни підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 61 419,35 грн. та пені у розмірі 2 252,27 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 509, 525, 530, 526, 610, 612, 617, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 230, 231, 283, 286, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ігнатової Катерини Віталіївни /67801, Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Овідіополь, вул. Чижикова, буд. 1, ідентифікаційний код 3131617467, дата народження - 27.09.1985р./ на користь приватного малого підприємства „Світлана" /67832, Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Великодолинське, вул. Клари Цеткін, 102, ідентифікаційний код 13901785/ суму основного боргу у розмірі 61 419,35 грн. /шістдесят одна тисяча чотириста дев'ятнадцять грн. 35 коп./, пеню у розмірі 2 252,27 грн. /дві тисячі двісті п'ятдесят дві грн. 27 коп./, судовий збір у розмірі 938,58 грн. /дев'ятсот тридцять вісім грн. 58 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 березня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна