Рішення

від 27.02.2018 по справі 925/1645/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Черкаси справа № 925/1645/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача - Коваль Д.П., за довіреністю, від відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом Шполянської міської ради до Публічного акціонерного товариства Шполянський молокозавод про стягнення 82801,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Шполянська міська рада подала до господарського суду Черкаської області позовну заяву до Публічного акціонерного товариства Шполянський молокозавод про стягнення боргу зі сплати орендної плати у сумі 81427,90 грн., пені у сумі 1170,54 грн. та 202,74 грн. - відсотків за користування грошовими коштами. В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач, як орендар земельної ділянки, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди землі №180 від 26.10.2016 порушив взяті ним зобов'язання в частині своєчасної оплати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в частині орендної плати за землю та заборгованість з нарахованих позивачем пені та відсотків.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

На вимогу суду про надання обґрунтованих розрахунків нарахованих позивачем сум пені та відсотків (із зазначенням періоду нарахування), 07.02.2018 представник позивача направив до суду нові розрахунки заборгованості з орендної плати та нарахованих пені та відсотків, розмір яких значно відрізняється (збільшений) від поданих ним у позовній заяві, при цьому позивачем, не обґрунтовано ні підстави таких нарахувань, знову не визначено період, за який нараховані ці суми, не подано заяви про прийняття такого розрахунку, як заяви про збільшення розміру позовних вимог. У судовому засіданні представник позивача не надав суду чітких пояснень, щодо поданого розрахунку, відтак, суд розглядає позовні вимоги позивача у межах суми, яка була зазначена у позовній заяві. Оскільки позивачем для реалізації свого права на збільшення позовних вимог не дотримано вимог щодо процесуальних обов'язків останнього, як зазначено у ст.46 ГПК України.

Відповідач (його представник) у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Ухвали суду від 20.12.2017, 23.01.2018 та від 07.02.2018 були направлені відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві. У справі є доказ отримання відповідачем 28.12.2017 та 31.01.2018 ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи. Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідач повідомлений належним чином, тому відповідно до ч.1 ст.202 ГРК України його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, судом встановлено наступне.

04 жовтня 2016 року Шполянська міська рада, як орендодавець, і Публічне акціонерне товариство Шполянський молокозавод , як орендар, на підставі рішення Шполянської міської ради від 23.09.2016 №14-10.20/УІІ Про передачу в оренду земельної ділянки ПАТ Шполянський молокозавод уклали договір оренди землі №180 (далі - договір). Відповідно до його умов, орендар надає, а орендодавець приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,0843 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована у м.Шпола, вул. Лебединська, 140 кадастровий номер земельної ділянки 7125710100:01:004:0302 (пункти 1.1, 2.1 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-28-04-315/2-16 від 27.01.2016, який наданий відділом Держгеокадастру у Шполянському районі, становить - 3105273,24 грн. (п.2.3 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і становить 108684,56 грн. на рік або/чи 9057,04 грн. на місяць (п.4.1 договору). Згідно з пунктом 4.2 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним (п. 4.3 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір укладено на строк 2 роки, після закінчення строку, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, шляхом письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору (п.3.1 договору).

Згідно з поданими з позовом розрахунками, відповідач в порушення вимог договору у період з 01.01.2017 по 30.09.2017 не сплачував орендну плату за землю, заборгованість зі сплати орендної плати становить 81427,90 грн., яку просить стягнути з відповідача у примусовому порядку. Крім того, за прострочення сплати орендної плати за землю, позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 4.6 договору пеню у сумі 1170,54 грн. та 202,74 грн. відсотків.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 13 Закону передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом та не спростовано доказами у справі, сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов, які є обов'язковими для договорів оренди землі, зокрема, визначили умови передачі та користування об'єктом оренди, розмір та порядок внесення плати за її використання.

Відповідно до п.4.1 договору, сторони погодили, що розмір орендної плати за землю становить 9057,04 грн. на місяць та вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним, обчислення її розміру здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань, за розрахунками позивача, відповідач за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 повністю не розрахувався, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у сумі 81427,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 у розмірі 81427,90 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлені сторонами у договорі, а відповідальність за порушення цих строків встановлена пунктом 4.6 договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, який виконаний позивачем виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2017 по 01.07.2017 у сумі 1170,54 грн., суд, врахувавши строки сплати орендних платежів (до 30 числа місяця наступного за звітним) приходить до висновку, що вказаний розрахунок є неправильним. Після перерахунку, суд встановив, що право на нарахування пені, за визначений позивачем період, виникає у нього з 28.02.2017 по 01.07.2017 (дату визначену позивачем у розрахунку), відтак, сума пені, яка підлягає до стягнення становить 652,23 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач на підставі п.2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 202,74 грн. 3% річних, за період з 01.01.2017 по 30.09.2017.

Перерахувавши суму річних суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення 3% річних підлягає до часткового задоволення у розмірі 159,34 грн. за період з 28.02.2017 по 30.09.2017, з підстав зазначених вище.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався своїм правом заперечення проти позову, тому суд розглянув справу за наявними доказами, на підставі яких вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 81427,90 грн. основного боргу, 652,23 грн. пені та 159,34 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачена позивачем по платіжному дорученню №2825 від 13.12.2017 сума судового збору у розмірі 1600,00 грн., підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Шполянський молокозавод (вул. Лебединська, буд.140, м. Шпола, Черкаська область, код ЄДРПОУ 03566564) на користь Шполянської міської ради (вул. Лозуватська, буд. 59, м. Шпола, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04061576) - 81427,90 грн. заборгованості, 652,23 грн. пені, 159,34 грн. -3% річних та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 12.03.2018

Суддя О.І.Кучеренко