Постанова

від 11.03.2018 по справі 904/4671/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 904/4671/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б.

від 03.08.2017,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа"

до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради

про стягнення 36 663,91 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 19 квітня 2017 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 36 663,91 грн. компенсації за пільговий проїзд у вересні та жовтні 2016 року повітряним транспортом громадян мешканців Шевченківського району міста Дніпра та 1 600,00 грн. судового збору.

2. 15 травня 2017 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 103 553,81 грн. компенсації за пільговий проїзд у вересні та жовтні 2016 року повітряним транспортом громадян мешканців Шевченківського району міста Дніпра та 1 600,00 грн. судового збору.

3. Позовна заява мотивована тим, що позивач протягом січня-грудня 2016 року здійснював перевезення повітряним транспортом пільгової категорії громадян мешканців Шевченківського району міста Дніпра, за маршрутами: Дніпро-Київ-Дніпро, Дніпро-Київ, Київ-Дніпро, Дніпро-Львів-Дніпро, Дніпро-Львів, Львів-Дніпро та ним були понесені витрати загальною вартістю 103 553,81 грн. Враховуючи, що відповідач згідно норм чинного законодавства є зобов`язаним перед позивачем у відносинах відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян повітряним транспортом, позивач звернувся з позовними вимогами до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 позов був задоволений. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 103553,81 грн. компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян мешканців Шевченківського району міста Дніпра за 2016 рік та 1600,00 грн. судового збору.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як підприємство повітряного транспорту, зобов`язаний забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом, а відповідач, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зобов`язаний здійснювати компенсаційні виплати перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Позивач забезпечив надання пільг відповідним категоріям громадян, здійснивши їх безкоштовне перевезення повітряним транспортом, зазнавши при цьому витрат.

Відтак, позивач, як перевізник, який здійснив пільгові авіаперевезення, набув передбачене чинним законодавством України право на отримання компенсаційних виплат за такий пільговий проїзд. Встановивши, що відповідач не компенсував витрати позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

6. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 апеляційна скарга відповідача була задоволена, рішення суду першої інстанції було скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що жодних договорів щодо компенсації пільгового проїзду громадян, зазначених у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", між позивачем та відповідачем не укладалось. Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання компенсації за пільговий проїзд окремим категоріям громадян. У матеріалах справи відсутні докази фінансування видатків місцевого бюджету міста Дніпра за рахунок субвенцій, передбачених Державним бюджетом України на 2016 рік, відсутня і у видатках м. Дніпра вказана стаття видатків у 2016 році, а також докази фактичного перерахування з Державного бюджету України до бюджету міста Дніпра та надходження на рахунки відповідача сум субвенцій на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян повітряним транспортом. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат на перевезення пільгової категорії громадян міста Дніпра. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у позивача не виникло право на отримання за рахунок субвенції з Державного бюджету України компенсації витрат на пільгове перевезення осіб повітряним транспортом у заявленому періоді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 14 серпня 2017 року позивач подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у даній справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Протягом 2016 року позивач здійснив перевезення повітряним транспортом за маршрутами Дніпро-Київ-Дніпро, Дніпро-Київ, Київ-Дніпро, Дніпро-Львів-Дніпро, Дніпро-Львів, Львів-Дніпро громадян пільгової категорії - учасників бойових дій (осіб, які належать до учасників бойових дій), мешканців Шевченківського району міста Дніпра на загальну вартість перевезень 103553,81 грн.

11. Позивачем квитки на проїзд повітряним транспортом надавались громадянам пільгової категорії в обмін на талони, видані підрозділами Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради за пред`явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.

12. На підтвердження понесених позивачем витрат у розмірі 103 553,81 грн. на перевезення повітряним транспортом пільгової категорії громадян - учасників бойових дій (осіб, які належать до учасників бойових дій) надано розрахунок вартості таких перевезень, здійсненого позивачем у січні-грудні 2016 року, копії листів-талонів, які видані Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Бабушкінським районним військовим комісаріатом міста Дніпропетровська, Військовою частиною НОМЕР_1 , Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, Управлінням соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, Військовою частиною НОМЕР_2 , Військовою частиною НОМЕР_3 , Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області, Управлінням соціального захисту населення Солонянської райдержадміністрації, Службою безпеки України, Військовою частиною НОМЕР_4 , Головним Управлінням Національної гвардії України, копії електронних авіаквитків, паспортів осіб, які мають право на пільги та посвідчень, що підтверджують їх статус пільгової категорії.

13. 14 березня 2017 року позивач листом № 1.1.-21-36 повідомив відповідача про здійснення перевезень повітряним транспортом пільгової категорії населення - мешканців Шевченківського району міста Дніпра у вересні-жовтні 2016 року, надав копії підтверджуючих документів, просив підготувати та направити на його адресу акт звіряння розрахунків за надані послуги, перерахувати компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян повітряним транспортом у вересні-жовтні 2016 року у сумі 36 663, 91 грн.

14. 11 квітня 2017 року позивач, з метою отримання компенсації, направив відповідачу лист № 3.14-430 з вимогою про відшкодування витрат на реалізацію безоплатного проїзду громадян пільгової категорії мешканців Шевченківського району міста Дніпра у січні-серпні, листопаді-грудні 2016 року у сумі 66 889,90 грн. та копії підтверджуючих документів.

15. Листом від 25.04.2017 відповідач повідомив позивача, що вирішувати питання щодо перерахунку компенсації за надання послуг з пільгового перевезення повітряним транспортом громадян доцільно з відомствами, які забезпечили їх талонами.

16. Відповідач є виконавчим органом Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, до повноважень якого в установленому порядку віднесено здійснення соціальних програм із забезпечення громадян передбаченими законодавством пільгами і проведення компенсаційних виплат особам, які надають такі пільги.

17. Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільговий проїзд окремим категоріям громадян.

18. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.03.2016 № 3/5 "Про міський бюджет на 2016 рік" не передбачено компенсацію виплат за пільговий проїзд окремим категоріям громадян повітряним транспортом (передбачено лише водним та залізничним).

19. Рішенням Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради (Шевченківської районної у місті Дніпрі ради) від 31.03.2016 № 1 "Про бюджет району у місті на 2016 рік" не передбачено компенсацію виплат за пільговий проїзд окремим категоріям громадян повітряним транспортом.

20. Між сторонами не укладено договору щодо компенсації пільгового проїзду громадян, зазначених у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", між позивачем та відповідачем не укладалось.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що реалізація встановлених законодавством пільг громадянам, які мають на них право та компенсація перевізнику, понесених у зв`язку з цим витрат, не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування та забезпечуватись за рахунок юридичних осіб [надавачів послуг перевезення]. Тому, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, приписи частини 1 статті 12 Закону України "Про транспорт", пункт 4 частини 1 статті 127 Повітряного кодексу України, частини 1 статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункт 6 постанови Кабінету міністрів України від 16.02.1994 № 94, статті 5, підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89, статті 102 Бюджетного кодексу України, пункти 2, 3 постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002 № 256, статті 525, 526, частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

22. Позивач у касаційній скарзі також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що виходячи з пункту 2.10 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, відсутність бюджетних призначень для розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не є підставою для звільнення зобов`язаної особи від обов`язку сплатити компенсацію.

23. Позивач зазначає про хибність висновків суду апеляційної інстанції про те, що відсутність договору між сторонами у справі щодо компенсації витрат на перевезення пільгових категорій громадян свідчить про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу таких витрат. Позивач вважає, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян, оскільки господарські зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України та не залежать від їх бажання. Тому, на думку позивача, відсутність договору не може бути підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання, яке передбачене нормами чинного законодавства.

24. Позивач у касаційній скарзі також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано частину 3 статті 41 Конституції України. Тому, відмова у компенсації, на яку позивач має право за законодавством, становить порушення його майнових прав.

25. У касаційній скарзі позивач зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу Країни (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

26. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки, видатки на відшкодування витрат за рахунок субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам щодо виплат компенсації за пільговий проїзд окремим категоріям громадян Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було передбачено; відповідач є неприбутковою організацією, не має на рахунку власних коштів, які за власною ініціативою може спрямувати на фінансування відповідних соціальних програм; між сторонами не укладеного жодного договору щодо компенсації. Тому, відповідач вважає, що у позивача не виникло право на отримання за рахунок субвенцій з Державного бюджету України компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2016 році.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

27. Конституція України

Стаття 92 частина 1 пункти 1, 6

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

28. Цивільний кодекс України

Стаття 11 частини 1, 3

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 96 частина 1

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 509

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 частина 1

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 617

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

29. Господарський кодекс України

Стаття 193 частина 1

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 218 частина 2

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

30. Закон України "Про транспорт"

Стаття 7 частина 2

… Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 12 частина 1 пункт 9

Підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.

31. Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"

Стаття 19 частина 1 пункт 5, частина 2

Виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

32. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття12 частина 1 пункт 17

Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

Стаття 13 частина 1 пункт 21

Інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:

інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Стаття 17 частина 1

Фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

33. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту""

Пункт 6

Витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі організації), пов`язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

34. Бюджетний кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 89 частина 1 пункт 4 підпункт "б"

До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на державні програми соціального захисту: … пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".. .

Стаття 102 частина 1

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

35. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256

Пункт 1

Цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо … компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян … за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пункт 3

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

36. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 43 частина 1

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

37. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стаття 308 частина 1 пункт 4

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Стаття 312

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

38. Суд зазначає, що норми чинного законодавства України, а саме положення Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про транспорт", закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку підприємства транспорту надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

39. Як правильно встановлено судом першої інстанції, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг на території Шевченківського району міста Дніпра є Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг з пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

40. Послуги з авіаперевезення на пільгових умовах позивач надав не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у даній справі в силу закону повинен відшкодувати за рахунок бюджетних коштів позивачу понесені витрати.

41. Суд зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

42. Тому відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, у розумінні частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України.

43. З огляду на зазначене, Суд вважає хибними висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат на перевезення пільгової категорії громадян міста Дніпра.

44. Також Суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність між сторонами договору про відшкодування витрат за надані послуги авіаперевезення пільговим категоріям населення свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат на перевезення пільгової категорії громадян міста Дніпра, оскільки чинне законодавство України не передбачає обов`язкового укладення такого договору, а зобов`язання сторін у даній справі виникли безпосередньо із актів цивільного законодавства [частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України] і не залежать від їх волевиявлення.

45. З огляду на зазначене, Суд погоджується з аргументами позивача про те, що у спірних правовідносинах відсутність договору між сторонами та відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання, яке передбачене нормами чинного законодавства.

46. Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає закону.

47. Тому, Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

49. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Судові витрати

50. Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі № 904/4671/17, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, скасувати повністю.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі № 904/4671/17, яким позовні вимоги задоволені, залишити в силі.

4. Стягнути з Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (місцезнаходження: 49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 116 А; код ЄДРПОУ 03192508) на користь Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (місцезнаходження: 49042, м. Дніпро, Аеропорт цивільної авіації; код ЄДРПОУ 01130549) 1 920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець