Рішення

від 01.03.2018 по справі 802/285/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 березня 2018 р. Справа № 802/285/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Люлька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області

про: визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 (ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним рішення від 10.11.2017 18 сесії 7-го скликання Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні її клопотання від 04.10.2017 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

зобов'язати Війтівську сільську раду Бершадського району Вінницької області повторно розглянути клопотання і прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Крім того, ОСОБА_3 просить суд зобов'язати Війтівську сільську раду Бершадського району Вінницької області подати впродовж одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що рішенням 18 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради від 10.11.2017 за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відмовлено останній в наданні відповідного дозволу, так як вказане у клопотанні місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану населеного пункту, містобудівній документації та схемі землеустрою села. Не погоджуючись з вказаними рішенням сесії сільської ради, позивач звернулась до суду про визнання його протиправним.

Ухвалою від 02.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного та призначено справу до судового розгляду на 01.03.2018.

Крім того, відповідачу встановлений 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України та 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку ст. 164 КАС України, а позивачу - 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку ст. 163 КАС України.

28.02.2018 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, зазначаючи, що надати позивачу за бажаним місцем розташування земельну ділянку є неможливим, оскільки остання знаходиться в межах земель рекреаційного призначення, відповідно до графічних матеріалів проекту формування території і встановлення меж Війтівської сільської ради та прилягає до водного об'єкта.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення, ідентичні змісту заявам по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив, що 04.10.2017 ОСОБА_3 звернулася до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У вказаному клопотанні позивач просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

За результатами розгляду вказаного клопотання 10.11.2017 на 18 сесії 7-го скликання Війтівська сільська рада Бершадського району Вінницькій області прийняла рішення, яким з посиланням на ст. 123 Земельного кодексу України відмовила ОСОБА_3 у задоволенні поданого клопотання з тих підстав, що вказане у клопотанні місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану населеного пункту, містобудівній документації та схемі землеустрою села.

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема пункт а) передбачає розпорядження землями територіальних громад, а пункт б) передбачає передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України визначають виключну компетенцію сільських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом сільської ради як суб'єкта права власності на землю.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність, за результатами розгляду якої визначені статтею 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Відмова в наданні такого дозволу повинна бути мотивованою і можлива лише у визначених випадках.

Як уже зазначалося, за результатами розгляду поданого позивачем клопотання Війтівська сільська рада Бершадського району Вінницькій області прийняла рішення від 10.11.2017, яким з посиланням на ст. 123 ЗК України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відмовила ОСОБА_3 у задоволенні поданого клопотання з тих підстав, що вказане у клопотанні місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану населеного пункту, містобудівній документації та схемі землеустрою села.

Водночас вказане рішення не містить посилання на підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, відтак зміст такого не узгоджується з приписами вказаної норми.

Норми ст. 123 ЗК України, на які здійснено посилання у рішенні відповідача від 10.11.2017 регулюють порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в той час як позивач зверталася з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч передбаченим нормам Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу, то суд зазначає таке.

Із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, саме до повноважень Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області як органу місцевого самоврядування належить вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту чи відмову у наданні такого.

Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави надання дозволу на розробку проекту, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом та зазначалось вище, оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням постанови (рішення) суду.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у даній справі не буде виконано відповідачем.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 10.11.2017 року 18 сесії 7-го скликання Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області в частині відмови ОСОБА_3 у задоволення її клопотання від 04.10.2017 року про надання дозволу на розробку із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов'язати Війтівську сільську раду Бершадського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності (землі житлової та громадської забудови) площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (24412, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 704 грн. 80 коп. судовий збір, що був сплачений згідно квитанції 25.01.2018 року за рахунок бюджетних асигнувань Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 04329702).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна