Рішення

від 06.03.2018 по справі 158/3238/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року ЛуцькСправа № 158/3238/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача Хом`яка О.В.,

представника відповідача Самолюка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Суської сільської ради Ківерцівського району про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Суської сільської ради Ківерцівського району про визнання протиправним та скасування рішення №16/17 від 06.10.2017 року, зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.09.2017 року щодо надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 1.0 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Словатичі та зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Суської сільської ради №16/17 від 06.10.2017 року їй відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га в межах села Словатичі, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Вказана земельна ділянка являється прилеглою до земельної ділянки, яка належить її матері та в будинку якої проживає позивач разом зі своєю сім`єю.

Вважає, що рішення №16/17 від 06.10.2017 року є незаконним та таким, що порушує її конституційні права, свободи та інтереси.

Просить визнати протиправним та скасувати рішення №16/17 від 06.10.2017 року, зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.09.2017 року щодо надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 1.0 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Словатичі та зобов`язати надати такий дозвіл.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Підтвердив, що 26.10.2017 року ОСОБА_2 знову подана заява до сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,80 га для ведення особистого селянського господарства, де рішенням сесії сільської ради від 13.12.2017 року розгляд цієї заяви призупинено.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 11.09.2017 року подала до Суської сільської ради заяву про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 1.0 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Словатичі та ситуаційну схему розташування об`єкта в межах населеного пункту.

Рішенням Суської сільської ради №16/17 від 06.10.2017 року їй відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га в межах села Словатичі.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 19 Конституції України (частина 2) встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що Суська сільська рада, в даному випадку, має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було подано до Суської сільської ради належним чином оформлену заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданими до неї графічними матеріалами.

Рішенням Суської сільської ради №16/17 від 06.10.2017 року їй відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га в межах села Словатичі.

Як встановлено судом, дане рішення прийнято з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, віднесена до земель - громадське пасовище, які не можуть передаватися у приватну власність. З дослідженого в судовому засіданні генплану с. Словатичі та схеми розташування земельної ділянки, яку просить надати ОСОБА_2, копії яких приєднані до матеріалів позову, вбачається, що земельна ділянка згідно заяви ОСОБА_2 відноситься до земель запасу сільської ради в межах населеного пункту, які у власність чи користування не передавались.

Також представник відповідача в судовому засіданні як на підставу для відмови в позові посилався на протоколи зборів громадян с. Словатичі від 14.08.2016 року та від 03.12.2017 року де вирішено, що територію громадського випасу тварин слід не розподіляти між жителями села та виготовити на цю площу відповідну технічну документацію. Однак, діюче законодавство про місцеве самоврядування, а зокрема ст. 8 Закону України Про місцеве самоврядування та Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 року №3748-XII передбачають, що лише загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення і вони є правомочними за наявності на них більше половини громадян, які проживають на відповідній території і мають право брати участь у зборах. Як вбачається з досліджених протоколів №1 від 14.08.2016 року та від 03.12.2017 року, в селі Словатичі загальних зборів громадян не скликалось і присутності мінімальної кількості громадян які мають право брати участь у зборах для їх правомочності, дотримано не було, а проводились лише збори громадян.

При цьому, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 13 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Згідно п. 5 ст. 46 вищевказаного Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Проте відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення сесії сільської ради про передачу вказаної земельної ділянки під громадський випас для випасання свійських тварин жителям с. Словатичі на час подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки не приймалось, що й не заперечується в судовому засіданні представником відповідача - сільським головою.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що документів на вказану ділянку з призначенням - громадський випас на даний час не виготовлено та не зареєстровано.

Так, з дослідженої судом довідки виконкому Суської сільської ради від 05.03.2018 року №276 вбачається, що згідно останньої державної статистичної звітності про наявність земель, звіту №6-зем (гектарів), земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га згідно заяви гр. ОСОБА_2 від 11.09.2017 року відноситься до земель запасу не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту села Словатичі.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель згідно якого до земель загального користування за рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування може бути віднесено землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Поряд з цим, згідно частини четвертої 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках для водних об'єктів;

є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності;

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, належить до земель запасу не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту села Словатичі, у користуванні третіх осіб чи у власності не перебуває, земельна ділянка розташована в межах населеного пункту села Словатичі, відноситься до Суської сільської ради, будь-які відомості про обмеження у використанні зазначеної земельної ділянки до Державного земельного кадастру не внесені.

Отже, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, заборон не встановлено.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з тих підстав що земельна ділянка на яку претендує позивач, відноситься до земель, як - громадське пасовище, які не можуть передаватися у приватну власність.

Суд наголошує, що положення статтей 118, 122 Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та зобов'язують вмотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначаються підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.

Однак, такі вимоги Земельного кодексу України Суською сільською радою не дотримано.

Враховуючи, що позивачем було подано до Суської сільської ради належним чином оформлену заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданими до неї графічними матеріалами, сільська рада, відмовляючи у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на те що вказана ділянка виділена як громадський випас, діяла всупереч наданим Земельним кодексом України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні повноваженням.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Суської сільської ради Ківерцівського району №16/17 від 06.10.2017 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим в ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень, в даному випадку, органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Суська сільська рада при вирішенні питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділена дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний самостійно прийняти рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач у встановлений законодавством спосіб не розглянув заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства слід відмовити із зобов'язанням Суської сільської ради Ківерцівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.09.2017 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 1.0 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Словатичі.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суської сільської ради Ківерцівського району №16/17 від 06 жовтня 2017 року.

Зобов'язати Суську сільську раду Ківерцівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11 вересня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 1.0 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Словатичі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суської сільської ради Ківерцівського району на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач Суська сільська рада Ківерцівського району (45220, Волинська область, Ківерцівський район, село Суськ, вулиця Молодіжна, 25, ідентифікаційний код 04333845).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 12.03.2018 року.