Рішення

від 27.02.2018 по справі 826/6046/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2018 року № 826/6046/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомПриватного акціонерного товариства Універсам №16 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0030711203,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства Універсам №16 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 08.11.2016 року №0030711203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 22.05.2017 р., відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 26.09.2017 р. розгляд справі відкладено у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Контролюючим органом неправомірно визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю за період з 31.08.2015 року по 21.10.2016 року в сумі 29771,25 грн.

На думку Позивача, Контролюючий орган не вправі був проводити камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю до бюджету, оскільки п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Представником Позивача 21.11.2017 року подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача надано Суду письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що на виконання вимог п.288.1 ст.288, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, Контролюючим органом правомірно сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення із визначенням суми грошового зобов'язання з орендної плати за землі за період 31.08.2015 року по 21.10.2016, отже у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи клопотання представника Позивача 21.11.2017 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю до бюджету за період з 31.08.2015 року по 21.10.2016 рік ПрАТ Універсам №16 .

За результати перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки №994/26-57-12-03-38 від 25.10.2016 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що в порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання щодо плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), самостійно визначеної у податковому розрахунку земельного податку №9018178458 від 19.02.2015 року.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 року №0030711203, яким за затримку на 418, 387, 357, 326, 296, 265 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 148856,25 грн. ПрАТ Універсам №16 зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 29771,25 грн.

Позивачем подано скарги до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) та до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві від 26.01.2017 р. №1687/10/26-15-10-02-16 прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення та рішенням ДФС України від 19.04.2017 р. №8246/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням - рішенням, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України, вбачається, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ Універсам №16 подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9018178458 від 19.02.2015 р., згідної якої Позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання суми орендної плати з юридичних осіб у розмірі 297851,49 грн. та 24820,96 грн. щомісячно.

ПрАТ Універсам №16 21.10.2016 року подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу декларацію№9276916616, згідно з якою зменшено податкові зобов'язання починаючи з травня 2015 року на суму 24820,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не заперечує проти того, що ним несвоєчасно сплачено зобов'язання з оренди землі, проте, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 76.1 статті 71 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Разом із тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З аналізу норм права вбачається, що законодавець встановив імперативну заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік. При цьому, вказана заборона стосується будь-яких видів перевірок, тобто документальних, фактичних або камеральних.

Виключення з цієї заборони передбачені лише якщо суб'єкт господарювання має обсяг доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік; перевірка проведена з дозволу Кабміну, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України; у випадку, якщо суб'єкт господарювання ввозить на митну територію України та/або виробляє та/або реалізує підакцизні товари (з 01 січня 2015 року).

Таким чином, на переконання Суду, пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону №71-VIII встановлюється обмеження щодо проведення всіх видів перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, у тому числі камеральних перевірок.

Цей висновок знаходив своє підтвердження у листі ДФС України від 06.05.2015 року за №16102/7/99-99-15-02-02-17 "Щодо проведення камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток підприємств у 2015 - 2016 роках",

Крім того, аналогічна позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 у справі №818/1452/15.

Факту перевищення Позивачем обсягу доходу у 20 мільйонів гривень за 2015 рік Судом не встановлено, Позивач будь-яких заяв до податкового органу щодо проведення перевірки не подавав. До суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари товариство також не відноситься. Відповідачем не надано доказів наявності дозволу КМ України на проведення зазначеної перевірки, а також того, що оскаржувану перевірку проведено згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку, що камеральна перевірка проведена Відповідачем 25.10.2016 року всупереч встановленим чинним законодавством обмеженням на проведення перевірок протягом 2015-2016 років, а відтак прийняте за наслідками такої перевірки податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Універсам №16 (адреса: 09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша,19; код ЄДРПОУ 02775969) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08.11.2016 року №0030711203.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДРПОУ 39513550) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства Універсам №16 (адреса: 09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша,19; код ЄДРПОУ 02775969) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук