Ухвала

від 02.03.2018 по справі 201/1883/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №201/1883/18

№1-кс/201/2292/2018

У Х В А Л А

іменем України

02 березня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Оліпром» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №32016250000000051 від 21.10.2016 року, накладеного 16.02.2017 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси (під головуванням слідчого судді ОСОБА_4 ), -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від представника ТОВ «ВКП «Оліпром» ОСОБА_3 про скасування арешту на розрахункові рахунки ТОВ «ВКП «Оліпром» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «Приват Банк», обґрунтовуючи яке, останній зазначив, що 16 лютого 2017 року, в рамках кримінального провадження № 32016250000000051 від 21.10.2016, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси було накладено арешт на грошові кошти підприємства, а саме на рахунки ТОВ «ВКП «Оліпром» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «Приват Банк». Оскільки було порушено право на захист у судовому засіданні, а також враховуючи відсутність інших підстав для арешту майна, представник ТОВ «ВКП «Оліпром» ОСОБА_3 просить скасувати арешт на дані рахунки.

Представник ТОВ «ВКП «Оліпром» ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій просив суд проводити судове засідання без його участі.

Представник прокуратури Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, що не перешкоджає розгляду клопотання за їх відсутності.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2017 року було накладено у кримінальному провадженні № 32016250000000051 від 21.10.2016 року арешт на рахунки ТОВ «ВКП «Оліпром» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «Приват Банк».

Крім того, постановою прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_5 від 31 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №32016250000000051 від 21.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України визначено підслідність за СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Аналізуючи зазначене та надаючи оцінку встановленим обставинам, слід виходити з наступного.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч.3 ст.22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Вирішуючи вимоги заявника у судовому засіданні, а також приймаючи до уваги відсутність законодавчо визначених підстав для подальшого арешту вищезазначеного майна, а також те, що як встановлено у ході розгляду клопотання у кримінальному провадженні посадові особи ТОВ «ВКП «Оліпром», на даний час не є підозрюваними та не мають будь-якого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні № 32016250000000051 від 21.10.2016, подальший арешт грошових коштів є необґрунтованим. Крім того, суду не надано доказів того, що у кримінальному провадженні встановлено осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а отже, не встановлено достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, у зв`язку із чим суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

До того ж, слідчий суддя вважає за необхідне послатися на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

З огляду на це слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання своєю власністю, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Ураховуючи викладене, вимоги клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2017 року на рахунки, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Оліпром» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №32016250000000051 від 21.10.2016 року, накладеного 16.02.2017 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси (під головуванням слідчого судді ОСОБА_4 ) задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси (під головуванням слідчого судді ОСОБА_4 ) від 16.02.2016 року на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційне підприємство «Оліпром» (код ЄРДПОУ 32756586) та знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1