Рішення

від 02.03.2018 по справі 203/61/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/61/18

2/0203/453/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація в інтересах ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов вищезазначений позов Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація , поданий в інтересах члена цієї громадської організації ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 15.07.2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, яка у визначені законом строки надана не була. Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.10.2015 року по справі №203/4846/15-а, яка набрала законної сили, було задоволено позов Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація , поданий в інтересах члена цієї громадської організації ОСОБА_1 до головного лікаря Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення своєчасного виконання та розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 15.07.2015 року, а також ненадання відповіді на нього у строки, передбачені Законом України Про доступ до публічної інформації . Посилаючись на те, що внаслідок цього було порушено права ОСОБА_1, що призвело до відчуття нею постійного приниження та залежності від відповідача; необхідності витрачати багато часу, сил та енергії для захисту та відновлення порушеного права, позивач просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн., шляхом безспірного списання коштів обласного бюджету Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради.

Ухвалою від 12.01.2018 року вказаний позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В наданій до суду заяві позивач просив провести розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, не повідомивши про причини неявки останнього. В наданому відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем факту заподіяння моральної шкоди.

Позивач у відповіді на відзив, посилався на безпідставність заперечень відповідача та не надання доказів, які б спростовували обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення учасників справи про день та час слухання справи, надану позивачем заяву про розгляд справи без участі його представника, а також неповідомлення відповідачем про поважність причин неявки представника останнього, надання стороною відповідача відзиву та заперечень до відповіді на відзив, суд, з огляду на положення ч.3 ст.211, ч.ч.1-3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, вважає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про громадські об'єднання громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Громадські об'єднання реєструються або повідомляють про своє утворення у порядку, передбаченому цим Законом, протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів (ч.8 ст.9 Закону).

Права громадських об'єднань встановлені ст.21 зазначеного вище Закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.21 цього Закону для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право: 1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); 2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; 3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; 4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя; 5) проводити мирні зібрання; 6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Згідно ч.5 ст.9 цього ж Закону особа може бути обрана керівником, обрана до складу керівного органу громадського об'єднання, визначена особою, яка має право представляти громадське об'єднання для здійснення реєстраційних дій, або визначена особою, уповноваженою представляти громадське об'єднання, за наявності її особистої згоди.

Відповідно до офіційного тлумачення Закону України Про громадські об'єднання Конституційним Судом України у Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

З протоколу установчих зборів засновників Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація №1 від 15.09.2014 року, наказу Дніпропетровського міського управління юстиції №381 від 15.10.2014 року вбачається, що вказана громадська організація легалізована шляхом письмового повідомлення про утворення і здійснює свою діяльність без статусу юридичної особи. Метою створення та діяльності є здійснення захисту членів організації законних соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів, які не суперечать законодавству України.

Також судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1, яка є членом Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація , 15.07.2015 року в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації звернулась з інформаційним запитом до відповідача, як розпорядника публічної інформації, в якому ставилось питання про надання інформації та копій запитуваних документів, а саме: копії діючого станом на 2015 рік статуту Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради, копії діючого станом на 2015 рік штатного розпису вказаного комунального закладу та копії діючої посадової інструкції головного лікаря цього закладу.

Проте, відповідачем у встановлені ст.20 Закону України Про доступ до публічної інформації строки відповіді на запит та копії запитуваних документів надано не було і останні надані позивачу представником відповідача лише після звернення до суду з позовом.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.10.2015 року по справі №203/4846/15-а, яка набрала законної сили, було задоволено позов Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація , поданий в інтересах члена цієї громадської організації ОСОБА_1 до головного лікаря Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення своєчасного виконання та розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 15.07.2015 року, а також ненадання відповіді на нього у строки, передбачені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Таким чином, факт протиправності дій відповідача в особі його керівника, встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили та враховується судом при розгляді даної справи в контексті положень ч.ч.4-6 ст.82 ЦПК України.

Вирішуючи питання щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди та розміру відповідної компенсації, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також

ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду, при наявності її вини.

Частиною першою ст.31 Закону України Про інформацію передбачено, що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

А відповідно до ч.2 ст.24 Закону України Про доступ до публічної інформації особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

З урахуванням наведених положень законодавства, а також встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили, факту протиправної бездіяльності відповідача з ненадання ОСОБА_1 публічної інформації, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про відшкодування останній заподіяної моральної шкоди, яку вона безумовно зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї (порушення її права на доступ до публічної інформації від її розпорядника), що призвело до душевних страждань та хвилювань, необхідності витрачати додатковий час та зусилля для відновлення порушених прав.

При цьому суд вважає, що заявлений позивачем розмір позовних вимог є помірним і відповідає критеріям розумності та справедливості.

Також судом у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України враховується рішення Європейського суду з прав людини у справі Ромашов проти України від 27.07.2004 року, яким було встановлено, що само по собі визнання факту порушення права не є достатньою сатисфакцією, оскільки в результаті такого порушення особа зазнає певної моральної шкоди.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн., шляхом безспірного списання коштів обласного бюджету Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради на користь держави також слід стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-80,141,211,223,247,258,259,263-268,279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Громадської організації Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація в інтересах ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради про відшкодування моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради (49054, м.Дніпро, вул.Новосільна,1, код ЄДРПОУ 01985251) на користь ОСОБА_1 (49100, АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн., шляхом безспірного списання коштів обласного бюджету Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради.

Стягнути з Комунального закладу Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради (49054, м.Дніпро, вул.Новосільна,1, код ЄДРПОУ 01985251) на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропет-ровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 березня 2018 року.

Суддя С.Ю. Казак