Постанова

від 07.03.2018 по справі 292/252/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №292/252/16-ц Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.

Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №292/252/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕН-ПІКАРДІ-АГРІКЮЛЬТЮР" про стягнення за договором оренди майна заборгованості, пені, а також інфляційних нарахувань та трьох процентів річних

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 червня 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Гуц О.В. у смт. Пулини,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕН-ПІКАРДІ-АГРІКЮЛЬТЮР" (надалі - ТОВ "ЮКРЕН-ПІКАРДІ-АГРІКЮЛЬТЮР" або товариство). Просила стягнути борг за надані послуги оренди в сумі 520 000 грн., пеню - 222 460,27 грн., 287 360,30 грн. інфляційних нарахувань та три проценти річних - 42 144,60 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 грудня 2008 року уклала з відповідачем договір оренди майна, за умовами якого передала товариству в оренду нежилі будівлі та споруди. Договір було укладено строком на п'ять років, тобто до 31 грудня 2013 року. Оскільки після закінчення строку дії договору товариство продовжує користуватися майном та вона проти цього не заперечує, то договір вважається поновленим на той же строк, тобто до 30 грудня 2018 року. Договором було встановлено орендну плату в розмірі 100 000 грн. за рік. Проте товариство сплатило орендну плату за 2009 рік у повному обсязі та за 2010 рік у розмірі лише 80 000 грн. За таких обставин, за 2010 - 2015 роки виникла заборгованість з орендної плати відповідача перед орендодавцем, тобто нею у сумі 520 000 грн. Окрім того за умовами правочину у випадку прострочення строку сплати орендної плати відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що складає 222 460,27 грн., а з підстав, передбачених ст.625 ЦК України, стягненню підлягають також інфляційні нарахування за весь час прострочення в сумі 287 360,30 грн. та три процента річних від простроченої суми, що становить 42 144,66 грн.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Зокрема вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.316,317,319 ЦК України. Так, хоча договір оренди укладений (18 грудня 2008 року) до виділення зборами співвласників майнових паїв позивачу майна в натурі (28 грудня 2008 року), але дана обставина, на думку представника позивача, не спростовує того, що позивач є власником переданого нею в оренду майна, а відтак на момент укладення договору вона мала права ним розпоряджатися, оскільки була співвласником майнових паїв ПАФ ЛІАНА та саме на цій підставі уклала правочин. Станом на дату укладення договору оренди майна позивач діяла як співвласник майна пайового фонду ПАФ ЛІАНА та передала в оренду майно, яке не мало статусу нерухомого майна, і предметом договору був майновий пай, виділений в натурі, а не нерухоме майно. Окрім того, договір почав діяти з 01 січня 2009 року, тобто після того як загальні збори співвласників майна ПАФ ЛІАНА виділили ОСОБА_1 майно. Також вважає неправильним висновок суду про те, що договір мав бути нотаріально посвідченим, оскільки майно, що передавалося в оренду, жодного разу не було зареєстроване як нерухоме. Первинна реєстрація даного майна як нерухомого відбулася у момент реєстрації за позивачем прав власника на відповідне майно 12 січня 2011 року.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_3, не погодившись із доводами апеляційної скарги, посилається на те, що чинним на день укладення договору законодавством було передбачено не лише способи реалізації пайовиками своїх прав, а й порядок їх здійснення. Розпорядження позивачем майновим паєм до виділення його в натурі повинно було здійснюватися від імені всіх співвласників майна на підставі договору про спільну часткову власність майна та довіреності. Натомість ОСОБА_1 уклала договір від свого імені та без повноважень на це від інших співвласників майна, що свідчить про укладення договору неуповноваженою особою та відповідно до положень ст.ст.203,215 ЦК України тягне його нікчемність. Позивач набула право розпоряджатися своїм майновим паєм лише з моменту реєстрації за нею права власності на нерухоме майно. Належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували набуття позивачем права розпоряджатися індивідуально нерухомим майном до 12 січня 2011 року позивач не надала. У зв'язку з недотриманням нотаріальної форми укладення правочину та державної реєстрації договір оренди є нікчемним, а враховуючи той факт, що сторонами акт приймання-передачі майна в оренду не укладався, то й майно в оренду фактично не передавалося.

Позивач та її представник, які належним чином повідомлені про судове засідання, заявили повторні клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на перебування представника позивача на лікарняному та неспроможність позивача самостійно представити свої інтереси. Із часу задоволення апеляційним судом першого клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин (12 грудня 2017 року) сплинуло цілком достатньо часу, щоб позивач потурбувалася про забезпечення себе правничою допомогою, оскільки причини відкладення розгляду справи аналогічні. Проте ОСОБА_1 таких заходів не вжила, участі іншого представника у судовому засіданні не забезпечила та не з'явилася особисто. Суд вправі відкласти розгляд справи лише в межах встановленого ЦПК України строку. Строк, передбачений ст.371 ЦПК України для розгляду апеляційної скарги, сплинув. У письмовій заяві представник відповідача наголосила на необхідності дотримуватися розумних строків розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин повторна неявка позивача та її представника, належним чином повідомлених про проведення судового засідання, незалежно від причин їх неявки не перешкоджає розгляду справи. Суд не уповноважений відкладати розгляд справи, враховуючи й строки розгляду апеляційної скарги. Приймається до уваги й процесуальна поведінка сторін, пов'язана з необхідністю розгляду клопотання представника відповідача про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наявними в ній доказами з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та сторони не заперечують тієї обставини, що 18 грудня 2008 року ОСОБА_1 та директором Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКРЕН-ПІКАРДІ-АГРІКЮЛЬТЮР підписаний договір оренди майна (а.с.5-9).

У тексті договору оренди майна зазначено, що власник майнового паю ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ ЮКРЕН-ПІКАРДІ-АГРІКЮЛЬТЮР (орендар) уклали договір про наступне: орендодавець передає, а орендар приймає в оренду господарський двір площею 5,1 га з будівлею та спорудами: телятник, конюшня, корівник, зерносушка, зерносклад, кузня, зерноплощадка, артезіанська свердловина, водонапірна башта, автозаправочний блок (пункт 1.1 договору). Сторони погоджуються на оренду майна протягом п'яти років, починаючи з 01 січня 2009 року і закінчуючи 31 грудня 2013 року (пункт 1.2 договору). Сторони погоджуються, що орендар має переважне право на укладення з орендодавцем договору оренди з викупом (або викуп) орендованого майна протягом дії цього договору. Окрім того, орендар зобов'язався письмово попереджати орендодавця про свої наміри щодо продовження чи припинення договору за три місяця до закінчення терміну його дії, а орендодавець письмово попереджати орендаря про свої наміри щодо продовження чи припинення договору за рік до закінчення терміну його дії (підпункти 3.1,3.2 пункту 3 договору).

У підпункті 2.2 пункту 2 договору також зазначено, що за користування всім вищевказаним майном орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату в сумі 100 000 грн.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша ст.759 ЦК України).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права (абзац перший частини першої, частина друга ст.760 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша ст.761 ЦК України).

У пункті 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою КМУ від 28 лютого 2001 року №177, визначено, що майновий пай це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до пунктів 13,14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62, врегульовано, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів, зокрема, отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використовувати його на свій розсуд (п.8 Порядку).

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників (п.9 Порядку).

Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику майнового паю може бути здійснено, зокрема, конкретним майном за взаємною згодою співвласників.

Як убачається із копії витягу з протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв ПАФ ЛІАНА с.Будище питання щодо виділення у натурі майна ОСОБА_1 розглянуто зборами співвласників 28 грудня 2008 року, тобто після підписання позивачем договору оренди майна (а.с.10).

Із змісту витягу з протоколу вбачається, що збори співвласників майнових паїв вирішили виділити ОСОБА_1 на належний майновий пай в сумі 408 949 грн. (свідоцтво НОМЕР_1) в натурі цілісний майновий комплекс, а саме: телятник, конюшня, корівник, зерносушка, зерносклад, кузня, молочний блок, силосна траншея, зерноплощадка, артезіанська свердловина, водонапірна башта, хмелесушка, хмелеплантація, а також автомобілі, машини та обладнання серед якого не зазначено у переліку автозаправочного блока.

Згідно з пунктом 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власника на зазначене майно в установленому порядку.

За ОСОБА_1 право власності на будівлі кузні, конюшні, телятника, корівника, зерносушилки, зерносховища та споруду артезіанської свердловини зареєстровано 12 січня 2011 року (а.с.191-204).

Відповідно до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним ( ч.1 ст.220 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, за змістом договору оренди майна (предмет договору) в оренду передавалося не право на майновий пай, а конкретно визначене майно, серед якого є будівлі (кузня, конюшня, телятник, корівник, зерносушилка, зерносховище) та інші капітальні споруди (артезіанська свердловина) на строк, що перевищував три роки, а тому такий договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Проте, сторони не дотрималися вимог закону щодо форми договору, оскільки на момент підписання відповідного договору майновий пай, власником якого є позивач, у натурі у встановленому законом порядку виділений ще не був та право власності на нерухоме майно за позивачем зареєстровано ще не було. Недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору тягне його нікчемність. Нікчемний же договір не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що для сторін відсутні правові наслідки за договором оренди майна від 18 лютого 2008 року, а доводи апеляційної скарги відносно того, що при укладенні договору позивач діяла як співвласник майна пайового фонду ПАФ ЛІАНА та передала в оренду майно, яке не мало статусу нерухомого, і предметом договору був майновий пай, виділений позивачу в натурі, а не нерухоме майно, а тому договір не потребував нотаріального посвідчення суперечать матеріалам справи, вимогам закону та спростовуються вищевикладеним. Окрім того, поняття нерухоме майно або будівля, інша капітальна споруда не є тотожним поняттю державна реєстрація права власності на нерухомість . Апріорі до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Державній же реєстрації підлягає право власності на нерухому річ, що є публічною діяльністю, яка здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Окрім того передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (частина перша ст.795 ЦК України). У матеріалах справи відсутній акт приймання - передачі будівель та артезіанської свердловини.

Решта доводів апеляційної скарги спростовується вищевикладеним та додаткового правового обґрунтування не потребує.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишає без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не змінюють.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 березня 2018 року.

Головуюча Судді: