Постанова

від 05.03.2018 по справі 635/634/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

05 березня 2018 року

м. Харків

Справа № 635/634/17

Провадження № 22-ц/790/1167/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

з апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області, постановлене 31 серпня 2017 року, під головуванням судді Панас Н.Л., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він з 02 лютого 2002 року перебуває з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі. У листопаді 2013 року шлюбні відносини між ними були припинені, з цього часу вони мешкають окремо, спільне господарство не ведуть. За час перебування в шлюбі ними було придбане наступне майно: земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га; земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_2, загальною площею 0,2325 га, за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3. Зазначене майно було оформлено на ім*я ОСОБА_4

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22.01.2015 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 на погашення суми боргу було стягнуто 6000000 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654 грн. Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16.04.2015 року було задоволено клопотання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Харківській області і була затверджена мирова угода між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, згідно якої ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості передала ОСОБА_7 зазначене вище нерухоме майно. 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірного майна. У січні 2016 року позивач дізнався про зазначені судові рішення і оскаржив ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 16.04.2015 року в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.10.2016 року зазначена ухвала суду була скасована.

У зв'язку із вищевикладеним ОСОБА_1 просив витребувати у ОСОБА_8 на його користь 1/2 частку вказаного нерухомого майна та визнати за ним на це майно право власності.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31.08.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 наступне майно: 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га; 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_2, загальною площею 0,2325 га, за адресою: АДРЕСА_2; 1\2 частку житлового будинку літер А-2 з відповідною часткою надвірних будівель та споруд: дренажний колодязь з біофільтром літер Б, навіс літер Г, басейн літер Д, альтанка літер Е, свердловина літер К, свердловина літер К1, замощення літер І, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га; 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_2, загальною площею 0,2325 га, за адресою: АДРЕСА_2; 1\2 частку житлового будинку літер А-2 з відповідною часткою надвірних будівель та споруд: дренажний колодязь з біофільтром літер Б, навіс літер Г, басейн літер Д, альтанка літер Е, свердловина літер К, свердловина літер К1, замощення літер І, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13780 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_2 придбала у власність спірне майно на підставі відплатного договору від ОСОБА_3, яка на момент укладення договору купівлі-продажу була законним власником спірного майна. Про права третіх осіб на зазначене майно ОСОБА_2 не знала і не могла знати, їй не були відомі обставини, щодо наявності інших власників, тому вона є добросовісним набувачем цього майна. Вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано та незаконно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 набула право власності на об'єкти спірного майна безпідставно. Оскільки вищевказаний договір купівлі-продажу не був оспорений будь-якою із сторін або третіми особами. А також не був визнаний судом недійсним, а саме тому до зазначеного договору не можуть бути застосовані положення ст. 216 ЦК України, тобто наслідки недійсності правочину. Звертає увагу на те, що суд не встановив, чи є позивач власником майна та чи відповідає вимога позивача про витребування майна виключним умовам, встановленим в п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 звертає увагу на ті обставини, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є родичами. Так, ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4, а ОСОБА_2 є громадянською дружиною племінника ОСОБА_4 Отже ОСОБА_4 могла повідомити ОСОБА_2 про наявність даного позову та його розгляд судом, тому посилання ОСОБА_2 про необізнаність про вказану справу є безпідставними. Зазначає, що на момент постановлення ухвали від 16.04.2015 року про затвердження мирової угоди ОСОБА_4 перебувала у шлюбі із ОСОБА_1, але фактично шлюбні відносини були припинені з листопада 2013 року. На підставі ухвали про затвердження мирової угоди ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на спірне нерухоме майно, а в подальшому ОСОБА_3 продала зазначене нерухоме майно ОСОБА_2 Оскільки вказана ухвала порушує права ОСОБА_1, як співласника спірного майна, вона була скасована та ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2017 року відмовлено у затвердженні мирової угоди, тому ОСОБА_1 вважає, що разом із скасуванням ухвали про затвердження мирової були скасовані й правові підстави для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_3 та укладення нею, в подальшому договору купівлі-продажу спірного майна з ОСОБА_2 Звертає увагу на те, що за час перебування у шлюбі спільними зусиллями та коштами подружжям набуте різне майно, яке відповідно до положень чинного законодавства є спільною сумісною власністю, зокрема до такого майна належить спірне майно. Шлюбного договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не укладалося, договори та домовленості про порядок користування чи розпорядження майном та визначення часток між подружжям також укладені не були. Також вказує на те, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Звертає увагу суду на те, що він, як співвласник не надавав жодних згод як усних так і письмових на розпорядження спільним майном, як того вимагають положення ст. 369, 657 ЦК України.

У поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_10, яка діє в інтересах ОСОБА_4 зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено наявність права власності ОСОБА_1, не враховано як доказ рішення Харківського районного суду Харківської області від 14.02.2007 року, не встановлено що спірне майно придбано за спільні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а тому й неправильно було зроблено висновок, що його право було порушено. Вказує, що твердження про спільну сумісну власність на спірні земельні ділянки і житловий будинок АДРЕСА_3 є хибним, необґрунтованим та абсолютно недоведеним. Звертає увагу на те, що одна із спірних земельних ділянок була придбана нею до шлюбу, а друга набута в порядку приватизації, тому це майно є її приватною власністю і не входять до складу спільної сумісної власності подружжя. Зазначає, що спірний житловий будинок належить ОСОБА_4 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 14.02.2007 року, яким особисто за ОСОБА_4 було визнано право власності на спірний житловий будинок в порядку забудови, не доведено, що будинок побудовано за спільні кошти спільності коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на які начебто було побудовано спірні об'єкти нерухомого майна, а тому і таке посилання ОСОБА_1 є абсолютно необґрунтованим.

У додаткових поясненнях ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_1 не підписував заяви про те, що спірний будинок побудований за особисті кошти ОСОБА_4, посилався на висновок судово-почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис у заяві серії ВЕМ № 90316 від 30.01.2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_1

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_4.) з 05 лютого 2002 року перебували у шлюбі, який був зареєстрований міським відділом РАЦС №1 Харківського обласного управління юстиції, про що був зроблений відповідний актовий запис №210.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року.

ОСОБА_1 вважає доведеним, суд першої інстанції вважав встановленим, що під час перебування у шлюбі сторонами було набуте наступне майно:

-земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га;

-земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_2, загальною площею 0,2325 га, за адресою: АДРЕСА_2;

-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3.

Між тим, з матеріалів справи, а саме із змісту ухвали Апеляційного суду Харківської області від 27.10.2016 (том 1 а.с. 17-19) вбачається, що право власності на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га, ОСОБА_4 набула до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Вільхівською сільською радою 07.09.2001 року для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .

Земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,2325 га, набута ОСОБА_4 в порядку приватизації та на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Вільхівською сільською радою 18.02.2004 року для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .

Сторони не заперечують, із пояснень їх представників вбачається, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2007 року було визнано за ОСОБА_4

Водночас, суду для вирішення цієї справи копія рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2007 року надана не була .

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2015 року була затверджена мирова угода між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, згідно з якою остання в рахунок погашення заборгованості передала ОСОБА_7 наступне майно: земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га; земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_2, загальною площею 0,2325 га, за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3.

30 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 були посвідчені договори купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, згідно з якими остання набула право власності на наступне майно: земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,194 га; земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_2, загальною площею 0,2325 га, за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.22-25).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року ухвала Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2015 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 була скасована і справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.17-19).

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 19 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року, в затвердженні мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було відмовлено (а.с.81-84).

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише його власник. Позивач за віндикаційним позовом має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ.

Представник позивача в апеляційному суді пояснив, що ОСОБА_1, як власник, просить витребувати майно з чужого незаконного володіння, а позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання права власності є похідними від зазначених первісних вимог, їх задоволення є необхідним для реєстрації за ОСОБА_1 права власності.

З пояснень сторін встановлено, матеріалами справи не спростовано, що право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку ніколи зареєстровано не було.

ОСОБА_1 на підтвердження свого права власності посилається на ухвали судів у справі № 640/5653/15-ц якими вирішувалося питання про затвердження мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Так, скасовуючи ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2015 року про затвердження мирової угоди Апеляційний суд Харківської області в ухвалі від 27 жовтня 2016 року та відмовляючи у затвердженні цієї мирової угоди Київський районний суд міста Харкова в ухвалі від 13 березня 2017 року та Апеляційний суд Харківської області в ухвалі від 06 червня 2017 року вважали що така мирова угода не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права ОСОБА_1, який не є стороною у справі, в той час, як право власності на спірне майно ОСОБА_4 набула не в порядку поділу майна подружжя та за відсутності вказівки в рішенні Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2007 року про будівництво за власні кошти (а.с.81-84).

Між тим, вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 не були предметом розгляду у справі № 640/5653/15-ц.

Висновки судів у справі № 640/5653/15-ц про те, що затвердженням мирової угоди у справі, де ОСОБА_1 не є стороною , щодо нерухомого майна набутого в період шлюбу з ОСОБА_4 буде вирішено питання про права та обов*язки ОСОБА_1 не можна вважати такими, що вирішують спір про поділ майна подружжя та визначають право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в 2015 році звертався до суду з позовом до ОСОБА_4, в тому числі і про поділ майна подружжя, предметом якого, крім іншого, було і спірне нерухоме майно. Однак, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2015 року позов в частині поділу майна подружжя було залишено без розгляду за заявою представника ОСОБА_1

ОСОБА_4 той факт, що спірне нерухоме майно було об*єктом спільної сумісної власності подружжя її та ОСОБА_1 не визнає .

Із вимогами про визнання спірного нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, про поділ майна подружжя, про визнання права власності на частину будинку та на частини земельних ділянок, одна з яких набута до реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 не звертався .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння заявлені ОСОБА_1 передчасно.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права,

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2017 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 8800 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

С.С. Кругова