Рішення

від 06.03.2018 по справі 705/5056/17

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

20300, м. Умань Черкаської області,

вул. Садова, 5, тел. 8 (04744) 3-57-77, факс 3-73-70

e-mail: inbox@um.ck.court.gov.ua

Справа №705/5056/17

2/705/842/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого - судді Коваля А.Б.

при секретарі Безвенюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину земельної ділянки, визнання права власності та зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про те, що 28 травня 1993 року між нею та ОСОБА_2, відповідачем по справі, було укладено шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб.

За період перебування у шлюбі подружжя придбало за спільні кошти у відповідності до договору купівлі-продажу від 27 квітня 2011 року земельну ділянку площею 0,0306 га та вартістю 21 552 гривні.

У відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 51 Конституції України та ст.ст. 60, 63 СК України) вищевказана спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, у якій частки майна дружини та чоловіка є рівними.

На цей час виникла необхідність поділу вищевказаної ділянки, але її реальний виділ неможливий, так як належна відповідачу частка не може бути виділена в натурі, а вказана земельна ділянка є неподільною.

За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів відповідач заборгував їй 79937,00 грн.

Вказана обставина спростовує необхідність внесення нею вартості частки відповідача, оскільки наявна непогашена заборгованість відповідача.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей).

Крім того, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів на спірну земельну ділянку було накладено арешти без урахування обставини, що майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Постановою ВП № 32045992 від 04 травня 2012 року Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження в межах виконавчого провадження.

Постановою ВП № 32045992 від 03 березня 2014 року, повторно, накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження в межах виконавчого провадження.

Отже, накладення арешту на внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обмежує законні права позивача, як співвласника, щодо вільного розпорядження майном: унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду тощо.

Просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0306 га, яка розташована за адресою: Черкаська область м. Умань провулок Шевченка, 3, з урахуванням заборгованості зі сплати аліментів та зменшити суму цієї заборгованості на 10 776 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0306 га, розташованої за адресою: Черкаська область м. Умань провулок Шевченка, 3, кадастровий номер 7110800000:02:006:0270.

Скасувати постанову ВП № 32045992 від 04 травня 2012 року про накладення арешту на все майно боржника та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Зобов'язати відділ державної реєстрації вилучити запис від 04.05.2012 року № 12462420 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію обтяжень.

Скасувати постанову ВП № 32045992 від 03 березня 2014 року про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:02:006:0270.

Зобов'язати відділ державної реєстрації Уманської міської ради вилучити запис про обтяження № 4860647 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію обтяжень.

Звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 82 ЦПК України, у зв'язку з тим, що розмір її пенсії складає суму нижчу за прожитковий мінімуму.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному об'ємі підтримала позовні вимоги та пояснила, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1993 року. У цьому шлюбі ними було придбано земельну ділянку площею 0,0306 га, розташовану в м. Умані по провулку Шевченка, 3. На цей час виникла необхідність у поділі вищевказаної земельної ділянки, але реальний розподіл цієї ділянки неможливий. У зв'язку з цим, вважає, що право власності відповідача на належну йому частку необхідно припинити, а вона мала б виплатити йому вартість цієї частки ділянки. Зазначає, що від сплати таких коштів вона звільнена, так як відповідач заборгував їй 79937,00 грн. по сплаті аліментів. Через наявність цієї заборгованості, державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, на спірну земельну ділянку було накладено арешт, але при цьому не було враховано ту обставину, що земельна ділянка є спільним майном подружжя. Оскільки зараз вона позбавлена можливості розпоряджатися своєю власністю і вирішити питання можливо лише у судовому порядку, вона вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав. Вважає, що надала суду достатньо доказів, тому просить суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Згідно свідоцтва про шлюб, серії 1-СР № 054223, виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 28 травня 1993 року, актовий запис № 264. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_2, дружини - ОСОБА_2.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 27 квітня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1071, посвідченого ОСОБА_4, державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, яка діє по довіреності посвідченій Уманською міською державною нотаріальною конторою 01.07.2009 року за реєстром № 2-3096, від імені ОСОБА_6, продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку, площею 0,0306 га, розташовану в м. Умань провулок Шевченка, 3, Черкаської області, кадастровий номер 7110800000:02:006:0270. Продаж земельної ділянки вчинено за 21552 гривні.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 14.08.2015 року, виданої головним державним виконавцем Уманського МВ ДВС Головного ТУЮ у Черкаській області ОСОБА_7, заборгованість ОСОБА_2 перед стягувачем ОСОБА_1, становить 79937,00 грн. Кошти стягуються у відповідності до виконавчих листів: № 2/2312/513/11 від 26.03.2012 року виданий Жашківським райсудом про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі 1000 грн. з 11.08.2008 року та № 2/2312/513/11 від 27.03.2012 року виданого Жашківським райсудом про стягнення додаткових витрат в сумі 200 грн. з 11.08.2011 року.

Згідно постанови ВП № 32045992 від 04.05.2012 року державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного УЮ, у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_2 рішення суду та ухиленням від сплати боргу на користь стягувача ОСОБА_1, накладено арешт на все майно боржника.

Згідно постанови ВП № 32045992 від 03.03.2014 року державного виконавця Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного УЮ, у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_2 рішення суду та ухиленням від сплати боргу на користь стягувача ОСОБА_1, накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:02:006:0270.

Суд, вислухавши позивача та вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом достовірно встановлено про те, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 травня 1993 року. 27 квітня 2011 року подружжям було придбано земельну ділянку, розташовану по провулку Шевченка, 3 в м. Умані Черкаської області.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відомостей про розірвання шлюбу, сторонами суду не надано.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21 грудня 2007 року до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1 та 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України). При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, а жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В ході розгляду справи судом також було встановлено, що відповідач має значну заборгованість перед позивачем, у зв'язку із несплатою аліментів, а тому потреби у внесенні позивачем вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду, не має.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач подав до суду заяву, у якій не заперечує проти задоволення позову.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірної земельної ділянки та визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку та, з урахуванням вартості земельної ділянки, зменшити заборгованість відповідача по сплаті аліментів на 10776 гривень, оскільки вартість земельної ділянки становить 21552 гривні (а.с. 4).

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що за позивачем визнано право власності на спірну земельну ділянку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 259, 264, 265, 268, 272 ЦПК України , ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60,70 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0306 га, яка розташована за адресою: Черкаська область м. Умань пров. Шевченка, 3, з урахуванням заборгованості зі сплати аліментів та зменшити суму цієї заборгованості на 10776 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0306 га, розташованої за адресою: Черкаська область м. Умань пров. Шевченка, 3, кадастровий номер 7110800000:02:006:0270.

Скасувати постанову ВП № 32045992 від 04 травня 2012 року про накладення арешту на все майно боржника та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Зобов'язати відділ державної реєстрації вилучити запис від 04.05.2012 року № 12462420 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію обтяжень.

Скасувати постанову ВП № 32045992 від 03 березня 2014 року про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:02:006:0270.

Зобов'язати відділ державної реєстрації Уманської міської ради вилучити запис про обтяження № 4860647 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію обтяжень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Черкаської області безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Суддя: А. Б. Коваль