Рішення

від 07.03.2018 по справі 265/8807/17

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/8807/17

Провадження №2/265/518/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєва І. М.,

за участю секретаря судового засідання Розсоха І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину , -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2017 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з даним позовом, яким просить стягнути з відповідача на користь Маріупольської міської ради Донецької області кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 4418,85 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року провадження у справі відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України , було закрито у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення. У результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному відділенні КУ Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги з 17 липня 2016 року по 01 серпня 2016 року, на його лікування витрачено бюджетні кошти в сумі 4418,85 гривень. При цьому позивач зазначає, що закриття кримінального провадження з підстав відмови потерпілого від обвинувачення не може бути розцінене як підстава для звільнення відповідача від відшкодування шкоди. Оскільки витрати на лікування потерпілого досі не відшкодовано, позивач звертається до суду з даним позовом відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України .

Прокурор Голінко І.І. до зали суду не прибув, надав заяву, якою просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник маріупольської міської ради, ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не прибула, надавши заяву, якою просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує

Відповідач до суду не прибув, також надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, проти задоволення позову не заперечує.

Враховуючи позицію відповідача, суд вважає можливим ухвалити рішення у судовому засіданні, на підставі наявних у справі матеріалів, та вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року ; термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні; до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день; кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України , закрито у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України . Ухвала набрала законної сили.

Стаття 284 КПК України містить перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження закривається.

Так, зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При цьому підстави, передбачені пунктами 5-7 частини 1 вказаної статті, не відносяться до реабілітуючих (тобто є такими, що не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності).

Як вже було встановлено, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ), тобто з нереабілітуючих обставин, а отже ОСОБА_1 як особа, яка вчинила злочин, зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 яке останній проходив внаслідок отриманих тілесних ушкоджень від його протиправних дій.

Такої думки дотримуються судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді касаційних скарг (як приклад - ухвали ВССУ від 11 листопада 2015 року у справі № 6-17168св15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-29040ск15).

Як вбачається з довідки Комунальної установи Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги ОСОБА_2 перебував на лікуванні у стоматологічному відділенні з 17 липня 2016 року по 01 серпня 2016 року. Вартість лікування за 15 ліжко/днів склала 4418,85 гривень із розрахунку вартості одного койко-дня 294,59 гривень. У довідці зазначено, що лікувальна установа фінансується за рахунок місцевого бюджету.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 4418,85 гривень.

За положеннями ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , то з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12 , 13 , 81 , 133 , 141 , 142 , 206 , 263-265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 33852448, юридична адреса: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 70, (на р/р 35411001022935, код платежу 24060300, одержувач - Комунальна установа Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги , ЄДРПОУ 01990660, банк - ГУ ДКУ в м. Маріуполі Донецької області, МФО 834016, призначення платежу: відшкодування у місцевий бюджет коштів за лікування потерпілого), у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 4418 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Позивач:Маріупольська місцева прокуратура №2, адреса: м. Маріуполь, б-р Меотиди,1.

Позивач:Маріупольська міська рада Донецької області, адреса: м. Маріуполь, пр. Миру,70, ідентифікаційний код 33852448

Відповідач: ОСОБА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України: ВЕ № 120654.

Повний текст судового рішення складено 07 березня 2018 року.

Суддя: І. М. Міхєєва