Рішення

від 05.03.2018 по справі 334/2035/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 05.03.2018

Справа № 334/2035/17

Провадження № 2/334/651/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі - Матвієнко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" в особі філії Клінічний санаторій "Великий Луг" про стягнення не донарахованої заробітної плати, доплати до мінімальної заробітної плати, середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку розрахунку,

встановив:

29 березня 2017 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Клінічного санаторію "Великий Луг", третя особа ПрАТ "Приазовкурорт", в якій просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.02.2017р.; компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки за 2015-2016 робочий рік; доплату за працю в надурочний час; доплату до мінімальної заробітної плати за січень 2017р. - 170 грн.; компенсацію за затримку розрахунку - 41, 22 грн.

14.09.2017р. позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року у сумі 3 224 грн. 76 коп.; доплату за працю в надурочний час у сумі 895 грн.; компенсацію за затримку розрахунку - 41 грн. 22 коп.; судові (юридичні) витрати (витрати на складення позовної заяви) - 400 грн.

Загалом суму 4 560 грн.

05.10.2017р. відповідач надав заперечення на уточнені позовні вимоги, в яких зазначив на неправильний розрахунок позивачем суми заробітної плати за час затримки, неправильне визначення позивачем кількості днів затримки, відсутність своєї вини за затримку розрахунку при звільненні внаслідок складного фінансового стану підприємства, безпідставність вимог щодо оплати надурочних.

В процесі розгляду справи з'ясувалось, що Клінічний санаторій "Великий Луг", до якого позивач пред'явив вимоги як до відповідача, не є юридичною особою, а є філією Приватного акціонерного товариства (скорочено-ПрАТ) "Приазовкурорт", яка діє на підставі Положення про філію, затверджену юридичною особою ПрАТ "Приазовкурорт". Законом визначено, що відповідачем по справі можуть бути тільки фізичні або юридичні особи. В свою чергу ПрАТ "Приазовкурорт" залучено позивачем в якості третьої особи.

За клопотанням позивача судом здійснено заміну первісного відповідача Клінічний санаторій "Великий Луг" належним відповідачем - ПрАТ "Приазовкурорт" в особі філії Клінічний санаторій "Великий Луг".

З врахуванням уточнених позовних вимог та заміни відповідача, позивач просить суд стягнути з ПрАТ "Приазовкурорт" в особі Клінічного санаторію "Великий Луг":

- середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року у сумі 3 224 грн. 76 коп.;

- доплати за працю в надурочний час за грудень 2016р. у сумі 895 грн.;

- компенсації за затримку розрахунку по заробітній платі за грудень 2016р. - 41 грн. 22 коп.;

- судових витрат (витрат на складення позовної заяви) - 400 грн.,

що разом складає суму 4 560 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала медичною сестрою в Клінічному санаторії "Великий Луг", який є філією ПрАТ "Приазовкурорт". На підставі її заяви наказом директора санаторію № 22к від 31.01.2017р. її звільнено. Таким чином, останнім днем роботи позивача є 31.12.2017р.

У день звільнення відповідно до вимог ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України санаторій повинен був виплатити позивачу нараховані розрахункові в розмірі 8 069, 24 грн., що підтверджується табуляграмою (а.с.7).

Однак в порушення встановлених законом строків, відповідач виплатив позивачу належну йому від підприємства суму в розмірі 8 069, 24 грн. із затримкою двома платежами: 20.02.17 - в розмірі 2900 грн. та 22.02.17 - в розмірі 5169, 24 грн., що підтверджується виписками банку за 20 та 22 лютого 2017р. (а.с.8). Таким чином, строк затримки розрахунку при звільненні склав 22 календарні дні ( з 01.02.17 по 22.02.17 включно).

За вимогами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доводи відповідача стосовно відсутності його вини у затримці розрахунку при звільненні у зв'язку із складним фінансовим станом, не приймаються судом, оскільки в подібних правовідносинах підприємство може бути звільнене від відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівникові сум в тому випадку, якщо затримка виплати мала місце з вини самого працівника.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, в тому числі для випадків обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні, затверджено постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 з врахуванням змін та доповнень до неї ( далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3п.2 Порядку середня заробітна плата за період затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Останні два календарні місяці, що передують події звільнення позивача є листопад - грудень 2016 року. Виплати за ці місяці становили: листопад - 2826, 95 грн., грудень - 4321, 18 грн., що підтверджується довідкою відповідача про середню заробітну плату за цей період. Відповідно, розмір середньої заробітної плати позивача, розрахований за два місяці роботи, що передували події звільнення (листопад-грудень 2016 р.) складає 3 574,07грн. (2 826, 95 + 4 321, 18 = 7 148, 13 : 2= 3574, 07 грн. ).

Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством , - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням зазначених норм відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати сум, належних позивачу від підприємства при звільненні, у розмірі 2 578,02 грн. виходячи з наступного розрахунку: середня заробітна плата, обчислена за два місяці, що передували події 3574, 07 грн. : 30,5 календарних дні = середня заробітна плата за один календарний день 117,1826 грн. х кількість календарних днів затримки - 22) .

Суд вважає помилковою позицію позивача, що термін затримки виплати розрахункових при звільненні склав 28 днів в силу наступного. Позивачем надано виписку банку по її картковому рахунку, із якої вбачається, що останній платіж в розмірі 747,70 грн. надійшов на її картковий рахунок від санаторію 28.02.2017р.

При з'ясуванні природи виникнення та підстав отримання позивачем 28.02.17р. суми 747,70 грн. судом з'ясовано, що в січні 2017 р. позивач ОСОБА_1 на протязі 13 календарних днів перебувала на лікарняному: в період з 08.01.17 по16.01.17 (листок непрацездатності АГШ-881774) та в період з 17.01.17 по 20.01.17 (листок непрацездатності АГШ-435401).

У відповідності із ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №1105-14 в редакції від 01.01.2017р., оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється роботодавцем. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності.

Таким чином, підприємство повинно було виплатити позивачу за власний рахунок п'ять перших днів лікарняного, а останні 8 днів повинні виплачуватись Фонд соціального страхування за рахунок коштів Фонду.

Статтею 34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено наступний порядок виплати коштів за рахунок Фонду: страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках в порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Оскільки Законом чітко визначено порядок виплати коштів Фонду, підприємство не може виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності в повному обсязі за власний рахунок, а потім компенсувати частину суми за рахунок надходжень від Фонду соціального страхування. Підприємство повинно кошти, отримані від Фонду на окремий поточний рахунок, саме з цього рахунку виплатити безпосередньо застрахованій особі. Ця виплата не є виплатою підприємства, а є виплатою Фонду, здійснену через підприємство.

Сума 747,70 грн., яка надійшла на картковий рахунок позивача 28.02.2017р., є сумою допомоги по тимчасовій непрацездатності за 8 днів, виплаченою Фондом соціального страхування України через окремий (спеціальний) поточний рахунок санаторію, що підтверджується заявою-розрахунком відповідача до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду (лікарняні за січень 2017р.), випискою банку за 27.02.17 про перерахування коштів Фонду на рахунок санаторію, випискою банку від 28.02.17 про перерахування коштів Фонду з рахунку санаторію на рахунки застрахованих осіб, відомістю нарахування коштів № 10 (лікарняні) за січень 2017р. на карткові рахунки співробітників, в т.ч. на рахунок позивача ОСОБА_3

Таким чином, відповідач здійснив повний розрахунок за всіма виплатами, які належали позивачу від підприємства при звільненні (8069,24 грн.) та за які підприємство повинно нести відповідальність 22.02.2017р. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 747,70 грн. не входила в суму розрахункових при звільненні. Ця сума не є боргом підприємства перед робітником, тому за її виплату не наступає відповідальність, що передбачена ст. 117 КЗпПУ. Слід також зазначити, що суму компенсації від Фонду по лікарняним за січень підприємство отримало 27.02.17р., а 28.02.17р. вся ця сума була перерахована застрахованим особам, в тому числі позивачу.

Позивач зазначила, що в грудні 2016р. їй нараховано 895 грн. за роботу за сумісництвом (55,6 годин), проте вона бажання працювати за сумісництвом не виявляла, а тому вважає, що у грудні 2016р. відпрацьований час, виплачений їй за сумісництвом, фактично є надурочним, а тому підлягає оплаті в подвійному розмірі, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача в якості недоплачених надурочних робіт за грудень 2016р. суму в розмірі 895 грн.

Суд вважає не доведеними вимоги позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача недоплаченої суми за понаднормову роботу в грудні 2016 року.

Відповідно до ст. 62 Кодексу законів про працю України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначені в частині третій цієї статті. Залучення до надурочних робіт оформлюється наказом керівника. Однак, позивач не надала суду ні наказів керівника підприємства про залучення її до надурочних робіт, ні будь-яких інших доказів про залучення її до надурочних робіт в грудні 2016р.

Матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2016 р. позивач працювала 55,6 годин за сумісництвом відповідно до наказу № 5к від 04.01.2016 про дозвіл роботи за сумісництвом, а також графіком виходу на роботу у грудні 2016р., табелем обліку робочого часу за грудень 2016р., табуляграмою нарахування заробітної плати за грудень 2016р. Оплата роботи за сумісництвом за 55,6 годин здійснена роботодавцем в повному обсязі в розмірі 895 грн. Тому підстави для оплати цієї роботи як надурочної в подвійному розмірі відповідно до ст. 106 КЗпП України відсутні.

Судом встановлено, що позивачу нараховано заробітну плату за грудень 2016р. в розмірі 3 435,34 грн., яку виплачено із затримкою, остаточно 22.02.2017р., тобто із затримкою більше місяця.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст.2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Розмір компенсації за затримку виплати нарахованої заробітної плати за грудень 2016р. в розмірі 41,22 грн. на рівні індексу споживчих цін у січні 2017р. (101,2%) позивачем розраховано вірно (3 435,34 грн. х 101,2% - 3435,34 грн.) та підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково: в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.17 по 22.02.17 включно в розмірі 2 578, 02 грн. та компенсації за затримку виплати нарахованої заробітної плати за грудень 2016р. в розмірі 41,22 грн., а всього в сумі 2 619, 24 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо вирішення питання про віднесення на відповідача судових витрат, які позивач витратив на юридичну допомогу по складенню позовної заяви в розмірі 400 грн. суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 9 параграфу 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.17, який набрав чинності 15.12.2017р., справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом. Зазначеним законом затверджено нову редакцію Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частини 2 ст. 15 ЦПК професійна правнича допомога здійснюється адвокатами. Відповідно до ч.2 ст.137 за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Таким чином, закон відносить до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу саме адвоката. Позивач не надала доказів того, що складання позовної заяви до суду здійснювалось адвокатом.

За таких обставин, витрати, понесені позивачем на складання позовної заяви не відносяться до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами ст. ст. 115,116, 117 КЗпП України, ст. 2,3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", ст. ст. 2, 10,12, 51, 76, 89,133, 137, 141, 259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"в особі філії Клінічний санаторій "Великий Луг" ( код ЄДРПОУ 26317705, м. Запоріжжя, вул. Ленська, 45) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2 578, 02 грн. та компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 41, 22 грн., а всього 2619, 24 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд, який постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Добрєв М. В.