Рішення

від 27.02.2018 по справі 904/10509/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 Справа № 904/10509/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

до Державного підприємства "ДНІПРОКОСМОС", м. Дніпро

про стягнення 12 728,56 гривень

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "ДНІПРОКОСМОС" (далі - відповідач) про стягнення 12 728,56 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про теплопостачання № 289 від 01.12.2011, в частині оплати за надані послуги з теплопостачання.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 18.01.2018.

18.01.2018 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача, надав суду докази про часткову сплату відповідачем заборгованості:

- копію банківської виписки по п/д № 139 від 22.04.2013;

- копію листа №121/1859 від 25.09.2013;

- копію листа №121/1934 від 02.10.2013.

Повноважний представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 18.01.2018 підготовче судове засідання відкладено на 13.02.2018.

Ухвалою суду від 13.02.2018 підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 27.02.2018.

27.02.2018 від повноважного представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також письмові пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Жодних заяв чи клопотань до суду не надійшло.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі повноважних представників сторін.

У судовому засіданні 27.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.12.2011 між сторонами було укладено договір № 289 на надання послуг з теплопостачання (далі - Договір).

Згідно умов вказаного Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з теплопостачання в обсягах відповідно до специфікацій-заявок, які узгоджуються щороку і є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Проте відповідачем не було здійснено розрахунок за березень 2013 року.

Відповідно до п. 5.6 Договору кінцевий розрахунок за надані послуги теплопостачання проводиться на підставі акту прийому-передачі наданих послуг.

По рахунку № 312224 від 31.03.2013 сума наданих послуг за Актом складає 15 286,43 грн. Відповідачем згідно платіжного доручення №139 від 22.04.2013 було сплачено 10 684,96 грн., взаємозаліком було зараховано суму 1 522,27 грн., несплаченою залишилася сума боргу у розмірі 3 079,20 грн.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 3 079,20 грн., а також пеню в розмірі 5 634,94 грн., 3% річних у розмірі 390,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 623,91 грн.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзиву на позов не надав, жодного клопотання до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2011 між сторонами було укладено договір № 289 на надання послуг з теплопостачання (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з теплопостачання в обсягах відповідно до специфікацій-заявок, які узгоджуються щороку і є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Відповідно до п. 5.6 Договору кінцевий розрахунок за надані послуги теплопостачання проводиться на підставі акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з Актом № 03/289 приймання-передачі енергопослуг від 31.03.2013 позивач у березні 2013 року відпустив, а відповідач спожив відповідно до договору № 289 від 01.12.2011 теплову енергію на суму 15 286,43 грн. (а.с.15) Згідно платіжної вимоги-доручення № 312224 від 31.03.2013 сума до сплати за надані послуги складає 15 286,43 грн.

Відповідачем частково сплачено 10 684,96 грн. згідно платіжного доручення №139 від 22.04.2013, взаємозаліком було зараховано суму 1 522,27 грн., несплаченою залишилася сума боргу у розмірі 3 079,20 грн.

20.12.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №157/п-36 від 20.12.2013 про сплату заборгованості (а.с.16-18), проте вона залишилася без відповіді.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за березень 2013 року у розмірі 3 079,20 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов'язання за договором.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 634,94 грн. за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, 3% річних у розмірі 390,51 грн. за період з 01.04.2013 по 20.09.2017 та інфляційні втрати в розмірі 3 623,91 грн. за період з липня 2013 року по червень 2017 року.

Розрахунок пені за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 (183 дні) на суму 3 079,20 грн. судом перевірений та визнаний таким, що зроблений неправильно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дні). Після проведеного господарським судом перерахунку (інформаційно-пошукова система "Законодавство"), з урахуванням вищевказаного висновку, пеня складає 216,81 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме: у розмірі 216,81 грн.

За розрахунком суду (інформаційно-пошукова система "Законодавство") 3% річних за період з 01.04.2013 по 20.09.2017 складають 413,28 грн. Оскільки господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 390,51 грн.

За розрахунком суду (інформаційно-пошукова система "Законодавство") інфляційні втрати за період з липня 2013 року по червень 2017 року складають 3 624,19 грн. Оскільки господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 3 623,91 грн.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпрокосмос" (код ЄДРПОУ 25527406, 49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (код ЄДРПОУ 14308368, 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1) 3 079,20 грн. (три тисячі сімдесят дев'ять грн. 20 коп.) основного боргу; 216,81 грн. (двісті шістнадцять грн. 81 коп.) пені; 390,51 грн. (триста дев'яносто грн. 51 коп.) 3% річних; 3 623,91 грн. (три тисячі шістсот двадцять три грн. 91 коп.) інфляційних втрат; 918,93 грн. (дев'ятсот вісімнадцять грн. 93 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2018.

Суддя ОСОБА_1