Рішення

від 27.02.2018 по справі 904/9922/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018м. ДніпроСправа № 904/9922/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт", м. Біла Церква Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства по спеціальним будівельним, буровим та інженерно-геологічним укріпним роботам "Укрспецстройбуреніє", м. Дніпро

про стягнення 23 038 грн. 24 коп. за договором поставки від 27.10.2016 № 74

Представники:

від позивача не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства по спеціальним будівельним, буровим та інженерно-геологічним укріпним роботам "Укрспецстройбуреніє" заборгованість в розмірі 23 038 грн. 24 коп., з яких: 21 942 грн. 90 коп. - основний борг, 586 грн. 14 коп. - пеня, 70 грн. 34 коп. - 3% річних, 438 грн. 86 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 27.10.2016 № 74.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2017.

21.12.2017 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2018 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 14.02.2018.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 14.02.2018 представник відповідача пояснив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 27.02.2018.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 27.02.2018 не забезпечив, надав клопотання від 22.02.2018 № 21 про розгляд справи без участі представника позивача.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством по спеціальним будівельним, буровим та інженерно-геологічним укріпним роботам "Укрспецстройбуреніє" (покупець) було укладено договір поставки товару № 74 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (портландцемент, шлакопортландцемент, бетон, розчин, фундаментні блоки, залізобетонні вироби, щебінь, пісок, інші будівельні матеріали), вказаний в видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та розрахуватись за поставлений товар ( п. 1.1 Договору ).

У п. 7.1 Договору сторони узгодили, що Договір вступає в дію з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік. якщо за місяць до закінчення термії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

За змістом п. 2.1.Договору ціни на товар, що поставляється по даному Договору, вказуються в рахунках на оплат) та видаткових накладних, що надаються при реалізації.

Орієнтовна кількість та асортимент Товару, що поставляється по даному Договору, погоджується Сторонами щомісячно (п. 2.2 Договору).

Згідно із п. 2.3. Договору сума Договору складається з сум вартості товару, фактично поставленого згідно видаткових накладних, та транспортних послуг, наданих згідно товарно-транспортних накладних і підтверджених Актом надання послуг, за весь строк дії Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунок за кожну партію товару покупець проводить шляхом попереднього перерахування грошових коштів на р/р постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунка для оплати.

За погодженням сторін можливе відстрочення оплати поставленої партії товару на узгоджений строк з дати її поставки, згідно рахунка (п. 3.2 Договору).

За умовами п. 3.3. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у розмірі 100% вартості кожної партії одержаного товару; можливий розрахунок за товар іншим, не забороненим законодавством України, шляхом, за узгодженням Сторін.

Відповідно до п. 3.4. Договору датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно із п. 4.2. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару, що підтверджує видаткова накладна.

На виконання умов Договору позивач у період з 24.11.2016 по 20.02.2017 передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 211 689 грн. 46 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 10-21), а саме:

- № 1613 від 24.11.2016 на суму 19 646,56 грн.;

- № 1629 від 29.11.2016 на суму 18 200,70 грн.;

- № 1648 від 03.12.2016 на суму 19 221,30 грн.;

- № 1653 від 08.12.2016 на суму 18 881,10 грн.;

- № 1671 від 13.12.2016 на суму 19 221,30 грн.;

- № 1683 від 17.12.2016 на суму 18 711,00 грн.;

- № 1689 від 20.12.2016 на суму 19 901,70 грн.;

- № 26 від 17.01.2017 на суму 19 561,50 грн.;

- № 48 від 26.01.2017 на суму 19 391,40 грн.;

- № 80 від 16.02.2017 на суму 19 221,30 грн.;

- № 88 від 20.02.2017 на суму 19 731,60 грн.

Відповідач в порушення приписів договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 189 746 грн. 56 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 21 942 грн. 90 коп., з яких: 2 211 грн. 30 коп. - заборгованість з видатковою накладною № 80 від 16.02.2017, 19 731 грн. 60 коп. - заборгованість за видатковою накладною № 88 від 20.02.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із вимогою від 22.08.2017 № 151, в якій вимагав погасити заборгованість за поставлений тов. за спірними поставками в розмірі 21 942 грн. 90 коп. (а.с. 26-27).

У відповідь на вимогу відповідач погодився із наявністю заборгованості та запропонував її реструктуризацію на чотири місяця починаючи з грудня 2017 (а.с. 85)

За умовами п. 6.2. Договору при порушенні термінів виконання умов Договору, винна Сторона сплачує пеню в розмірі 0,1% від непроплаченої суми, або вартості несвоєчасно відвантаженого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової сніпки НБУ.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 05.00.2017 по 13.10.2017 у загальному розмірі 586 грн. 14 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 70 грн. 34 коп. за період з 05.09.2017. по 13.10.2017 та інфляційні втрати у розмірі 438 грн. 86 коп. за вказаний період.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями видаткових накладних, рахунками, що виставлені до оплати позивачем, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 11.11.2016р. № 218, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

За вказаних підстав, строк оплати поставленого позивачем товару:

- за видатковою накладною № 80 від 16.02.2017 є таким, що настав 16.02.2017;

- за видатковою накладною № 88 від 20.02.2017 є таким, що настав 20.02.2017.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він виконаний без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та пеня нарахована позивачем поза межами вказаного шестимісячного терміну, з урахуванням зазначеного вище строку виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними № 80 від 16.02.2017, № 88 від 20.02.2017. У зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних та 3% річних судом порушень чинного законодавства та умов Договору не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 942 грн. 90 коп. основного боргу, 70 грн. 34 коп. 3% річних та 438 грн. 86 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства по спеціальним будівельним, буровим та інженерно-геологічним укріпним роботам "Укрспецстройбуреніє" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 111, офіс 7,8,9, ідентифікаційний код 19310594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод будівельних виробів "Моноліт" (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 83-Д, ідентифікаційний код 32326533) 21 942 грн. 90 коп. (двадцять одну тисячу дев'ятсот сорок дві грн. 90 коп.) основного боргу, 438 грн. 86 коп. (чотириста тридцять вісім грн. 86 коп.) інфляційних втрат, 70 грн. 34 коп. (сімдесят грн. 34 коп.) 3% річних, 1 559 грн. 29 коп. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 29 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено - 07.03.2018