Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/22595/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/22595/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал ,

м. Київ

До Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району , м. Київ

Про стягнення 517 127,32 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Герасименко І.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району (далі - відповідач) про стягнення 517 127,32 грн., з яких: 472981,67 грн. інфляційних втрат, 44145,65 грн. 3% річних.

Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат в зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено погашення заборгованості за Договором № 06439/2-01 від 14.03.06. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, присудженої до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.12. у справі № 22/444.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.17. порушено провадження у справі № 910/22595/17 та призначено її до розгляду на 18.01.18.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.18. ухвалено розгляд справи № 910/22595/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.02.18.

02.02.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що судовим рішенням у справі № 22/444 вже стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних.

08.02.18. позивач подав письмову відповідь на відзив.

В судовому засіданні 13.02.18. судом встановлено, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, з огляду на що суд без виходу до нарадчої кімнати на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.02.18.

Відповідачу в зв'язку його неявкою було направлено ухвалу про повідомлення в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України.

В судовому засіданні 27.02.18. судом розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.02.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, при цьому явка відповідача обов'язковою не визнавалась. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.02.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.12. у справі № 22/444, яка набрала законної сили, не змінена і не скасована, стягнуто з Комунального підприємства Житлово-комунальна організація-103 Голосіївського району на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал за Договором № 06439/2-01 від 14.03.06. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі 734671, 89 грн. заборгованості, 2287,74 грн. 3 % річних та 11819,98 грн. пені, 7487,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обставини, встановлені у справі № 22/444 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрала законної сили та діє постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.02.12. у справі № 22/444, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Зазначеною постановою встановлено наступне.

14.03.06. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством ЖЕО-103 Голосіївської районої в місті Києві ради (абонент) укладено Договір № 06439/2-01 від 14.03.06. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (Договір).

За період з 01.05.11. по 01.09.11. борг відповідача перед позивачем за надані послуги становить 34671, 89 грн., з яких 422310,83 грн. - борг за кодом 1-1378 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується для підігріву), 447,00 грн. - борг за кодом 1-1703 (постачання питної води для власних потреб), 32344,49 грн. - борг за кодом 1-1704 (постачання питної води та приймання її стоків), 279569,57 грн. - борг за кодом 1-51380 (постачання питної води, що використовується для підігріву).

За наданими до матеріалів даної справи № 910/21527/17 документами судом встановлено, що відповідач оплатив присуджені до стягнення грошові кошти у справі № 22/444 несвоєчасно, а саме 02.12.16.

Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат в зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено погашення заборгованості за Договором № 06439/2-01 від 14.03.06. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, присудженої до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.12. у справі № 22/444.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому в п. 5.4 вказаної Постанови Пленум Вищого господарського суду України наголосив на тому, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7.1 зазначеної Постанови).

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що наявні підстави для відмовив позові оскільки судовим рішенням у справі № 22/444 вже стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних. При цьому судом враховано, що означеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.12. у справі № 22/444 стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за відмінний від даної справи період.

Отже, дії відповідача є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

При визначенні періодів для здійснення розрахунку 3% річних та збитків від інфляції судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 472981,67 грн. інфляційних втрат, 44145,65 грн. 3% річних, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33; ідентифікаційний код 26385316) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 472 981 (чотириста сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 44 145 (сорок чотири тисячі сто сорок п'ять) грн. 65 коп. 3% річних, 7 756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 91 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.03.18.

Суддя Т.М. Ващенко