Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/1141/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018Справа № 910/1141/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1141/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ело Пак";

про стягнення 39 315,00 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Ело Пак" про стягнення 39 315,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач помилково перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 39315,00 грн., які останній безпідставно утримує та не повертає позивачу.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 03.03.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вулиця Степана Руданського, будинок 4-6, квартира 237, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 03.03.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016р. між ТОВ "Нова - Пак" (замовник) та ТОВ "Ело Пак" (підрядник) було укладено договір підряду на виготовлення обладнання з введенням в експлуатацію № 39 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе обов'язок виготовити і передати у власність і ввести в експлуатацію комплект фасувально-пакувального обладнання Гамма , в подальшому обладнання . Замовник зобов'язується прийняти та оплатити обладнання згідно умов даного договору.

Згідно п. 1.3. договору, замовник зобов'язується здійснити повну оплату за цим договором згідно п. 2.1.1. не пізніше 23 грудня 2016 року у разі підписання договору сторонами і отримання від підрядника рахунку для оплати. В іншому випадку договір не вступає в силу.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що при виготовленні обладнання раніше зазначеного терміну (п. 1.4. цього договору), замовник зобов'язується оплатити другий платіж у розмірі 50% від вартості договору протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту повідомлення підрядником замовника про завершення виготовлення обладнання та його готовності до відвантаження.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість обладнання за цим договором становить (без ПДВ) 65 525,00 грн., ПДВ- 20% становить 13 105,00 грн. Всього з урахуванням ПДВ: 78 630,00 грн., з урахуванням упаковки і завантаження в автотранспорт замовника. Оплата за договором здійснюється замовником в 2 етапи.

Згідно п. 2.1.1. договору, перший (авансовий) платіж в розмірі 50% від загальної вартості договору, здійснюється не пізніше 23.12.2016р. Разом з договором замовник отримує оригінал рахунку-фактури.

Згідно п. 2.1.2. договору, другий платіж в розмірі 50% від загальної вартості договору, здійснюється не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення про завершення виготовлення обладнання і його готовності до відвантаження.

З банківською виписки за період з 01.12.2016р. по 01.11.2017р. по рахунку позивача вбачається, що ТОВ "Нова-Пак" перерахувало на користь ТОВ "Ело-Пак" 117 945,00 грн., а саме 28.12.2016р. - 39 315,00 грн., 13.02.2017р. - 39 315,00 грн., 16.02.2017р. - 39 315,00 грн.

Відповідно до скріпленої печатками та підписаної представниками сторін видаткової накладної №13 від 21.02.2017р., ТОВ "Ело - Пак" на виконання умов договору передало позивачу обладнання на суму 78 630,00 грн.

Позивач стверджує, що ТОВ "Нова-Пак" помилково було перераховано на 39 315,00 грн. більшу суму, ніж це передбачено умовами договору, оскільки не було враховано передоплату в розмірі 50%, яка була здійснена 28.12.2016р.

23.06.2017р. позивачем на адресу ТОВ "Ело-Пак" було направлено претензію-вимогу №461 від 23.06.2017р. про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі - 39 315,00 грн., доказами чого є фіскальні чеки №№ 2309, 2311 від 23.06.2017р. та описи вкладення у цінний лист №№ 3302403831902, 3302403831910 від 23.06.2017р.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач вимоги позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів не задовольнив, останній звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 39 315,00 грн.

Дослідивши додані до справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав, передав обладнання на загальну суму 78 630,00 грн., яке було оплачено позивачем в розмірі 78 630,00 грн., а саме шляхом перерахування 28.12.2016р. в розмірі 39 315,00 грн. та 13.02.2017р. в розмірі 39 315,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що 16.02.2017р. позивач перерахував на користь відповідача 39 315,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували інші факти передачі обладнання згідно договору, у відповідності до яких у позивача б виник обов'язок сплатити 39 315,00 грн. Доказів зворотного відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було помилково перераховано 39 315,00 грн. в якості оплати обладнання за договором, а тому вказана сума коштів набута відповідачем без достатньої правової підстави і є безпідставно набутим майном.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з пунктом 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

У пункті 1.4. Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України).

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем було помилково перераховано грошові кошти у сумі 39 315,00 грн., а відповідачем вони отримані без достатньої правової підстави та на час розгляду справи не повернуті, доказів протилежного матеріали справи не містять, то відповідач утримав грошові кошти у сумі 39 315,00 грн. без достатньої правової підстави.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 39 315,00 грн. є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ело Пак" (04112, м. Київ, вулиця Степана Руданського, будинок 4-6, квартира 237; код ЄДРПОУ 19023216) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова- Пак " (35361, Рівненська обл., Рівненський район, село Дядьковичі, вулиця Млинівська, будинок 55; код ЄДРПОУ 32940344) 39 315 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів та 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.03.2018р.

СуддяА.І. Привалов