Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/22215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/22215/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум простягнення 81178 грн. 99 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача : не з'явились;

від відповідача: Собкович В.В. - представник на підставі ордеру КВ№286406 від 15.01.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум про стягнення 81178 грн. 99 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 26107 від 03.07.2017 поставив позивачу неналежної якості товар, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки у розмірі 45978 грн. 99 коп. При цьому, відповідачем було прострочено поставку товару належної якості, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 35200 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22215/17, розгляд справи призначено на 16.01.2018.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункт 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15.01.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2017 (витребувані в поряду ст. 65 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017), які суд долучив до матеріалів справи.

15.01.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів на адресу позивача долучено відповідачем до відзиву), в якому відповідач зазначив, що обраховувати строк виконання відповідачем обов'язку з поставки продукції слід від надісланої позивачем заявки від 04.08.2017. Крім того, відповідач вказав на те, що продукція неналежної якості була повернута відповідачу 13.07.2017 без її встановлення, а тому додаткової її установки із позаплановим зливом теплоносія фактично не відбулося. Таким чином, як зазначив відповідач, для встановлення поставленої продукції не залежно від графіку ремонту теплових мереж, потрібен злив теплоносія, а тому відсутній прямий причино-наслідковий зв'язок між плановим зливом та зливом, який був потрібний для встановлення продукції. При цьому, відповідач вказав на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують фактичне виконання робіт зі зливу теплоносія. Крім того, відповідач зазначив, що позивач мав передбачити ризики, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності, такі як злив теплоносія, та здійснювати його злив після отримання продукції, а не вчиняти дії, які об'єктивно призводять до збитків.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем було прострочено оплату за поставлену відповідачем продукцію, у зв'язку з чим пеня за прострочення оплати становить 3164 грн. 38 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання призначено на 09.02.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

30.01.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив (докази направлення відповіді на відзив та доданих до неї документів на адресу відповідача долучені позивачем до відповіді на відзив), в якій позивач вказав на те, що лист позивача від 04.08.2017 (заявка) є звичайним нагадуванням про виконання умов договору після встановлення позивачем факту поставки відповідачем неякісної продукції.

При цьому, на підтвердження факту зливу теплоносія позивачем долучено до матеріалів справи наряди-допуски № 22, № 32, № 31, в яких зазначено про проведення позивачем робіт зі злиття води через дренажі та про додатковий вимушений злив води.

07.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (докази направлення позивачу долучено до заперечень на відповідь на відзив), в яких відповідач, зокрема, зазначив, що позивачем не доведено наявності всіх складових елементів, що є підставами для стягнення з відповідача збитків у розмірі 45978 грн. 99 коп.

У судовому засіданні 09.02.2018 судом було оголошено перерву до 27.02.2018, зобов'язано в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивача та відповідача надати письмові пояснення щодо дати складення видаткової накладної № РН-0000004 на суму440000 грн. 00 коп.

23.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, в яких позивач зазначив, що відповідачем було поставлено товар 13.07.2017 та надав видаткову накладу від 12.06.2017. На думку позивача, дата накладної була вказана відповідачем помилково.

26.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, в яких відповідач зазначив, що ним було помилково вказано дату видаткової накладної № РН-0000004 - 12.06.2017, правильною датою є 12.07.2018.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2018 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення (перерву) розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.02.2018.

Суд зазначає, що докази, подані позивачем після 15.12.2017 (з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у новій редакції), судом приймаються, враховуючи що станом на дату подання позову (11.12.2017) обмежень щодо строку їх подачі Господарський процесуальний кодекс України не передбачав.

У судовому засіданні 27.02.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою Технова (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум (постачальник) укладено Договір поставки № 26/07, відповідно до умов якого продавець продає, поставляє та передає у власність покупцю, а покупець купує продукцію виробничо-технічного характеру (продукція), яка є предметом цього договору.

У п. 2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 сторони погодили, що продукцією є засувка під зварювання: DN 800 мм, PN 2,5 мПа, tmax - 150ОС, робоче середовище - вода, маркування - 30с907нж (в комплекті з електроприводом), у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 440000 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 загальна сума (ціна) договору становить 440000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 73333 грн. 34 коп.

Згідно з п. 2.3 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 постачальник здійснює поставу продукції покупцю партіями протягом терміну погодженому сторонами в кожній окремій специфікації та за окремою письмовою заявкою покупця, виходячи з його виробничої необхідності.

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 загальна сума (ціна) договору становить 440000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 73333 грн. 34 коп.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 оплата продукції здійснюється наступним чином: - покупець перераховує продавцю 50% вартості продукції, в якості попередньої оплати (авансу) згідно з виставленого рахунку-фактури; - остаточний розрахунок за продукцію в розмірі залишкових 50% вартості продукції здійснюється покупцем згідно рахунків-фактур продавця протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції, за умови відсутності будь-яких зауважень до продукції з боку покупця.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-000004 від 03.07.2017 на суму 440000 грн. 00 коп., 06.07.2017 позивач сплатив відповідачу 50% вартості продукції, передбаченої у п. 3.1 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017, а саме грошові кошти у розмірі 220000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 29283 від 06.07.2017 на суму 220000 грн. 00 коп., копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.3 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 постачальник здійснює поставу продукції покупцю партіями протягом терміну погодженому сторонами в кожній окремій специфікації та за окремою письмовою заявкою покупця, виходячи з його виробничої необхідності.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 (Додаток № 1 до договору) сторони погодили, що продукція має наступні характеристики: - засувка під зварювання: DN 800 мм, PN 2,5 мПа, tmax - 150ОС, робоче середовище - вода, маркування - 30с907нж (в комплекті з електроприводом), у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 440000 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Згідно з п. 3 Специфікації № 1 до Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 постачальник поставляє продукцію протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідної Специфікації.

Таким чином, враховуючи дату підписання сторонами Специфікації № 1 до Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 - 03.07.2017, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу обумовлений умовами договору поставки та специфікацією товар у строк до 13.07.2017 включно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 поставка продукції здійснюється на умовах DDP, транспортом продавця на склад (місце призначення поставки) покупця, що знаходиться за адресою: Україна, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23.

Відповідно до п. 5.1 Специфікації № 1 до Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 поставка продукції здійснюється постачальником на умовах DDP міжнародних правил Інкотермс-2010 до місця поставки: Україна, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 23 у строк, визначений у п. 3 Специфікації.

Таким чином, відповідач повинен був поставити продукцію за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, буд. 23 та у строк до 13.07.2017.

Позивачем долучено до позовної заяви копію видаткової накладної №РН-000004 від 12.06.2017 на суму 440000 грн. 00 коп., в якій зазначено, що постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум поставляє одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Фірми Технова на підставі Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 продукцію - засувку під зварювання: DN 800 мм, PN 2,5 мПа, tmax - 150ОС, робоче середовище - вода, маркування - 30с907нж (в комплекті з електроприводом), у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 440000 грн. 00 коп. разом з ПДВ; адреса одержувача - м. Київ, вул. Ушинського, буд. 23.

23.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, в яких позивач зазначив, що відповідачем було поставлено товар 13.07.2017 та надав видаткову накладу від 12.06.2017. На думку позивача, дата накладної була вказана відповідачем помилково.

26.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, в яких відповідач зазначив, що ним було помилково вказано дату видаткової накладної № РН-0000004 - 12.06.2017, правильною датою є 12.07.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи подані учасниками справи пояснення, які не викликають у суду сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд дійшов висновку, що датою складення видаткової накладної №РН-0000004 на суму 440000 грн. 00 коп. є 12.07.2017.

Водночас, відповідно до п. 2.5 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 право власності на партію переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції, за умови відсутності будь-яких зауважень до продукції з боку покупця, та оформлення супровідних документів, вказаних у п. 2.6 договору.

Згідно з п. 4.6 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 приймання продукції належної якості здійснюється на складі (місця призначення поставки) покупця шляхом підписання акту приймання-передачі продукції, після перевірки якості, кількості, тощо продукції відповідно до умов цього договору.

Таким чином, умовами Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 сторони погодили, що саме дата (момент) підписання сторонами акта приймання-передачі продукції є моментом датою приймання продукції та датою переходу до позивача права власності на продукцію належної якості, тобто, по суті, датою належного виконання відповідачем обов'язку з поставки обумовленого умовами договору товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 4 ст. 673 Цивільного кодексу України якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 продукція повинна відповідати замовленню та вимогам покупця, стандартам, технічним умовам, та/або іншим нормативним документам, передбаченим чинним законодавством України, затвердженим діючим ТУ України та підтверджуватися сертифікатом (паспортом) якості.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 приймання продукції здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, або у відповідності до інших інструкцій та нормативних документів щодо приймання даного виду продукції.

Згідно з п. 4.4 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 перевірка якості продукції здійснюється на складі (місце призначення поставки) покупця одним або декількома з наступних способів (залежно від виду продукції): - шляхом зовнішнього огляду; - проведення необхідних замірів, зважування продукції; - здійснення перевірки на відповідність кресленням та стандартам для даного виду продукції; - шляхом відбору проб продукції; - після проведення покупцем необхідних випробувань продукції, якщо без таких випробувань якість та нормальні робочі характеристики продукції встановити неможливо.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Акту приймання продукції, складеного представниками позивача, в якому зазначено, що вказаний акт складено на предмет приймання продукції за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017, постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум , дата поставки - 13.07.2017 ; за кількістю - зауваження відсутні; за якістю - на корпусах засувок відсутнє маркування; - місцями відсутнє антикорозійне покриття; - одна засувка у незакритому стані; - слідки корозій всередині засувок; - 2 вимикач не відповідає механічним характеристикам редуктора; - посадкове місце двигуна в редукторі не відповідає посадковому місцю електродвигуна; - приєднувальна муфта електродвигуна та редуктора некомплектні; - на редукторі не працює перемикач з механічного переміщення штоку на ручний, зігнутий штурвал ручного переміщення штоку. По технічній документації - паспорти (сертифікати) на засувки, електродвигуни, редуктори, кінцеві вимикачі відсутні.

В акті зазначено, що враховуючи всі перелічені в акті дефекти продукції, яка не може функціонувати у нормальному режимі, продукція підлягає поверненню та заміні.

Відповідно до п. 4.5 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 у разі виявлення покупцем зауважень до продукції (нестачі, пересортиці, неякісної продукції, тощо) при її прийнятті, продавець виправляє зауваження протягом 10 календарних днів з дати її поставки). У разі невиправлення продавцем у зазначений строк зауважень покупець має право відмовитись від продукції.

Таким чином, умовами Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 передбачено, що на етапі прийняття продукції у разі виявлення покупцем зауважень до продукції продавець повинен виправити такі недоліки протягом 10 днів з дати поставки, зокрема, у випадку поставки неякісної продукції, тобто такої, яка не відповідає умов договору/специфікації щодо якості продукції.

При цьому, відповідно до ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 676 Цивільного кодексу України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 продавець дає гарантію, що продукція не має і не буде мати дефектів на період 12 місяців від дати введення в експлуатацію, але не більше 36 місяців з моменту передачі продукції покупцю тільки в тому випадку, якщо продукція використовується згідно з її цільовим призначенням.

Згідно з п. 5.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 повідомлення продавця про виявлені дефекти продукції є обов'язковим. Продавець після отримання від покупця претензії повинен в строк до 5 робочих днів направити фахівця для складання дефектного акту за участю обох сторін цього договору. У випадку неприбуття представника продавця дефектний акт складається за участю представника покупця одноособово та вважається таким, що підписаний обома сторонами. Виявлені та зазначені в оформленому належним чином дефектному акті недоліки підлягають усуненню продавцем за власний рахунок в строк, визначений п. 5.3 з моменту отримання дефектного акту.

Згідно з п. 5.3 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 в період гарантійного строку продавець зобов'язаний замінити безкоштовно продукцію чи її частини, які виявлені з дефектом матеріалу або виробництва протягом 30 робочих днів з моменту отримання належно оформленого дефектного акту або в термін окремо погоджений з покупцем.

Таким чином, вказані умови договору щодо строків гарантії на продукцію, строків усунення недоліків/заміни продукції належної якості підлягають застосуванню на етапі, коли продукція була вже прийнята позивачем, а не на етапі прийняття продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 560 від 14.07.2017, в якій зазначив, що продукція за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 - засувка під зварювання: DN 800 мм, PN 2,5 мПа, tmax - 150ОС, робоче середовище - вода, маркування - 30с907нж (в комплекті з електроприводом), у кількості 2 одиниць була поставлена відповідачем позивачу 13.07.2017; при прийманні продукції були виявлені зауваження та дефекти, встановлені в акті приймання продукції від 13.07.2017, у зв'язку з чим позивач, на підставі ст. 678 Цивільного кодексу України та п.п. 4.6, 5.4 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 вимагав терміново замінити поставлений товар на товар відповідної якості, або повернути кошти у розмірі 220000 грн. 00 коп. за поставлений неякісний товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Судом встановлено, що листом вих. № 141 від 17.07.2017 відповідач повідомив позивача про те, що при вхідному контролі фахівцями позивача були виявлені зауваження щодо якості продукції, поставленої відповідачем на умовах Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017. Відповідач зазначив, що він погоджується з висновками комісії позивача та гарантував заміну продукції протягом 10 днів відповідно до умов Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 (копія вказаного листа долучена позивачем до позовної заяви).

Суд розцінює вказаний лист відповідача як визнання ним обставин щодо поставки ним 13.07.2017 продукції за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 неналежної якості, тобто такої, яка не відповідає умовам вказаного договору/специфікації.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечувались обставини поставки ним 13.07.2017 продукції неналежної якості.

Судом встановлено, що 09.08.2017 відповідач поставив позивачу продукцію належної якості, що підтверджується актом приймання продукції, який складений представниками позивача, та в якому зазначено, що 09.08.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум було поставлено за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 продукцію за кількістю - зауваження відсутні; за якістю - зауваження відсутні, за технологічною документацією - зауваження відсутні; копія видаткової накладної № РН-000004 від 07.08.2017; висновок - продукцію прийняти.

При цьому, суд зазначає, що датою приймання позивачем продукції є саме дата складення акту приймання продукції (09.08.2017), а не дата оформлення постачальником видаткової накладної (07.08.2017) - з урахуванням умов п.п. 2.5, 4.6 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017.

При цьому, сторонами не заперечувався факт поставки відповідачем продукції належної якості саме 09.08.2017, зокрема у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що продукція належної якості була поставлена 09.08.2017 та прийнята позивачем згідно з актом приймання продукції.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017, зокрема прострочено поставку продукції належної якості, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 35200 грн. 00 коп., нараховані за період прострочення виконання зобов'язання - з 25.07.2017 по 09.08.2017 на підставі п. 6.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 за непередачу (несвоєчасну передачу) продукції, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої продукції, зазначеної у договорі та специфікації до нього, за кожний день затримки передачі.

Таким чином, умовами п. 6.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 передбачено право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі 0,5% від вартості непоставленої продукції, зазначеної у договорі та специфікації до нього, за кожний день затримки передачі, що за своєю правовою природою є пенею , так як вона нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що право позивача на стягнення з відповідача пені, що передбачена п. 6.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017, виникає у випадку непоставки/несвоєчасної поставки відповідачем продукції, зазначеної у договорі та специфікації до нього, тобто у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем (постачальником) обов'язку з поставки саме тієї продукції, яка передбачена умовами договору/специфікації, в тому числі щодо якісних характеристик продукції.

Таким чином, зобов'язання відповідача за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 є виконаними з моменту поставки позивачу продукції, яка відповідає, в тому числі, вимогам за якістю.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити продукцію за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, буд. 23 та у строк до 13.07.2017.

Як встановлено судом, відповідач належним чином виконав свій обов'язок з поставки продукції за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 належної якості 09.08.2017, що підтверджується відповідним актом приймання продукції, складеним позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 та Специфікацією № 1 від 03.07.2017, а саме прострочено поставку продукції належної якості, що є підставою для стягнення з відповідача пені на підставі п. 6.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що обраховувати строк виконання відповідачем обов'язку з поставки продукції слід від надісланої позивачем заявки від 04.08.2017, оскільки умовами п. 3 Специфікації № 1 до Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 встановлено, що постачальник поставляє продукцію протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідної Специфікації.

Суд зазначає, що поставка відповідачем продукції належної якості на усунення недоліків відповідно до п. 4.5 договору (після повернення продукції неналежної якості) не передбачає виникнення нового зобов'язання (в тому числі у зв'язку з направленням заявки від 04.08.2017), а пов'язана з виконанням зобов'язання, яке виникло, а саме у зв'язку з виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки продукції належної якості на підставах умов Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 та Специфікації № 1 до нього.

Як встановлено судом, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 25.07.2017 по 09.08.2017.

Однак, суд зазначає, що дата виконання боржником зобов'язання не входить до періоду нарахування неустойки, з огляду на що обгрунтованим для нарахування пені на підставі п. 6.2 Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017, є період з 25.07.2017 по 08.08.2017 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), так як 09.08.2017 відповідач виконав свій обов'язок за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017 та поставив позивачу продукцію належної якості.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 440000 25.07.2017 - 08.08.2017 15 0.5 % 33000.00 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 33000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум пені у розмірі 35200 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 33000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 45978 грн. 99 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 45978 грн. 99 коп., позивач вказав на те, що згідно з графіком ремонту теплових мереж КЕП Чернігівська ТЕЦ Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова на 2017 рік, погодженого з ПАТ Облтеплокомуненерго та Чернігівською міською радою, в період з 10 по 17 липня 2017 року було заплановано ремонт теплових мереж від ТК-25 по ТК-34, що мало проходити зі зливом теплоносія та відключенням усіх споживачів на цій ділянці, а також споживачів ПАТ Облтеплокомуненерго , про що позивач повідомив споживачів у встановленому порядку.

Позивач зазначив, що у період з 08 по 09 серпня 2017 року було заплановано випробування теплових мереж на щільність та міцність після ремонту, але вже без зливу теплоносія, оскільки технологією цього процесу такі дії не передбачені так як згідно з п. 8.13.31 Технічної експлуатації електричних станцій і мереж передбачено, що для гідравлічних випробувань на міцність і щільність трубопроводи теплових мереж повинні заповнюватися водою з температурою не нижче ніж 5 градусів і не вище ніж 40 градусів; на час проведення випробувань теплової мережі пробним тиском теплові пункти і системи теплом поживання повинні бути надійно відключені.

Позивач зазначив, що продукцію, яка постачалась відповідачем, планувалось встановити в період ремонту теплових мереж ТК-25 по ТК-34 з 10 по 17 липня 2017 року, щоб скористатися нагодою на плановий злив теплоносія, не порушувати чинне законодавство та погоджений графік ремонту.

Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем неякісної продукції, встановити продукцію, яка замовлялась за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017, було неможливо та позивачем було прийняте рішення щодо встановлення продукції під час випробування теплових мереж, яке відповідач вимушений був перенести з погодженого періоду з 08 по 09 серпня 2017 року на період з 15 по 16 серпня 2017 року.

Позивач зазначив, що для встановлення поставлених відповідачем засувок позивачем у період з 15.08.2017 по 17.08.2017 було відключено 12 центральних теплових пунктів та котельні ПАТ Облтеплокомуненерго , а також додатково позаплановано здійснено злив теплоносія, який не передбачено правилами під час проведення випробувань теплових мереж.

Позивач зазначив, що позапланований злив теплоносія є збитками (додатковими витратами), які поніс позивач та які повинні бути відшкодовані відповідачем, що становить 45978 грн. 99 коп.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви розрахунок вартості позапланового зливу теплоносія від ТК-25 до ТК-46 на суму 45978 грн. 99 коп., здійсненого з урахуванням зовнішнього діаметру, внутрішнього діаметру, питомого об'єму, протяжності трубопроводу, об'єму води, щільності води, маси води та ціни теплоносія (відповідно до розрахунку).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію Графіку ремонту теплових мереж КЕП Чернігівської ТЕЦ на 2017 рік, погодженого заступником Чернігівського міського голови, ПАТ Облтеплокомуненерго та КЕП Чернігівська ТЕЦ Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова , з якого, зокрема вбачається, що у період з 10.07.2017 по 17.07.2017 було заплановано проведення робіт з ремонту теплових мереж від ТК-25 по ТК-34 з відгалуженнями (з відключенням споживачів на ремонтній ділянці).

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію листа, адресованого голові правління АТ ОТКЕ , в якому позивач повідомляє, що у зв'язку з непередбаченими обставинами гідравлічні випробування теплових мереж будуть перенесені на 15-16.08.2017. Теплоносій до котелень за адресами: вул. Г. Полуботка, 95, вул. Рокосовського 4-Б, проспект Перемоги 182 подаватись не буде.

У відзиві на позовну заяву, поданому 15.01.2018, відповідач зазначив, що продукція неналежної якості була повернута відповідачу 13.07.2017 без її встановлення, а тому додаткової її установки із позаплановим зливом теплоносія фактично не відбулося. Таким чином, як зазначив відповідач, для встановлення поставленої продукції незалежно від графіку ремонту теплових мереж, потрібен злив теплоносія, а тому відсутній прямий причино-наслідковий зв'язок між плановим зливом та зливом, який був потрібний для встановлення продукції. При цьому, відповідач вказав на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують фактичне виконання робіт зі зливу теплоносія.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач мав передбачити ризики, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності, такі як злив теплоносія, та здійснювати його злив після отримання продукції, а не вчиняти дії, які об'єктивно призводять до збитків.

30.01.2018 на підтвердження факту зливу теплоносія позивачем долучено до матеріалів справи наряди-допуски № 22, № 32, № 31, в яких зазначено про проведення позивачем робіт зі злиття води через дренажі та про додатковий вимушений злив води.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

Як встановлено судом, відповідач прострочив виконання зобов'язання за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017, зокрема прострочив виконання зобов'язання з поставки продукції належної якості у строки, встановлені вказаним договором та специфікацією, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, він поніс додаткові витрати (позапланований злив теплоносія) у розмірі 45978 грн. 99 коп.

Однак, суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що понесені ним додаткові витрати у розмірі 45978 грн. 99 коп. були понесені позивачем у зв'язку саме з простроченням виконання відповідачем обов'язку з поставки продукції належної якості за Договором поставки № 26/07 від 03.07.2017, тобто не доведено причинно-наслідкового зв'язку між понесенням позивачем додаткових витрат та порушенням відповідачем строків поставки продукції за договором поставки.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Суд зазначає, що умови Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017 та умови Специфікації № 1 від 03.07.2017 не містять положень, що поставка замовленої позивачем продукції здійснюється з метою використання позивачем такої продукції саме з метою проведення робіт з ремонту теплових мереж КЕП Чернігівської ТЕЦ відповідно до затвердженого Графіка робіт на 2017 рік.

Крім того, як зазначив позивач у позовній заяві, продукцію, яку повинен був поставити відповідач, планувалось встановити у період ремонту теплових мереж з 10 по 17 липня 2017 року, щоб скористатися нагодою на плановий злив носія .

У відповіді на відзив, поданій до 30.01.2018, позивач вказав на те, що встановлення обладнання, яке постачається відповідачем, без зливу теплоносія фізично, технічно та технологічно не можливо.

Таким чином, встановлення обладнання, яке було поставлено відповідачем позивачу за Договору поставки № 26/07 від 03.07.2017, обумовлює злив теплоносія в обов'язковому порядку, з огляду на що суд вважає обґрунтованими твердження відповідача, що для встановлення поставленої продукції незалежно від графіку ремонту теплових мереж, потрібен злив теплоносія, а тому відсутній прямий причино-наслідковий зв'язок між плановим зливом та зливом, який був потрібний для встановлення продукції.

При цьому, позивачем не доведено, що позивач не міг провести запланований злив води в інші дати, ніж ті, що вказані у Графіку ремонту теплових мереж КЕП Чернігівської ТЕЦ на 2017 рік, зокрема після отримання від відповідача продукції належної якості, тобто не доведено, що ним були вчинені всі дії, необхідні для запобігання понесенню додаткових витрат, у зв'язку з проведенням додаткового зливу теплоносія для встановлення обладнання.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що витрати позивача у розмірі 45978 грн. 99 коп. (за твердженням позивача - додаткові витрати) є господарськими витратами, які поніс позивач на власний ризик при здійсненні власної господарської діяльності.

Таким чином, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності всіх складових правопорушення, які є підставами для стягнення з боржника збитків, а саме причинно-наслідкового зв'язку між додатковими витратами, понесеними позивачем, та простроченням виконання відповідачем обов'язку з поставки товару.

При цьому, суд не досліджує розрахунок збитків, долучений позивачем до позовної заяви, так як позивачем не доведено суду причинно-наслідкового зв'язку між збитками та протиправною діяльністю відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум збитків у розмірі 45978 грн. 99 коп. у зв'язку з необґрунтованістю.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем було прострочено оплату за поставлену відповідачем продукцію, у зв'язку з чим пеня за прострочення оплати становить 3164 грн. 38 коп., суд зазначає, що обставини прострочення виконання позивачем обов'язку з оплати за поставлену відповідачем продукцію, враховуючи предмет та підстави даного позову, не досліджуються судом при розгляді даної справи, так як не впливають на вирішення даного спору, а можуть бути предметом окремого позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова пені за прострочення виконання обов'язку з оплати продукції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 8, кв. 58; ідентифікаційний код: 33098273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Технова (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 38, кв. 36; ідентифікаційний код: 24100060) штрафні санкції у розмірі 33000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 41 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.03.2018

Суддя І.М. Отрош