Рішення

від 12.03.2018 по справі 520/15327/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/15327/17

Провадження № 2/520/714/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

за участю секретаря судового засідання - Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

13.12.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якою просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 22261 гривні 14 копійок та судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 14.02.2018 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, до наступного засідання 12.03.18 року не з'явилась, з'явився її представник ОСОБА_4, який просив позов задовольнити, посилаючись на те, що матеріальний стан та здоров'є позивачки не дає можливості їй нести тягар усіх додаткових витрат на утримання дитини самостійно, тому починаючи з квітня 2017 року вона почала зберігати чеки та квитанції про придбання товарів для дитини, загальний розмір фактично понесених витрат складає 44522,27 грн., тому половину суму в розмірі 22261,14 грн. просить стягнути з відповідача, який є працездатним та зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину.

Відповідач ОСОБА_2 до судового не з'явився, належним чином повідомлявся, з'явився його представник ОСОБА_5, яка позовні вимоги визнала частково, надала відзив на позов. В судовому засіданні пояснила, що відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси від 01.11.2017 року з відповідача на утримання дитини стягнуто ? частину з його заробітку, яку відповідач не заперечує сплачувати, посилаючись на те, що з 20.12.2017 року він зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак прибутку ще не має, отримує мінімальну заробітну плату, яка складає 3000 грн., згоден нести додаткові витрати на дитину, але вважає їх значно завищеними, мотивуючи тим, що витрати на придбання їжі, одягу для сина,предметів першої необхідності не є додатковими витратами для розвитку або лікування дитини. Крім того, просить врахувати його стан здоров'я, у зв'язку з отриманням тяжких ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.02.2017 року, відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні до 11.04.2017 року, проводилось оперативне лікування, має численні переломи, потребує подальше лікування. Визнає додаткові витрати на придбання розвиваючих іграшок, книжок, ліків,кремів, засобів безпеки на загальну суму 4205,55грн. та не заперечує сплатити половину вказаних витрат у розмірі 2102,78 грн., в іншій частині позову просить відмовити.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Суд, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 / до шлюбу ОСОБА_7/ ОСОБА_6 та ОСОБА_2 14.11.2015 року уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2481, що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.11.2015року /а.с. 4/. 17.01.2018 року на підставі рішення суду вказаний шлюб було розірвано.

Судом встановлено, що від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається із свідоцтва про народження від 16.05.2016 року серія НОМЕР_4, батьками в якому вказані сторони по справі /а.с.5/.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що після укладення шлюбу з листопада 2015 року та до лютого 2017 року позивачка та відповідач проживали разом, але невдовзі позивачка переїхала разом із дитиною до квартири своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 та до цього дня проживає окремо від відповідача. Відповідач матеріальної допомоги на дитину не надає, позивачка самостійно утримує дитину, хоча сама є інвалідом 2 групи, та її складно утримувати дитину, тому з квітня 2017 року вона почала зберігати чеки та квитанції про придбання товарів для дитини.

Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом дитинства II групи (довічно), що підтверджується довідкою МСЕК Серія 10 ААВ №805939 та отримує пенсію в розмірі 1452 грн., також працює у Приватному підприємстві фірма АСВІТ (код ЄДР 24541309) з 01 лютого 2011 року до теперішнього часу на посаді фармацевта із посадовим окладом 3210,00 гривень (довідка з місця роботи вих. №2 від 31.10.2017 р.).

21 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із цивільним позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину. Справи було роз'єднано ухвалою суду від 01 листопада 2017 року, та 06 листопада 2017 року рішенням Київського районного суду м. Одеси в справі №520/9812/17 стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1\4 частини доходів відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 серпня 2017 року та до повноліття дитини/а.с.15/.

Позивач вказувала, що відповідач не сплачує аліменти, тільки у жовтні 2017 року на рахунок позивачки було перераховано одноразово 1000 гривень, проте у судовому засіданні було встановлено, що дані твердження не відповідають дійсності та спростовуються доказами, які надані були представником відповідача, зокрема копіями квитанцій, з яких вбачається, що відповідачем з серпня 2017 року по лютий 2018 року на користь позивачки на утримання дитини була перерахована загальна сума аліментів в розмірі 5040 грн, про що не заперечував представник позивачки у судовому засіданні.

Також позивач зазначає, що окрім їжі, предметів першої необхідності, найнеобхідніших витрат, вона здійснювала й інші додаткові витрати на дитину: придбання розвиваючих іграшок, книжок, ліків, засобів безпеки (замки для ручок, протектори для розеток, гумки тощо).

Позивач пояснила, що дитина має дерматит, що викликаний їжею, та соматично обумовлений астеноневротичний синдром (розлад ЖКТ) (копії медичної довідки та консультативних висновків спеціалістів додає), тому їй потрібно придбавати спеціальні гіпоалергенні підгузки, одяг виключно з натуральних тканин, взуття з натуральної шкіри, пофарбовані безпечними фарбами, а також спеціалізоване гіпоалергенне вітамінізоване дитяче харчування без шкідливих домішок, нітратів тощо. Зазначені витрати фактично понесені ОСОБА_1 вона підтверджує квитанціями, фіскальними, товарними чеками на загальну суму 44522,27 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 27 коп., та вказує, що матеріальний стан та стан її здоров'я не дає можливості самостійно нести тягар всіх цих витрат, тому вважає, що половина додаткових витрат на дитину складає 22261 гривень 14 копійок, яку вона просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, чи хворобою, каліцтвом тощо). Частиною другою даної статті встановлено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

В правовій позиці Верховного Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, зазначено, що виходячи з аналізу ст.185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів на аліменти, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Таким чином, доведенню підлягає наявність у дитини здібностей, талантів, хронічної хвороби чи каліцтва, що є особливими обставинами і є підставою для стягнення з іншого із батьків додаткових витрат.

Додатковими витратами позивач зазначає витрати на придбання їжі, дитячих речей, предметів першої необхідності для дитини, однак суд вважає, що це не є витратами на розвиток здібностей дитини та враховувались судом при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Приймаючи до уваги викладене, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення витрат на придбання їжі, одягу, предметів першої необхідності для дитини , такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Досліджуючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача в порядку ст. 185 СК України, додаткових витрат на придбання розвиваючих іграшок,книжок,засобів безпеки, зокрема заглушки для розетки, вартістю 85,14 грн, конструктор казкове місто, вартістю 246,45 грн., гнучкі замки, вартістю 70,71 грн, замки для створчатих дверей, вартістю 87,11грн.,іграшка дудка, вартістю 28,21 грн., книжки, вартістю 37,00 грн.,протектор для розеток, вартістю 75 грн., іграшок кастаньєтті, вартістю 82,77 грн., іграшки калейдоскоп, вартістю 73,43 грн., іграшка кухонний набір, вартістю 108,25 грн., на загальну суму 894 грн., враховуючи те, що син позивачки та відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 є неповнолітнім, суд визнає їх такими, що необхідні на розвиток здібностей дитини.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на придбання різних кремів, зокрема бепантен крема, вартістю 317,00 грн, бепантен мазі, вартістю 113,00 грн.,дитячого крему сімілаку, вартістю 2230 грн, крему мустела DERMO, вартістю 330,05грн, крему від обвітрювання, вартістю 144,43грн., аквалан крему, вартістю 177грн,на загальну суму 3311,48 грн., не відносяться до додаткових, однак у зв'язку з тим, що представник відповідача не заперечує проти стягнення з відповідача вказаних витрат, суд вважає за можливе стягнути суму вартості вищевказаних кремів.

До особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина страждає на тяжку /хронічну/хворобу, є калікою. Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками тощо).

Позивачкою надано наступні медичні документи: консультаційний висновок лікаря дерматовнеролога від 22.11.2016 року з діагнозом дитини - дерматит, викликаний їжею; консультаційний висновок лікаря дерматовнеролога від 11.12.2017 року з діагнозом дитини - дерматит, викликаний їжею; довідка КУ Дитяча поліклініка № 6 від 11.12.2017 року з діагнозом дитини - дерматит, викликаний їжею; консультативний висновок дитячого невролога від 14.02.2017 року з діагнозом дитини - астеноневротичний синдром, соматично обумовлений функціональним розладом шлунково-кишкового тракту. Судом були досліджені вказані документи, але вони є неналежними доказами для підтвердження додаткових витрат, зокрема консультаційний висновок від 22.11.2016 року та від 14.02.2017 року суд не приймає до уваги оскільки сторони на той час проживали разом та несли усі витрати по утриманню дитини, консультаційний висновок від 11.12.2017 року фактично дублює довідка КУ Дитяча поліклініка № 6 , яка датована тим же числом - 11.12.2017року, фактично висновки свідчать про наявність у дитини дерматиту, викликаного їжею, розладом ЖКТ, що могло спричинити неправильне харчування. На думку суду це не є ознаками тяжкої хронічної хвороби, діагноз якої мав би бути підтверджений висновком ВКК, виписками із історії хвороби дитини, витратами на спеціальний медичний догляд, довідками медичного закладу про вартість медичних послуг.

Тому суд, в решті вимог позивачки, які стосувалися понесених нею витрат на медичне обслуговування та лікування дитини, вважає за необхідне відмовити, оскільки такі витрати відповідно до положень ст. 185 СК України не є додатковими витратами, а є основними витратами по утриманню дитини, які повинні покриватися за рахунок доходу позивачки, який складається із розміру її заробітної плати, яка складає 3210 грн./а.с.13/ пенсії, яка складає 1452 грн. та аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які складають ? частину доходу відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

При визначені розміру додаткових витрат, суд приймає до уваги той факт, що відповідач з 20.12.2017 року, тобто нетривалий час займається підприємницькою діяльністю та його дохід складає 3200 грн, що вбачається із податкової декларації від 08.02.2018 року, крім того суд бере до уваги той факт, що відповідач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав численні переломи, проходив оперативне лікування, та потребує подальшого лікування, що підтверджується випискою із протоколу № 1796/11 від 13.09.2017 року та із пояснень представника відповідача необхідно врахувати фізичний та матеріальний стан відповідача та його можливість сплачувати одночасно аліменти та додаткові витрати, розмір яких вони вважають значно завищеними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними в частині стягнення з відповідача витрат на суму 2102,78грн., проти стягнення яких не заперечує представник відповідача, в решті позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі становить 704,80 грн., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то дані виплати підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до положень ч.6 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 185 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4,5,10,12, 81,95, 141, 229, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 67666 АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: 65088 АДРЕСА_2, додаткові витрати на загальну суму 2102,78 грн./дві тисячі сто дві гривні 78 копійок/

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 67666 АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2018 року.

Суддя Гниличенко М. В.