Рішення

від 12.03.2018 по справі 807/22/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/22/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, якою просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 12 липня 2017 року за № 331;

2. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Бистрицької сільської ради з клопотанням усунути помилку шляхом внесення змін у рішення № 1161 від 26.01.2010 р. в частині назви населеного пункту місця розташування земельної ділянки. Відповідач за результатами звернення щодо усунення помилки, прийняв рішення від 12 липня 2017 року № 331, яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства. Оскільки позивач не звертався у 2017 році із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято ще у 2010 році, вважає рішення Бистрицької сільської ради від 12 липня 2017 року № 331 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачем протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі не подано відзив на позов, а надано витяг з протоколу дванадцятої сесії сьомого скликання від 12 липня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних матеріалів, оскільки клопотання сторін про розгляд даної справи з участю сторін не заявлялося.

Повно та всебічно зясувавши обставини в даній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Бистрицької сільської ради від 26 січня 2010 року № 11601, позивачу надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Костраб" в межах населеного пункту Вільховиця, Мукачівського району, Закарпатської області ( а.с.10).

11 травня 2017 року позивач звернувся до Бистрицької сільської ради із заявою, якою у зв'язку з уточненням місцезнаходження земельної ділянки просив внести зміни в рішення Бистрицької сільської ради № 1161 від 26 січня 2010 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" в частині адреси земельної ділянки, а саме: с. Бистриця, Мукачівського району, Закарпатської області.( а.с.19).

Факт направлення звернення позивача на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком НОМЕР_1 від 11.05.2017 року ( а.с. 9- на звороті).

Рішенням Бистрицької сільської ради від 12 липня 2017 року № 331 "Про внесення змін до рішення сесії Бистрицької сільської ради від 26.01.2010 року № 1161 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства (а.с.11).

У протоколу дванадцятої сесії сьомого скликання Бистрицької сільської ради від 12 липня 2017 року , яку надав суду відповідач, констатовано , що була розглянута заява громадянина ОСОБА_1 про внесення часткових змін в рішення 37-ої сесії 5-го скликання № 1161 від 26 січня 2010 року і за наслідками розгляду ухвалили: У наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства у звязку з тим, що рішення на земельну ділянку надано 26.01.2010 року і до цих пір ним не виготовлено технічну документацію. У 2013 році сільською радою було виготовлено генеральний план забудови сім Бистриця та Вільховиця, а так я к дані землі вриті лісовою рослинністю, то вони відносяться до земель лісогосподарського призначення ( відповідно до статті 55 Земельного кодексу України), які не надають у власність.( а.с. 24).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96- ВР (далі ОСОБА_2 № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Отже, чинним законодавством закріплено прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну обґрунтовану відповідь на звернення громадян.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України : громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним.

Судом встановлено, що позивач подав заяву в порядку статті 118 ЗК України, яку було розглянуто відповідачем та 26 січня 2010 року прийнято рішення, яким заяву було задоволено та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки 1,5 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Костраб" в межах населеного пункту Вільховиця, Мукачівського району, Закарпатської області.

Отже, позивач у 2017 році із заявою в порядку статті 118 ЗКУне звертався, а отже оскаржуване рішення відповідача, де зазначено, що "у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1"- не відповідає положенням статті 118 ЗКУ.

Крім того, суд констатує, що п.1 рішення № від 26.01.2017 року є чинним і не скасованим, а з рішення № 331 від 17 липня 2017 року не можна встановити, яка саме заява позивача розглядалася та у наданні саме якого дозволу на розробку проекту відведення - відмолено.

Також суд дійшов висновку, що відповідь на свою заяву від 11 травня 2017 року, якою позивач звернувся до Бистрицької сільської ради, в якій просив учточнити місцезнаходження земельної ділянки і просив внести зміни в рішення Бистрицької сільської ради № 1161 від 26 січня 2010 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" в частині адреси земельної ділянки, а саме: с. Бистриця, Мукачівського району, Закарпатської області.- позивач не отримав, чим самим відповідач порушив вимоги ст.ст. 15,19 ЗУ "Про звернення громадян".

З протоколу дванадцятої сесії сьомого скликання Бистрицької сільської ради від 12 липня 2017 року , яку надав суду відповідач вбачається, що при наданні дозволу позивачу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Костраб" в межах населеного пункту Вільховиця, Мукачівського району, Закарпатської області відповідачем могла бути допущена помилка щодо місця розташування наданої земельної ділянки, у звязку з чим суд констатує ., що

на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії" ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" ).Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії") .

Отже йдеться про дотримання принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі ").

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що рішення Бистрицької сільської ради від 12 липня 2017 року не містить відомостей про повний та всебічний розгляд заяви позивача та відповіді на звернення позивача по суті порушеного у ньому питання, а також відповідачем, не наведено жодних обґрунтованих підстав відмови передбачених нормами Земельного кодексу України, в звязку з чим такий вийшов за межі своїх повноважень передбачених ст. 118 ЗК України, а відтак оспорюване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Бистрицькою сільською радою не доведено правомірності оскаржуваного рішення, вимоги позивача щодо визнання його протиправним та скасування відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції від 11.03.2018 року №1601120125, ОСОБА_1 при зверненні із позовом до суду було сплачено 704,80 грн.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАСУ , суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити повністю.

2. Рішення Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 12 липня 2017 року за № 331"Про внесення змін до рішення сесії Бистрицької сільської ради від 26.01.2010 року № 1161 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства " - визнати протиправним та скасувати .

3. Стягнути судові витрати в розмірі 704,80 грн. ( сімсот чотири грн.,80 коп.) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_2), 88000, м. Ужгород, просп.. Свободи,50/77, згідно квитанції від 11.03.2018 року №1601120125 : банк платника ПАТ КОМІНВЕСТБАНК , код банку 812016, дебет рахунку № 10015011000025.3 ( банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській області , код банку 812016, кредит рах. № 31210206784002) за рахунок бюджетних асигнувань Бистрицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04350369) Закарпатська область, Мукачівський район, с. Бистриця, вул. Шевченка, 39.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

СуддяОСОБА_2