Рішення

від 01.02.2018 по справі 183/3365/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3365/17

№ 2/183/383/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Дем'яненка Р.К.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради та Новомосковського міського будинку культури ім. Олеся Гончара, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

18.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду з позовом до Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради та Новомосковського міського будинку культури ім. Олеся Гончара, в якому просив поновити його на роботі на посаді сторожа Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара, стягнути з Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у розмірі 10000 гр.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що з 23.11.2001 року він перебував у трудових відносинах з Міським будинком культури ім.Кірова, який рішенням Новомосковської міської ради № 1303 від 10.07.2013 року перейменований в Новомосковський міський будинок культури ім.Олеся Гончара. В період з 09.12.2001 року по 18.06.2017 року він працював в зазначеній установі на посаді сторожа.

18.06.2017 року приблизно о 21.00 годині до нього на робоче місце прибула директор будинку культури ім.О.Гончара ОСОБА_5, яка звинуватила його у перебуванні на робочому місці у нетверезому стані. Він заперечував такий стан та погодився проїхати до лікарні для визначення стану алкогольного сп'яніння, однак в Новомосковській центральній районній лікарні їм відмовили у медичному обстеження, запропонували надати відповідне направлення правоохоронних органів. Як наслідок він погодився проїхати в хірургічне відділення КЗ Новомосковська ЦМЛ ДОР , де пройшов медичне обстеження шляхом проби на алкотестер невідомого походження, однак довідка про результати обстеження була видана на руки ОСОБА_5, яка відпустила його додому.

В період з 19.06.2017 року по 29.06.2017 року позивач проходив амбулаторне лікування, в зв'язку з чим йому було видано листок непрацездатності. Однак, в період тимчасової непрацездатності, а саме 19.06.2017 року директором Новомосковського міського будинку ім.Олеся Гончара було видано наказ № 39 про звільнення його з посади охоронця, на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України.

Позивач наполягав на тому, що директором будинку культури, в порушення діючого законодавства було проведене його медичне обстеження, звільнення проведене в період його тимчасової непрацездатності, звільнення відбулося без попередньої згоди профспілкового комітету, членом якого він являється, тому просить поновити його на роботі на посаді сторожа Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на вимоги ст.237-1 КЗпП України, просив суд стягнути з відповідача, який здійснює нарахування заробітної плати моральну шкоду у розмірі 10000 грн., яку обґрунтовує тим, неправомірні дії керівника будинку культури призвели до порушення його нормальних життєвих стосунків, для організації свого життя він змушений докладати додаткові зусилля.

Ухвалою суду від 19 липня 2017 року відкрите провадження по справі.

У відповідності до п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, в зв'язку з чим, зважаючи на відсутність клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи закінчувався в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач детально надав пояснення про те, при яких обставинах сталося його медичне освідування на стан алкогольного сп'яніння в КЗ Новомосковська ЦМЛ ДОР , про те, яким чином на вимогу керівника підприємства черговий лікар видав довідку про виявлення алкоголю, в порушення норм діючого законодавства. Крім того, позивач надав суду пояснення про те, що 19.06.2017 року він був вихідним, через встановлений графік роботи (один день робочий через три дні вихідних). Вранці 19.06.2017 року він направився до Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради, де подав скаргу на неправомірні дії директора Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара, після чого, в зв'язку з поганим самопочуттям, звернувся за медичною допомогою, та в період з 19.06.2017 року по 24.06.2017 року перебував на амбулаторному лікуванні з приводу захворювання на гострий бронхіт. Про погане самопочуття він повідомляв керівника установи ще 18.06.2017 року ввечері, тому, будучи впевненим у відсутності ознак сп'яніння, погодився добровільно пройти медичне обстеження для підтвердження відсутності таких ознак та з метою подальшого лікування. Між тим, директор будинку культури видала наказ про його звільнення 19.06.2017 року в період його тимчасової непрацездатності, в день, коли він за графіком повинен бути вихідним. Наказ про звільнення та трудову книжку був йому переданий через його матір, яка теж є працівником будинку культури ім.О.Гончара. Остання 19.06.2017 року намагалася надати лист непрацездатності керівникові будинку культури, однак вона його не прийняла та повідомила про звільнення.

Представник відповідача - Новомосковського міського будинку культури ім.О.Гончара, - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, надала суду пояснення про те, що 18.06.2017 року вона самостійно виявила ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчили такі ознака, як запах з порожнини роту, невиразна мова та хитка хода. Про виявлений факт аеребування особи на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння нею, в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений акт, який ОСОБА_1 відмовився підписувати. Останнього вона відсторонила від роботи, однак ОСОБА_1 почав себе зухвало вести, внаслідок чого вона була змушена викликати працівників поліції. Працівники поліції на місці пригоди склали протокол, вона його підписувала, ОСОБА_1 теж, після чого один з працівників поліції запропонував відвезти ОСОБА_1 на медичне обстеження, однак ніякого направлення вони не надали, а ОСОБА_1 через деякий погодився проїхати на медичне обстеження. Прибувши до Новомосковської центральної районної лікарні, від них зажадали направлення поліції, якого у них не було, тому вони проїхали у хірургічне відділення Новомосковської ЦМЛ, де черговий лікар здійснив обстеження ОСОБА_1 за допомогою алкотестеру. На її вимогу черговий лікар видав довідку про результати такого обстеження, остання мала відомості про наявність алкогольного сп'яніння, тому вона повідомила ОСОБА_1 про його звільнення з роботи, запропонувала йому вранці прийти ознайомитися з наказом та забрати трудову книжку. Натомість, 19.06.2017 року вранці ОСОБА_1 звернувся до управління культури, у своїй заяві підтвердив факт його перебування у стані алкогольного сп'яніння та не заперечував обставини проходження медичного обстеження, цю заяву їй передали в другій половині дня 19.06.2017 року. На прохання матері позивача 22.06.2017 року, яка працює керівником вокального колективу будинку культури ім.О.Гончара, вона під розписку видала трудову книжку та копію наказу про звільнення, а також медичну довідку.

Представник Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав, суду надані письмові заперечення (а.с. 43-44), у яких представником відповідача викладені обставини, відомі зі слів та матеріалів, поданих представником Новомосковського міського будинку культури ім. Олеся Гончара.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подана копія трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1, у відповідності до якої останній в період з 23.11.2001 року по 19.06.2017 року працював в Новомосковському міському будинку культури ім. Олеся Гончара (а.с. 5-7).

Згідно наказу № 39 від 19.06.2017 року ОСОБА_1 звільнений з посади сторожа за появу на роботі в нетверезому стані, згідно п.7 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8).

У відповідності до п.7 ч.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як наголошує Верховний Суд України у постанові Пленуму № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , а саме у пункті № 22, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При з'ясуванні обставин порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 суду на дослідження подана довідка чергового лікаря Комунального закладу Новомосковська центральна міська лікарня Дніпропетровської обласної ради , яка містить дані про те, що вона видана на вимогу роботодавця, ОСОБА_1, який 18.06.2017 року о 23.00 годині перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 10). Посилання на наявність такої довідки міститься в наказі про звільнення ОСОБА_1

У відповідності до ч.1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зазначена довідка видана з порушенням порядку, встановленим законом, оскільки медичне обстеження на стан сп'яніння ОСОБА_1 не проводилося, в зв'язку з відсутністю направлення, про що свідчить відповідне повідомлення головного лікаря Новомосковська ЦМЛ ДОР (а.с. 13).

Єдиним нормативно-правовим документом, що регламентує діяльність медичного закладу, який проводить медичне обстеження на стан сп'яніння, є спільний наказ Міністерства Внутрішніх Справ України та Міністерства Охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 145/735, зареєстрований в міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .

Так, за нормами частини 9 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Таким чином, з метою недопущення порушення права позивача, який є фізичною особою, на справедливий і публічний розгляд його справи, відсутністю норми матеріального закону, який чітко регулює порядок проходження медичного обстеження працівника на предмет виявлення ознак алкогольного сп'яніння, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами, аналогію закону, яким є зазначена вище Інструкція.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були присутніми при складенні акту № 1 від 18.06.2017 року (а.с. 35), а також свідка ОСОБА_9, які всі разом наполягали на тому, що 18.06.2017 року вони виявили характерні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1, як то різкий запах алкоголю, хитлива хода, безглузда розмова, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1, через видимі порушення опорно-рухового апарату, має характерну хитку ходу, його невиразна мова у звичайному стані, а саме в судовому засіданні, має також характерні відхилення через заїкання.

Показання свідків у взаємозв'язку з актом № 1 від 18.06.2017 року, а також у взаємозв'язку з довідкою чергового лікаря, яка визнана судом не допустимим доказом, не дають суду змоги дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, за який його було звільнено саме за п.7 ч.40 КЗпП України.

Крім того, у відповідності до п.2 ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у виді звільнення, однак вимоги ст.149 КЗпП України зобов'язують уповноважений орган зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суду подана заява ОСОБА_10 на ім'я начальника управління культури, яка не містить необхідних реквізитів про її реєстрацію у компетентному органі, однак містить вказівку на ім'я ОСОБА_5 про вирішення питання про звільнення заявника (а.с. 33).

З інформаційного листа посадової особи місцевого самоврядування, головного спеціаліста управління культури, молоді, національностей і релігій ОСОБА_11 вбачається, що така заява нею розцінена, як пояснювальна, однак виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 остання не містить ознак пояснень, які від нього зажадали перед застосуванням дисциплінарного стягнення, така заява містить форму скарги, поданої в порядку звернення громадян.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням ст.149 КЗпП України, доказів того, що при застосуванні дисциплінарного стягнення уповноважений орган враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку чи заподіяну ним шкоду, а так само попередню роботу працівника, чи інші обставини суду не подано.

У відповідності до ч.4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною четвертою статті 40 заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Суду наданий листок непрацездатності ОСОБА_1 в період з 19.06.2017 року по 24.06.2017 року (а.с. 9).

Відповідачем, в силу ст. 81 ЦПК України, не подано доказів того, що 19.06.2017 року ОСОБА_1 перебував на робочому місці, навпаки сторонами не оспорений графік роботи ОСОБА_1О, у відповідності до якого 19 число червня місяця 2017 року був його вихідним днем.

Встановлені в судовому засіданні обставини щодо тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період його звільнення, є підставою для поновлення на роботі, а тому позов ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі обґрунтований та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який судом обчислюється, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про заробіток (а.с. 11) заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням складає: квітень 2017 року - 3457,01 грн., травень 2017 року - 3480,79 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає (3457,01+3480,79):61=113,73грн., а позивачеві, в даному випадку, належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня 2017 року по 01 лютого 2018 року, у розмірі 25816,71грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять грн., 71 коп.).

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Надбала проти Польщі (2000) зазначається, що визнаючи звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірного звільнення працівника з роботи ОСОБА_1 завдано моральних страждань, які виразились у втраті нормальних життєвих стосунків, оскільки позивач залишилася без роботи, на якій пропрацював тривалий час, у зв'язку зі звільненням змушений був звертатися до суду та вживати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає за необхідне стягнути з Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч грн.), що є достатнім у дані спірній ситуації.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн., на користь держави 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. п.4 ст. 40, п.2 ч.1 ст. 147, 148, 149, 232, 233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради та Новомосковського міського будинку культури ім. Олеся Гончара, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на роботі на посаді сторожа Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара (ідентифікаційний код юридичної особи 36699616).

Стягнути з Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2017 року по 01 лютого 2018 року у розмірі 25816,71грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять грн., 71 коп.).

Стягнути з Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 8000 (вісім тисяч грн.)

Стягнути з Новомосковського міського будинку культури ім.Олеся Гончара за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн., на користь держави 704,80 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в тридцятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.