Рішення

від 13.03.2018 по справі 567/69/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/69/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.18 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд з позовом до Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на садибний житловий будинок в порядку спадкування за законом, звернувся ОСОБА_1

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що у власності його батька ОСОБА_4 перебувала 1/2 частка садибного житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 і він, як спадкоємець за законом, має право на зазначене майно, а реалізувати його не може, так як за життя спадкодавець не зареєстрував за собою право власності на дане будинковолодіння та не виготовив свідоцтво про право власності на нього, що неможливо зробити зараз в зв'язку з його смертю.

Представник відповідача Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області в підготовче судове засідання не з'явився, в поданій суду заяві позов ОСОБА_1 визнав в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати в його відсутності.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв"язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, в порядку ст.ст. 200, 206 ЦПК України, виходячи з наступного.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали, з підстав викладених у позовній заяві та просять суд позов задовольнити.

Представник позивача пояснив, що фактично у власності ОСОБА_1, який на даний час помер, перебувала 1/2 житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1.

Пояснив, що дане господарство фактично належало ОСОБА_4, що підтверджується виписками з погосподарських книг АДРЕСА_1.

Відповідно до договору дарування частини господарства укладеного 02.07.1985 року, посвідченого виконкомом Могилянівської сільської ради народних депутатів Острозького району Рівненської області, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який належав ОСОБА_4 на праві особистої власності на основі запису в погосподарській книзі Могилянівської сільської ради народних депутатів за № 44.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданого 03.04.2009 року виконавчим комітетом Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області, посвідчено право приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 та право власності було зареєстровано в КП ?РОБТІ?.

Вказує, що станом на 1991 рік, згідно погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки, особовий рахунок НОМЕР_2, вказаний садибний житловий будинок з надвірними будівлями відносився до робітничої суспільної групи та у ньому проживали і були зареєстровані: ОСОБА_4 (голова сім'ї), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_7 (невістка), ОСОБА_8 (онук), ОСОБА_9 (онука).

05 травня 2008 року ОСОБА_4 помер.

На день смерті ОСОБА_4 в садибному житловому будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 проживали: син - ОСОБА_1, невістка - ОСОБА_7, онука - ОСОБА_10 Поховання ОСОБА_4 здійснив ОСОБА_1

Вказує, що за життя, а саме 05 грудня 2005 року ОСОБА_4 було складено заповіт посвідчений Могилянівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за № 115, у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті за яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він по закону буде мати право заповів для ОСОБА_9

Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_9 було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини.

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вказує, що ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_4 позивачем було подано до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за наслідками якої 01.11.2008 року було заведено спадкову справу №631/2008.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, та є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після його смерті.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 входить його право на ? частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Зазначив, що позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 за законом, однак не може реалізувати свого права на спадщину в зв'язку з тим, що спадкодавець не зареєстрував за собою право власності на будинковолодіння та не виготовив свідоцтво про право власності на нього.

Враховуючи наведене, просить визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом ОСОБА_4, право власності на 1/2 частку садибного житлового будинку (А-1), що складається з коридору - 1-1, коридору - 1-2, жилої - 1-3, жилої - 1-4, кухні - 1-5, санвузла - 1-6, коридору - 1-7, коридору - 1-8, жилої - 1-9, жилої - 1-10, загальною площею 106,3 кв.м., житловою площею 69,2 кв.м., та надвірних будівель: прибудови - а, веранди - а1, сходів - а2, сходів - а3, погребу - Б, сараю - В, сараю - в, сараю-літньої кухні - Г, сараю - г, колодязя - Д, вбиральні - Е, огорожі - №1, огорожі - №2, що розташовані в АДРЕСА_1.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів та матеріалів спадкової справи судом встановлено наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що фактично у власності ОСОБА_4 перебував садибний житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1.

З довідок Могилянівської сільської ради Острозького району №1266, №1267 від 20.11.2017 встановлено, що згідно погосподарських книг АДРЕСА_1 за 1991-1995 роки, встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 станом на 1991 рік відносився до робітничої суспільної групи та у ньому проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова сім'ї, ОСОБА_6 - дружина, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_7 - невістка, ОСОБА_8 - онук, ОСОБА_9 .- онука.

Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, забудовником земельної ділянки площею 0,06 га в АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_4, строк початку та закінчення будівництва визначений 1977-1979 рр.

Відповідно до будівельного паспорта земельної ділянки, об'єктом будівництва зазначений житловий будинок, забудовник - ОСОБА_4, адреса будівництва - АДРЕСА_1.

Згідно плану забудови земельної ділянки від 12.03.1977 року в АДРЕСА_1, забудовником вказаний - ОСОБА_4, площа ділянки 600 кв.м., об'єктом будівництва згідно експлікації вказані - садибний житловий будинок, та надвірні будівлі.

Відповідно до проекту одноповерхового житлового будинку від 12.03.1977 року, адреса будівництва вказана АДРЕСА_1, забудовником - ОСОБА_4

Відповідно до проекту господарського сараю від 12.03.1977 року, адреса будівництва вказана АДРЕСА_1, забудовником - ОСОБА_4

Рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області №251 від 16.06.2009 року для садибного житлового будинку з надвірними будівлями було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 1239 від 14.11.2017 року.

Зазначені обставини, а також відсутність відмітки про самовільне будівництво у технічному паспорті від 28.01.2009 року, свідчать про те, що будівництво вказаного садибного житлового будинку з надвірними будівлями здійснювалося ОСОБА_4 згідно із законом чинним на час його здійснення.

Відповідно до технічного паспорта, складеного 28.01.2009 року, садибний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (А-1) був побудований 1977р. та складається з: коридору - 1?1, коридору - 1-2, жилої - 1-3, жилої - 1-4, кухні - 1-5, санвузла - 1-6, коридору - 1-7, коридору - 1-8, жилої - 1-9, жилої - 1-10, загальною площею 106,3 кв.м., житловою площею 69,2 кв.м., до надвірних будівель належать: прибудова - а - вартістю 19 280,00 грн., веранда - а-1 - вартістю 3 462,00 грн., сходи - а-2 - вартістю 236,00 грн., сходи - а-3 - вартістю 256,00 грн., погріб - Б - вартістю 2 861,00 грн., сарай - В - вартістю 11 425,00 грн., сарай - в - вартістю 1 247,00 грн., сарай-літня кухня - Г - вартістю 10 448,00 грн., сарай - г - вартістю 4 363,00 грн., колодязь - Д - вартістю 1 159,00 грн., вбиральня - Е - вартістю 719,00 грн., огорожа - №1 - вартістю 946,00 грн., огорожа - №2 - вартістю 690,00 грн., всього загальною вартістю 119 977,00 грн.

Рішенням Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 3 від 24.01.1997 року ?Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування? з додатком до нього вбачається, що для ОСОБА_4 було передано в приватну власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельну ділянку площею 0,25 га, та для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,18 га.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 381 Цивільного кодексу України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до договору дарування частини господарства укладеного 02.07.1985 року, посвідченого виконкомом Могилянівської сільської ради народних депутатів Острозького району Рівненської області встановлено, що ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар 1/2 господарства - 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, який належав ОСОБА_4 на праві особистої власності на основі запису в погосподарській книзі Могилянівської сільської ради народних депутатів за № 44.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданим 03.04.2009 року виконавчим комітетом Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області, посвідчено право приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_3 виданого 13.04.2009 року КП ?РОБТІ? та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 110657436 від 15.01.2018 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частку садибного житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1.

За змістом статей 2, 3 Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? № 1952-IV від 01.07.2004 року, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об'єктом нерухомого майна виникає у порядку, який існував на час його будівництва.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" , Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат" , постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню негосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5 та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок колгоспного і робітничого двору.

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачою свідоцтва про право на спадщину.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст.ст. 2,3 Закону України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об'єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12).

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Водночас, інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 , передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Належність ОСОБА_4 зазначеного нерухомого майна підтверджується випискою з погосподарської книги №1 АДРЕСА_1, відповідно до якої вбачається, що ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належала ? частка житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в АДРЕСА_1 (актовий запис №8).

Згідно довідки Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 1269 від 20.11.2017 року, на день смерті ОСОБА_4 з ним в садибному житловому будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_1 - син; ОСОБА_7 - невістка; ОСОБА_10 - онука.

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1233, ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За життя, а саме 05 грудня 2005 року, ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений Могилянівською сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №115, у якому залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті за яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він по закону буде мати право заповів для ОСОБА_9

На день смерті заповідача вказаний заповіт змінено чи скасовано не було, що підтверджується відповідною відміткою Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №17107538 від 04.11.2008 року та спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, заведено спадкову справу № 631/2008.

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З метеріалів спадкової справи №631 встановлено, що після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_9 01.11.2008р. подала до Острозької районної державної нотаріальної контори заяву, в якій вона безумовно і остаточно відмовилася від спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4

Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (актовий запис № 27 від 30.10.1995 року), про що свідчать витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00019081423 від 22.11.2017 року та свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 видане 30.10.1995 року.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_6, виданим 02.02.1978 року, ОСОБА_4 був батьком позивача ОСОБА_1 (актовий запис № 7 від 08.03.1953 року).

З матеріалів спадкової справи № 631 встановлено, що 01.11.2008 року ОСОБА_1 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Таким чином, відповідно до ст.ст. 1216, 1269 ЦК України позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4

З матеріалів спадкової справи №631 встановлено, що спадкоємцем усього майна померлого ОСОБА_4 за законом, який прийняв спадщину, є його син ОСОБА_1 Відомості про інших спадкоємців за законом чи за заповітом відсутні.

08.11.2008р. державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори ОСОБА_1, як спадкоємцю за законом, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 виданого Острозькою райдержадміністрацією 12.07.1996р. (зареєстроване в реєстрі за №3034).

Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.11.2008 року та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №17176014.

Вказані докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки для ОСОБА_4 відповідно до погосподарського обліку сільської ради рахувалася та належала 1/2 частка садибного житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до позивача ОСОБА_1, як спадкоємця за законом першої черги.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача ОСОБА_1 до державного нотаріуса Острозької районної нотаріальної контори ОСОБА_11 за видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на ? частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, у такій видачі йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.11.2015 року.

Після звернення позивача до Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області із заявою про прийняття рішення про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно - ? частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, ним було отримано повідомлення відповідно до якого прийняти рішення про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на вказаний садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями немає можливості, оскільки відповідно до погосподарського обліку сільської ради зазначена ? частка садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями рахується за померлим ОСОБА_4

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 зазначеного Кодексу).

За ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. В той же час, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за ОСОБА_4 права власності на майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.ст. 1216, 1233-1235 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадщину після смерті ОСОБА_4, то за ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом слід визнати право власності на 1/2 частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться АДРЕСА_1.

На підставі ст.ст. 25 п.4, 346 ч.1 п.11, 328, 1216, 1233, 1269 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" керуючись ст. 2-4,10, 12, 200, 258, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Могилянівської сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження - АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_8) про визнання права власності на нерухоме майно задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом ОСОБА_4, право власності на 1/2 частку садибного житлового будинку (А-1), що складається з коридору - 1-1, коридору - 1-2, жилої - 1-3, жилої - 1-4, кухні - 1-5, санвузла - 1-6, коридору - 1-7, коридору - 1-8, жилої - 1-9, жилої - 1-10, загальною площею 106,3 кв.м., житловою площею 69,2 кв.м., та надвірних будівель: прибудови - а, веранди - а1, сходів - а2, сходів - а3, погребу - Б, сараю - В, сараю - в, сараю-літньої кухні - Г, сараю - г, колодязя - Д, вбиральні - Е, огорожі - №1, огорожі - №2, що розташовані в АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.03.2018р.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.