Постанова

від 06.03.2018 по справі 910/17845/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа№ 910/17845/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Зелена О.А. довіреність № 2 від 05.03.2018 року;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: Щербань Д.М. довіреність № 000067 від 21.04.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року (повний текст рішення складено та підписано 04.12.2017 року)

у справі № 910/17845/17 (суддя: Турчин С.О.)

за позовом Корпорації "ВЕЕСВІ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп"

про визнання недійсним договору

Встановив

Корпорація "ВЕЕСВІ" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 укладеного між ТОВ "Голд Трейдінг Груп" та ТОВ "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД".

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладаючи договір про відступлення права вимоги від 30.06.2017 року, сторони фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, а тому вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства та має бути визнаний судом недійсним.

Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Корпорації "ВЕЕСВІ" своїм рішенням від 28.11.2017 року (повний текст рішення складено - 04.12.2017 року) .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема не застосував до спірних правовідносин правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі №3-1143гс15.

Крім того, скаржник зауважив, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги було розірвано ще 11.08.2017 року, тобто до подання позивачем позовної заяви про визнання договору від 30.06.2017 року про відступлення права вимоги за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 недійсним. За таких обставин, сам предмет спору у даному випадку припинив існування.

Отже, на думку скаржника, Господарський суд міста Києва у даному випадку повинен був закрити провадження у даній справі.

Також, скаржник зауважував, що спірний договір не порушує права та обов'язки позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 року справу № 910/17845/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/17845/17 своєю ухвалою від 23.01.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/17845/17.

У судовому засіданні 06.03.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 1 у судове засідання 06.03.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 22.02.2018 року на відповідні адреси.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 року у справі №904/10254/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" до Корпорації "ВЕЕСВІ" про стягнення 200 000,00 грн скасовано. Прийнято нове рішення, позов задоволено, стягнуто з Корпорації "ВЕЕСВІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" 200 000,00 грн безпідставно набутих коштів, 6300,00 грн витрат по сплаті судового збору, у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Згідно із постановою Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 29.06.2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року по справі №904/10254/16.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 (далі - договір відступлення).

Відповідно до п. 1. договору відступлення, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16, про стягнення з Корпорації "ВЕЕСВІ" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, а новий кредитор приймає відповідне право вимоги, яке належить первісному кредитору в порядку та на умовах, які передбачені цим договором та чинним законодавством України.

Так, сторони у п. 2 договору відступлення домовились про те, що у відповідності до умов цього договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні, яке виникло із судового рішення - постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 4 договору відступлення, право вимоги первісного кредитора до Корпорації "ВЕЕСВІ" на момент укладення даного договору складає 200 000, 00 грн, яке підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року. Вказана заборгованість на момент укладення цього договору не погашена. До нового кредитора, крім іншого, переходить право на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань.

Згідно п. 5 договору ціна даного договору складає 110 000,00 грн, які новий кредитор зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок первісного кредитора, вказаний в даному договорі не пізніше 30.06.2019 року.

Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за Основним договором до нового кредитора є підписання даного договору сторонами (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору, новий кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" було направлено Корпорації "ВЕЕСВІ" повідомлення про відступлення права вимоги вих. 03-07 від 03.07.2017 року.

Згідно п. 8 договору відступлення, первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі відповідні документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим договором.

Згідно із актом приймання-передачі документів за договором відступлення права вимоги від 07.07.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" прийняло засвідчену судом копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 904/10254/16, оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.06.2017 року та виписку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" щодо перерахування коштів в сумі 200000,00 грн на рахунок Корпорації "ВЕЕСВІ".

Пунктом 3 договору сторони погодили, що в розумінні ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, новий кредитор є процесуальним правонаступником первісного кредитора та набуває всіх процесуальних прав.

Відповідно до п. 16 договору відступлення, одночасно з підписанням даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД", як новий кредитор за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16, в порядку процесуального правонаступництва набуває право на участь у судових справах та виконавчих провадженнях, які стосуються виконання вищевказаної постанови. Вказані права новий кредитор реалізовує шляхом подання та розгляду судами заяв про заміну сторони у судових справах та/або заяв про заміну стягувача у виконавчому провадженні відповідно до приписів ст.ст. 25, 121-4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 37 ЦПК України (в редакціях чинних на час винесення оскаржуваного рішення), включаючи право бути кредитором, та заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відповідно до приписів ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п.п. 11,12 договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД".

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Зі змісту оспорюваного договору про відступлення права вимоги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" належне йому права вимоги за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 про стягнення 200000,00 грн.

Крім того, у договорі відступлення сторони визначили, що до відповідача 1 переходять права відповідача 2 у зобов'язанні, яке виникло із судового рішення - постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтями 25, 121-4 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Натомість, у договорі відступлення права вимоги сторони не передбачили заміну кредитора безпосередньо у зобов'язанні з повернення 200 000,00 грн безпідставно набутих коштів, а передбачили передачу відповідачу 1 права вимоги за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 та визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" стає новим кредитором за вказаною постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16.

Тобто, укладаючи спірний правочин, відповідачі, не замінюючи кредитора у зобов'язанні з повернення 200 000,00 грн безпідставно набутих коштів, фактично замінили стягувача на стадії виконання рішення апеляційного суду.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Незважаючи на те, що у договорі зазначено про можливість подання заяв про зміну стягувача, відповідачі передбачили лише передачу права вимоги згідно із постановою апеляційного суду та самостійно визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІПЕР-ІНВЕСТ-БУД" стає новим кредитором за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 та процесуальним правонаступником відповідача 2.

З урахуванням викладеного вище, при укладанні договору про відступлення права вимоги за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 сторони, не змінюючи кредитора в зобов'язанні в установленому порядку новим кредитором, замінили стягувача на стадії виконання рішення суду, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 923/945/13).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених випадках прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа чиї права та охоронювані інтереси порушує цей правочин.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодексу України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, позивач виступає боржником за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16, право вимоги за якою було відступлено за оспорюваним договором, укладеним між відповідачами, то укладення даного договору впливає на майнові права та інтереси позивача.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що спірний договір не порушує права та обов'язки позивача.

Щодо посилання скаржника, як на підставу про скасування оскаржуваного рішення, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги було розірвано ще 11.08.2017 року, що підтверджується договором про розірвання договору від 30.06.2017 року про відступлення права вимоги за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі №904/10254/16 (далі - договір про розірвання договору), який було додано до апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, необізнаність представника відповідача про існування спірного договору (неповідомлення директором відповідача 2 представника) про розірвання договору не є об'єктивною причиною неможливості подати цей договір до суду першої інстанції.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належний та допустимий доказ вищевказаний договір.

Щодо незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України викладену в постанові від 23.12.2015 року у справі №3-1143гс15, колегія суддів відзначає наступне.

Так, вищевказана постанова стосується договору оренди, який може бути визнаний недійсним лише на майбутнє.

Тобто, в даному випадку інші фактичні обставини справи, і до даних правовідносин не можна застосовувати правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 23.12.2015 року №3-1143 гс15.

З огляду на викладене, та враховуючи, що договір суперечить вимогам чинного законодавства, а тому є недійсним згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі №910/17845/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №10/17845/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 07.03.2018 року