Постанова

від 06.03.2018 по справі 910/9927/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа№ 910/9927/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщук В.М. довіреність № 44 від 31.01.18

від відповідача: Андрюхін Д.В. довіреність № 11-01 від 11.12.17

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Левадний Р.С. довіреність № 516 від 29.12.17

від третьої особи 3: Панчугін Д.О. довіреність № б/н від 05.01.18

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. (повне рішення складено 27.11.2017)

у справі № 910/9927/15 (суддя Сташків Р.Б.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив";

2) Фонду державного майна України

3 )Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"

про звернення стягнення на предмети застави за договорами застави акцій №13ВД/3-10 від 26.08.2011 та № 13ВД/3-8 від 24.05.2011

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/9927/15 позов задоволено повністю.

У рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" за кредитним договором від 24.05.2011 № 13ВД у розмірі 34 058 286 доларів США 12 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 800 575 197 грн. 46 коп., з них:

- прострочена заборгованість по кредиту становить 24 955 292 долари США 24 цента, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 586 599 922 грн. 92 коп.;

- поточна заборгованість по сплаті процентів становить 140 720 доларів США 12 центів за період з 25.03.2015 по 07.04.2015 (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 3 307 771 грн. 78 коп.;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів становить 5 263 190 доларів США 07 центів за період з 25.09.2013 по 24.03.2015 (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 року - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 123 716 719 грн. 47 коп.;

- поточна пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013 по 15.08.2014 (включно), становить 2 123 419 доларів США 49 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 49 913 168 грн. 63 коп.;

- поточна пеня за несвоєчасне повернення процентів, що нарахована за період з 01.11.2013 по 07.04.2015 (включно), становить 569 806 доларів США 94 центи, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 13 393 900 грн. 74 коп.;

- три проценти річних, нарахованих у зв'язку з порушенням Позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, за період з 01.10.2013 по 07.04.2015 (включно), становлять 893 612 доларів США 80 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 21 005 291 грн. 97 коп.;

- три проценти річних, нарахованих у зв'язку з порушенням Позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 01.10.2013 по 07.04.2015 (включно) становлять 112 244 долара США 46 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 2 638 422 грн.

звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави акцій №13ВД/3-10, посвідчений Тимченко Л.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.08.2011 за реєстровим № 1927, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг", а саме цінні папери з характеристиками: Вид цінних паперів - Прості іменні акції; Емітент - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив"; Місцезнаходження емітента- Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, буд. 179; Ідентифікаційний код емітента - 31980517; Форма випуску цінних паперів - Іменні ЦП; Інформація про реєстрацію випуску цінних паперів - Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій видане Дніпропетровським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, реєстраційний №72/04/1/03, дата реєстрації 24.11.2003 року, дата видачі 26.05.2010 року; Код випуску цінних паперів - НАЗЗ19805171; Форма існування цінних паперів - Бездокументарна; Кількість цінних паперів, що передаються в заставу - 9 662 штук; Частка цінних паперів в статутному капіталі емітента - 40%; Номінальна вартість 1 (одного) цінного паперу -1000 (одна тисяча) грн. Загальна номінальна вартість цінних паперів - 9662000 (дев'ять мільйонів шістсот шістдесят дві тисячі) грн.;

звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави акцій від 24.05.2011 № 13ВД/3-8, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг", саме цінні папери з характеристиками: Вид цінних паперів - Прості іменні акції; Емітент - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив"; Місцезнаходження емітента - Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, буд. 179; Ідентифікаційний код емітента - 31980517; Форма випуску цінних паперів - Іменні ЦП; Інформація про реєстрацію випуску цінних паперів - Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій видане Дніпропетровським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, реєстраційний №72/04/1/03, дата реєстрації 24.11.2003 року, дата видачі 26.05.2010 року; Код випуску цінних паперів - ПАЗЗ19805171; Форма існування цінних паперів - Бездокументарна; Кількість цінних паперів - 10 870 штук; Частка цінних паперів в статутному капіталі емітента - 45,001%; Номінальна вартість 1 (одного) цінного паперу 1000 (одна тисяча) грн.; Загальна номінальна вартість цінних паперів 10870000 (десять мільйонів вісімсот сімдесят тисяч) грн.,

шляхом надання права продажу предмету застави - Публічному акціонерному товариству "ВТБ БАНК", з правом укладання від імені - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" договору купівлі-продажу цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" у кількості 45,001 % (10 870 штук простих іменних акцій), номінальною вартістю 1 (одного) цінного паперу 1 000 (одна тисяча) грн. та у кількості 40 % (9 662 штук) простих іменних акцій, не нижче за номінальною вартістю 1 (одного) цінного паперу 1 000 (одна тисяча) грн., з іншою особою-покупцем.

Для чого надано ПАТ "ВТБ БАНК", всі повноваження від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" у тому числі, але не виключно: право на укладання договору (-ів) купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою - покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, у тому числі в Публічному акціонерному товаристві "Національний депозитарій України" будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок виписок, виписки/інформаційної довідки про стан рахунку у цінних паперах, необхідних для укладення зазначених договорів, відкриття рахунків у цінних паперів тощо, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета забезпечувального обтяження, право підписання документів/протоколів/заяв необхідних для продажу списання, перерахування простих іменних акцій, розпоряджень про переказ цінних паперів, розпорядження про зарахування на рахунок у цінних паперах власника прав на цінні папери; розпорядження про списання цінних паперів з рахунку депозитарної установи, що припинила діяльність на рахунок іншої депозитарної установи; відкриття в депозитарній установі рахунку у цінних паперах відповідно до вимог законодавства України (у разі його відсутності), проведення реєстрації відповідних змін у відповідності до Цивільного кодексу України, Закону України "Про депозитарну систему України", Закону України "Про акціонерні товариства", Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затвердженою рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку від 08.04.2014 № 431 та іншого законодавства України.

Надано право Публічному акціонерному товариству "ВТБ БАНК" на підписання та подання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" розпорядження про списання цінних паперів з рахунку депозитарної установи, що припинила діяльність, на інший рахунок у депозитарній установі до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України", бездокументарні акції Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", щодо бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" у кількості 40 % (9 662 штук) простих іменних акцій та у кількості 45,001 % (10 870 штук) простих іменних акцій, номінальною вартістю 1 (одного) цінного паперу 1 000 (одна тисяча) грн.

Також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 73080 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки нарахування пені у доларах США суперечить положенням чинного законодавства, позивачем пропущено позовну давність з вимог про стягнення пені, розрахунок пені є необґрунтованим; обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави суперечить положенням законодавства; судом безпідставно прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 12.02.2018.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

12.02.2018 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

12.02.2018 від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення щодо обслуговування рахунків у цінних паперах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 відкладено розгляд справи на 27.02.2018.

23.02.2018 відповідачем подані письмові пояснення з доданим контррозрахунком позовних вимог.

27.02.2018 позивачем подано клопотання про долучення доказів щодо вимог позивача в справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 відкладено розгляд справи на 06.03.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, розпорядженням начальника Управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів від 06.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9927/15.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 р., у зв'язку перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/9927/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представники третьої особи 1 у судове засідання не з'явились. Про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представники третіх осіб 2, 3 у судовому засіданні щодо апеляційної скарги послались на розсуд суду.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб 2, 3, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.05.2011 між позивачем - ПАТ "ВТБ Банк", як банком, та третьою особою 1 - ПрАТ "Дніпропетровський завод мінеральних добрив", як позичальником, було укладено кредитний договір № 13ВД (далі - Кредитний договір) зі змінами до нього: №1 від 25.06.2011, № 2 від 22.07.2011, № 3 від 28.09.2011, № 4 від 31.10.2011, № 5 від 18.11.2011, № 6 від 30.12.2011, № 7 від 01.02.2012, № 8 від 23.08.2012, № 9 від 14.05.2012, № 10 від 25.05.2012, № 11 від 14.11.2012, № 12 від 28.12.2012, № 13 від 25.03.2013, № 14 від 29.03.2013, № 15 від 24.05.2013, № 16 від 15.08.2013, № 17 від 11.06.2014.

Банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 30 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 30.04.2014, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором (п. 1.1. кредитного договору в редакції договору №16 від 15.08.2013 про внесення змін до кредитного договору).

Кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, визначеному відповідно до графіку встановленого п. 1.1.1. кредитного договору (в редакції договору №16 від 15.08.2013 про внесення змін до кредитного договору).

Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю (п. 1.1.2. кредитного договору в редакції договору №16 від 15.08.2013 про внесення змін до кредитного договору).

Цільове використання кредиту: рефінансування кредитної заборгованості позичальника, поповнення оборотних коштів (п. 1.2., 1.2.1 та 1.2.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін до кредитного договору № 3 від 28.09.2011), виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується, у тому числі: заставою акцій (40,00% абр 9662 од.) позичальника, що належать на праві власності ТОВ "Украгрохімхолдинг", номінальною вартістю 1000 грн. за 1 акцію та наступною заставою акцій (45,001% або 10870 од.) позичальника, що належать на праві власності ТОВ "Украгрохімхолдинг", номінальною вартістю 1000 грн. за акцію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виписками по особовим рахункам про рух коштів між позивачем і третьою особою 1 підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання третій особі 1 обумовлених договорами коштів належним чином та у запитуваних обсягах (з урахуванням меж кредитної лінії), та цими ж виписками підтверджується невиконання третьою особою 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості та порушення третьою особою 1 умов Кредитного договору..

Отже, третя особа 1 є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до неї правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом відповідно до статей 546, 549 ЦК України та на підставі умов п.п. 3.1.1., 3.1.2., 7.1., 7.2. Кредитного договору.

Доказів наявності у третьої особи претензій щодо якості та/або обсягу виконання Позивачем по Кредитним договорам своїх зобов'язань матеріали справи не містять.

Стягнення позивачем заборгованості за вказаним Кредитним договором з третьої особи 1 було предметом розгляду справи № 904/1204/15.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 у справі №904/1204/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Третьої особи-1 на користь Позивача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 24 955 292, 24 долари США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015, становить 586 599 922,92 грн.; поточну заборгованість по сплаті процентів за період з 25.03.2015 по 07.04.2015 у сумі 140 720, 12 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015, становить 3 307 771,78 грн.; прострочену заборгованість по сплаті процентів за період з 25.09.2013 по 24.03.2015 у сумі 5 263 190, 07 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015, становить 123 716 719,47 грн.; три проценти річних по кредиту за період з 01.10.2013 по 07.04.2015 у сумі 893 612,80 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015, становить 21 005 291,97 грн.; три проценти річних по процентам за період з 01.10.2013 по 07.04.2015 у сумі 112244,46 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015, становить 2 638 422 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.02.2014 по 15.08.2014 у сумі 19 076 388,97 грн.; пеню за несвоєчасне повернення процентів за період з 12.02.2014 по 12.02.2015 у сумі 4 928 574,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містить стаття 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

У позовній заяві та розрахунку заборгованості (том 1 а.с.125-132) позивач зазначає, що станом на 08.04.2015 заборгованість позичальника (третьої особи 1) за кредитом становить: 249555292,24 дол. США - по кредиту; 140720,12 дол. США - поточної заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5263190,07 дол. США - простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2123419,49 дол. США, що станом на 08.04.2015 становить 49913168,63 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту; 569806,94 дол. США, що станом на 08.04.2015 становить 123716719,47 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків, 893612,80 дол. США, що станом на 08.04.2015 становить 21005291,97 грн. - 3 % за несвоєчасну сплату кредиту; 112244,46 дол. США, що станом на 08.04.2015 становить 2638422 грн. - 3 % за несвоєчасну сплату відсотків.

Перевіривши розрахунки заборгованості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що вони є обґрунтованими і арифметично правильними.

Щодо розрахунків пені, нарахованої на прострочені суми кредиту та процентів, то відповідно до п. 7.1 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день повернення кредиту, з розрахунку факт/365.

Пунктом 7.2 Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань, враховуючи день сплати, з розрахунку факт /365.

Зі змісту розрахунків пені (том 1 а.с.127-128) вбачається, що позивач здійснював нарахування пені на заборгованість, яка існувала станом на 08.04.2015, шляхом переведення суми боргу з доларів США у гривню по офіційному курсу НБУ станом на 08.04.2015, нарахування на отриману суму у гривнях пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ і отримана сума пені переведена позивачем у долар США.

Отже, зазначений розрахунок пені відповідає умовам Кредитного договору та не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Щодо наданого відповідачем, в процесі апеляційного розгляду справи, контррозрахунку пені, то він відхиляється колегією суддів, оскільки вказаний контррозрахунок зроблений відповідачем без врахування наведених положень п.п.7.1., 7.2 Кредитного договору.

Таким чином, у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 у справі №904/1204/15, яке набрало законної сили, судом встановлені преюдиціальні для даної справи обставини, а саме: розмір заборгованостей та санкцій, нарахованих на аналогічні періоди, що й у даній справі (окрім розміру пені, правильність нарахування якої перевірена судом та визнана обґрунтованою).

Правильність нарахування заборгованості за Кредитним договором, у тому числі пені, підтверджується повідомленням розпорядника майна ПрАТ "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. від 24.01.2018 щодо кредиторських вимог позивача у справі про банкрутство третьої особи 1.

Як зазначалось вище, умовами Кредитного договору сторони вказаного договору також домовились про забезпечення зобов'язань за вказаним договором.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань третьої особи 1 по Кредитному договору між позивачем та відповідачем, як заставодавцем, було укладено Договори застави від 24.05.2011 № 13ВД/3-8 та від 26.08.2011 №13ВД/3-10, за умовами яких позивач за рахунок предмету застави має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення вимоги Позивача, що передбачені умовами Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. вказаних Договорів застави предметом застави є цінні папери у без документарній формі Третьої особи-1 часткою 45,001 % та 40% (за двома Договорами застави), номінальною вартістю 1000 грн., загальною номінальною вартістю 10870000 грн. та 9662000 грн. відповідно

Як вбачається із пояснень Фонду Державного майна України (третьої особи 2), яка виступала продавцем пакету акцій третьої особи 1, відповідач, як покупець, своєчасно та в повному обсязі виконав умови укладеного між ними Договору купівлі-продажу пакета акцій від 12.01.2009 № КПП-550, у зв'язку з чим останній було знято з контролю третьої особи 2.

З метою встановлення вартості предмету застави (цінних паперів) місцевим господарським судом призначалась судова експертизи.

Відповідно до висновку експерта від 08.11.2016 № 125/11-16 за результатами проведення судово-економічної експертизи, вартість чистих активів третьої особи 1 має від'ємне значення протягом 2012-2015 років та меншим від статутного капіталу, показники фінансового стану не відповідають нормативним вимогам, мають негативне значення та стійку тенденцію до погіршення.

За висновком повторної судової економічної експертизи від 02.08.2017 № 11.2/17-01, вартість акцій третьої особи 1, що становлять предмет застави за Договорами застави, на момент проведення судової експертизи складає від'ємне значення та документального підтвердження ринкової вартості предмету застави не встановлено. Номінальна вартість вказаних акцій становить 10870000 грн. та 9662000 грн. (за двома Договорами застави).

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем указаної суми заборгованості за Кредитним договором замість третьої особи 1 у добровільному порядку.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач, користуючись наданим йому законом правом, звернувся до суду з вимогою у порядку ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" про звернення стягнення на заставлене майно.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі кредитного договору та договорів застави.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Кредитний договір та договори застави укладені належним чином, матеріали справи не містять доказів їх розірвання або визнання не чинними, отже вони є обов'язковими для сторін.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч.2 ст. 345 ЦК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно положень ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За доводами позивача, на час подання позову у Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" існувала заборгованість за Кредитним договором, а саме:

- прострочена заборгованість по кредиту становить 24 955 292 долари США 24 цента, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 586 599 922 грн. 92 коп.;

- поточна заборгованість по сплаті процентів становить 140 720 доларів США 12 центів за період з 25.03.2015 по 07.04.2015 (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 3 307 771 грн. 78 коп.;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів становить 5 263 190 доларів США 07 центів за період з 25.09.2013 по 24.03.2015 (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 року - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 123 716 719 грн. 47 коп.;

- поточна пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013 по 15.08.2014 (включно), становить 2 123 419 доларів США 49 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 49 913 168 грн. 63 коп.;

- поточна пеня за несвоєчасне повернення процентів, що нарахована за період з 01.11.2013 по 07.04.2015 (включно), становить 569 806 доларів США 94 центи, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 13 393 900 грн. 74 коп.;

- три проценти річних, нарахованих у зв'язку з порушенням Позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, за період з 01.10.2013 по 07.04.2015 (включно), становлять 893 612 доларів США 80 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 21 005 291 грн. 97 коп.;

- три проценти річних, нарахованих у зв'язку з порушенням Позичальником зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 01.10.2013 по 07.04.2015 (включно) становлять 112 244 долара США 46 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015 - 1 долар США = 23,506033 грн., становить 2 638 422 грн.

Наявність та розмір заборгованості третьої особи 1 перед позивачем за Кредитним договором підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями частини 1 ст. 574 ЦК України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.44 Закону України "Про заставу" якщо заставодавець всупереч вимогам закону чи договору не передасть предмет застави у володіння заставодержателю, наприклад у разі закладу, то заставодержатель вправі звернутись з позовом про передачу заставленого майна у його володіння незалежно від настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Статтею 26 вказаного Закону, яка встановлює позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зазначено, зокрема продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Скориставшись своїм правом, позивач у відповідності до вимог ст.ст. 24-26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в якості способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження обрав продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, тобто шляхом продажу предмету застави обтяжувачем ПАТ "ВТБ БАНК" з правом укладання від імені заставодавця договору купівлі-продажу цінних паперів ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" у кількості 9 662 штук (40%) та 10 870 штук (45,001%) простих іменних акцій, не нижче за номінальною вартістю одного цінного паперу одна тисяча гривень з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що із аналізу вищенаведених статей слідує, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду в способи, встановлені й для позасудового звернення стягнення, що спростовує відповідні заперечення відповідача на порушення позивачем порядку звернення стягнення.

Таким чином, враховуючи положення ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що звернення стягнення на предмет застави має відбуватися шляхом продажу позивачем предмета забезпечувального обтяження через укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

При цьому, як зазначалось вище, за висновком повторної судової економічної експертизи від 02.08.2017 № 11.2/17-01, вартість акцій третьої особи 1, що становлять предмет застави за Договорами застави, на момент проведення судової експертизи складає від'ємне значення та документального підтвердження ринкової вартості предмету застави не встановлено. Номінальна вартість вказаних акцій становить 10870000 грн. та 9662000 грн. (за двома Договорами застави)

Щодо обраного позивачем способу захисту, то місцевий господарський суд вірно зазначив, що порушене право позивача на повернення грошових коштів останній реалізує у встановлений Кредитним договором та Договорами застави спосіб, що найбільш ефективно спроможний відновити його право.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, у третьої особі 3 зберігаються бази даних про рахунок у цінних паперах, відкритий депоненту - відповідачу, на якому обліковуються цінні папери, емітентом яких є третя особа 1. Таким чином, оскільки через задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави - акції третьої особи 1, позивач фактично набуває прав власника на них, то позовна вимога про надання йому права на підписання та подання від імені відповідача розпорядження третій особі 3 про списання цінних паперів узгоджується із наданими власнику правами, зазначеними в п. 3 розділу VI Положення про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2014 № 431. Водночас, саме лише прийняття третьою особою 3 вказаного розпорядження не є здійсненням дій з обслуговування рахунку.

Щодо посилань відповідача на пропуск спеціальної позовної давності з вимог про стягнення пені, то вказані доводи визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи є не вимоги про стягнення пені, а вимоги про звернення стягнення на предмет застави, отже до вказаних вимог підлягає застосуванню загальний трирічний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо можливості зазначення заборгованості у іноземній валюті, який викладений, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі №904/1172/15, предметом розгляду у якій було звернення стягнення на предмет застави за цим же Кредитним договором, але з іншого заставодавця.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі 909/660/14, то дослідивши зміст вказаної постанови колегією суддів встановлено, що предметом розгляду зазначеної справи було стягнення заборгованості за кредитним договором, а предметом розгляду даної справи є вимоги про звернення стягнення на предмет застави. Отже, висновки, наведені у зазначеній постанові, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, відхиляються колегією суддів, оскільки дослідивши зміст прохальної частини позовної заяви (том 1 а.с.11-13), заяви про зміну предмету позову (том 4 а.с.86-96), заяви про зменшення розміру позовних вимог (том 4 а.с.185-193), колегія суддів прийшла до висновку, що вказані заяви фактично є заявами про зміну предмету позову, подання яких відповідає праву позивача, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув позовні вимоги з врахуванням вказаних заяв.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/9927/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімхолдинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/9927/15 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9927/15.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.03.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк