Рішення

від 06.03.2018 по справі 917/1773/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018р. Справа № 917/1773/17

м. Полтава

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030

до Полтавського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України, 36011, м. Полтава, вул. Пушкіна, 16, код ЄДРПОУ 23550364

про стягнення 19 238,06 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дор. №29-14/27 від 02.01.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2, пенсійне посвідчення №1591302241 від 18.07.2017р.

Обставини справи: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України про стягнення 19238,06 грн. заборгованості, з яких: 15905,85 грн. - сума основного боргу, 1230,82 грн. - пеня, 441,48 грн. - 3% річних, 1659,91 грн. - інфляційні нарахування за неналежне виконання договору №4036 "С" від 01.10.2015р.

19.12.2017 року господарським судом ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 01.02.2018 року.

01.02.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи на 13.02.2018р.

У судовому засіданні 13.02.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні суму боргу визнає та посилається на скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

На підставі ст. 240 ГПК України, у судовому засіданні 06.03.2018р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено, що повне рішення буде складено протягом п'яти днів, з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2015 року між позивачем (теплопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №4036 "С" (далі Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення гарячого водопостачання приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Пушкіна,16 - нежитлове приміщення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати одержану теплову енергію.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 30 Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію - 1403,42грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачі (крім населення).

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі: 1354,31грн./Гкал (без ПДВ) з 01.11.2015р. на підставі постанови №2690 від 29.10.2015р.; 1304,87грн./Гкал (без ПДВ) з 01.02.2016р. на підставі постанови №54 від 28.01.2016р.; 1153,45грн./Гкал (без ПДВ) з 01.10.2016р. на підставі постанови №1757 від 29.09.2016р.; 1389,88грн./Гкал (без ПДВ) з 30.12.2016р. на підставі постанови №2126 від 02.12.2016р.; 1513,28грн./Гкал (без ПДВ) з 24.02.2017р. на підставі постанови №151 від 01.02.2017р.

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата (п.31 Договору).

Відповідно до умов договору позивачем за період з 01.12.2015р. до 11.08.2017р. за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 18 395,85грн. Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково, в результаті чого заборгував позивачу 15 905,85 грн.

В зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 15 905,85 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" - сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. Цей закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань відповідачем щодо оплати за спожиту теплову енергію і позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 15 905,85 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Виходячи зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 34 договору, у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі п. 34 договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 230,82грн. - пені за період з 10.11.2016р. до 14.08.2017р. , 441,48грн. - 3% річних за період з 10.01.2016р. до 14.08.2017р. та 1659,91грн. - інфляційних втрат за період лютий 2016р. - липень 2017 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

Як вже зазначалось вище, відповідач просив суд не застосовувати штрафні санкції.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, скрутне фінансове становище відповідача, а також те, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, що заявлені до стягнення штрафні санкції є, на думку суду, надмірно великими, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем пені на 70%, тобто до 369,25грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 15905,85 грн. - сума основного боргу, 369,25 грн. - пені, 441,48 грн. - 3% річних, 1659,91 грн. - інфляційних нарахувань. Решта позовних вимог - підлягає відмові.

Судові витрати згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України (36011, м. Полтава, вул. Пушкіна, 16, код ЄДРПОУ 23550364, інші відомості: відсутні) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030, інші відомості: р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467) 15905,85 грн. - сума основного боргу, 369,25 грн. - пені, 441,48 грн. - 3% річних, 1659,91 грн. - інфляційних нарахувань, 1600,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 13.03.2018р.

Суддя Паламарчук В.В.