Рішення

від 27.02.2018 по справі 922/4180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р.Справа № 922/4180/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Оніка", с.Юрченкове Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", м.Вовчанськ Харківської області про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, керівник

від відповідача - ОСОБА_2, директор, наказ від 01.10.2010

ОСОБА_3, довіреність від 19.02.2018

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Оніка" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (далі за текстом - відповідач) про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання, а саме: соняшник товарний у кількості 47,490т.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як зберігачем, своїх зобов'язань за договором на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 щодо повернення на вимогу позивача, як поклажодавця, майна, переданого на відповідальне зберігання.

У судовому засіданні 20.02.2018 судом оголошувалася перерва до 27.02.2018.

22 лютого 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечив. Вказує, що договір на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 та акт приймання-передачі соняшнику товарного від 05.10.2015 директор товариства ОСОБА_2 не підписував, будь-якого соняшника від ФГ "Оніка" на відповідальне зберігання від імені TOB "Деметра" не приймав. Крім того, вказує, що ні зараз, ні у 2015 році TOB "Деметра" не мало власних чи орендованих складських приміщень, тому прийняти товар на відповідальне зберігання на власний склад відповідач не міг. В самому акті приймання-передачі відсутні дані про місце (склад) зберігання нібито переданого соняшника товарного у кількості 47,490т. Відсутні й складська квитанція чи складське свідоцтво про прийняття товару товарним складом (елеватором), на підтвердження приймання відповідачем товару на зберігання від позивача. Також, позивачем не надано доказів, що вказаний соняшник товарний взагалі належав на праві власності ФГ "Оніка" та обліковувався на балансі позивача, відсутні дані про вартість товару, що має бути вказана при передачі на відповідальне зберігання. В матеріалах справи відсутні докази фактичного транспортування товару, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні або подорожні листи, згідно яких ФГ "Оніка" поставлено та передано на склад TOB "Деметра" (або на визначений сторонами склад) на зберігання соняшник товарний врожаю 2015 року.

Також 22.02.2018 відповідачем заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої він просить поставити питання - чи виконаний підпис в оригіналі договору на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 та Акті №1 приймання-передачі на склад від 05.10.2015 до договору відповідального зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 ОСОБА_2, чи іншою особою? З метою проведення експертизи відповідач просив витребувати у ФГ "Оніка" оригінал Договору на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 та оригінал Акту №1 приймання-передачі на склад від 05.10.2015.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 182 ГПК України суд вирішує питання про призначення експертизи у підготовчому засіданні.

Відповідно до частини 3 статті 201 ГПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим.

Так, відкриття розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 06.02.2018, що підтверджується протоколом даного судового засідання.

Отже, клопотання про призначення експертизи заявлено відповідачем вже під час розгляду справи по суті.

Частинами 8, 9 статті 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ухвалі від 14.12.2017 про порушення провадження у даній справі суд зобов'язував відповідача надати відзив на позовну заяву до дати призначеного судового засідання, тобто до 24.01.2018.

Таким чином, відзив подано відповідачем з пропуском встановленого строку.

Відповідач у клопотанні про призначення судової експертизи та його представники в судовому засіданні просили прийняти до розгляду відзив та клопотання на стадії розгляду справи по суті.

Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, відповідач зазначає, що директор TOB "Деметра" ОСОБА_2 працює на умовах неповного робочого дня, з заробітною платнею 0,25 ставки посадового окладу. Підприємство останні півроку підприємницьку діяльність не здійснює. TOB "Деметра" видано довіреність на отримання поштової кореспонденції ОСОБА_4, який отримує кореспонденцію у м.Вовчанську та передає ОСОБА_2 у м.Харкові. В листопаді 2017 року через тяжкі сімейні обставини та через відсутність діяльності підприємства ОСОБА_2 кореспонденцію не отримував. При цьому, в усіх контрагентів відповідача, у тому числі й у керівника позивача ОСОБА_1 є номер телефону ОСОБА_2, а тому якщо виникають якісь питання, то вони вирішуються в телефонному режимі, або призначається зустріч. Також у керівника позивача є номер телефону представника відповідача, однак він не повідомляв їх про наявність даного судового спору. Документи про даний спір керівник відповідача отримав лише 16.02.2018, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.02.2018.

Вищевказані обставини були також підтверджені представником позивача в судовому засіданні 27.02.2018.

Суд вважає наведені відповідачем обставини пропуску строку поважними та вважає за можливе прийняти до розгляду відзив, а також клопотання про призначення судової експертизи на стадії розгляду справи по суті.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що призначення судової експертизи є неможливим через ненадання позивачем оригіналів договору на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 та акту приймання-передачі соняшнику товарного від 05.10.2015.

Так, в судовому засіданні 20.02.2018 представник позивача повідомив про готовність надати оригінали цих документів у наступному судовому засіданні, однак у судовому засіданні 27.02.2018 ці документи не були надані суду без наведення будь-яких поважних причин.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 05 жовтня 2015 року між ТОВ "Деметра", як зберігачем, та ФГ "Оніка", як поклажодавецем, було укладено договір на відповідальне зберігання № 05/10-15 (далі за текстом - Договір), за умовами якого поклажодавець передає зберігачу на зберігання соняшник товарний в фізичній вазі в кількості згідно актів приймання-передачі на склад, а зберігач зобов'язується зберігати переданий соняшник товарний та повернути його після закінчення терміну зберігання.

Згідно пункту 2.1 Договору поклажодавець зобов'язується передати на відповідальне зберігання соняшник товарний в кількості, що вказана в актах приймання-передачі.

На підтвердження факту передачі майна на зберігання згідно умов Договору позивачем надано копію акту приймання-передачі на склад №1 до договору відповідального зберігання №05/10-15 від 05 жовтня 2015 року. В даному акті вказано, що згідно Договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступний товар: соняшник товарний кількості 47,490т.

Відповідно до пункту 2.7 Договору зберігач зобов'язався повернути поклажодавцю належний йому соняшник товарний по письмовій заявці протягом одного календарного дня.

21 листопада 2017 року позивач направив цінним листом з описом вкладення на адресу TOB "Деметра" заяву про повернення соняшнику товарного згідно Договору, яка отримана представником відповідача 24.11.2017, однак залишена ТОВ "Деметра" без реагування.

Вважаючи, що відповідачем було допущено порушення своїх зобов'язань за Договором, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача повернути майно, передане на відповідальне зберігання, а саме: соняшник товарний у кількості 47,490т.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач у позові посилається на порушення відповідачем умов Договору відповідального зберігання.

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Зокрема, згідно пункту 1 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Отже, належним та допустимим доказом виникнення між сторонами правовідносин зберігання має бути письмовий договір зберігання, укладений між сторонами.

Позивач вважає, що таким письмовим доказом є Договір відповідального зберігання №05/10-15 від 05 жовтня 2015 року.

Суд зазначає, що згідно статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У даному випадку відповідач, заперечуючи проти позову вказує, зокрема, що директор ТОВ "Деметра" ОСОБА_2 не підписував договір на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 та акт приймання-передачі соняшнику товарного від 05.10.2015. Про існування даного Договору відповідачу стало відомо лише з позову у даній справі. Фактично, соняшник від позивача на зберігання ним не приймався.

Незважаючи на те, що у судовому засіданні 20.02.2018 представник позивача висловив готовність надати оригінали договору та акту приймання-передачі на склад, у тому числі для проведення почеркознавчої експертизи, він від надання оригіналів вищевказаних документів ухилився.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що представник позивача в судовому засіданні повідомив, що він особисто не був присутнім при підписанні Договору та акту керівником відповідача. Отже, йому не відомо ким саме підписані ці документи з боку відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні у справі копії договору на відповідальне зберігання №05/10-15 від 05.10.2015 та акту приймання-передачі на склад від 05.10.2015 не можуть бути взяті до уваги як письмові докази при вирішенні даної справи.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів фактичного виконання сторонами умов Договору, зокрема, відсутні рахунки на оплату послуг зберігання та докази їх оплати (пункт 2.3 Договору), відомості про елеватор, на якому зберігалося майно, докази сплати вартості доставки та всіх послуг такого елеватора (пункт 2.4 Договору) тощо.

Отже, доводи позивача про існування правовідносин сторін за Договором №05/10-15 від 05.10.2015 належними доказами не підтверджено.

Будь-яких інших доказів факту передачі позивачем на зберігання відповідачу соняшнику товарного у кількості 47,490т, який в подальшому не був повернутий зі зберігання, позивачем суду також не надано.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги недоведеними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 12.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_5