Постанова

від 12.03.2018 по справі 923/840/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/840/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів: Величко Т.А., Лашина В.В.

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.

за участю представників учасників справи:

позивач - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області, ухваленого 21.11.2017 о 10:40 год., суддя Пінтеліна Т.Г., м. Херсон, повний текст складено 22.11.2017.

у справі № 923/840/17

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Державного підприємства Виробничий південний біотехнологічний центр

про стягнення 126350,94 грн. за укладеними договорами поруки

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року гр. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства Виробничий південний біотехнологічний центр про стягнення 135413,33 грн., з яких 45879,71 грн. основного боргу, 3880 грн. 3% річних, 49308 грн. пені та 36345,62 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ПАТ ЕК "Херсонобленерго укладено договори поруки № 523/1 від 14.11.2014 та № 11/1 від 27.11.2014, відповідно до умов яких позивач сплатив енергопостачальній компанії за користування електричною енергією ДП Виробничий південний біотехнологічний центр грошові кошти та відповідно набув усі права кредитора щодо обов'язку боржника за основним договором.

Отже, сплачені кошти за даними договорами мають бути сплачені відповідачем на корить позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про її необґрунтованість та безпідставність, просив суд відмовити у її задоволенні. Крім того, відповідач зазначив, що договори поруки укладені з порушенням законодавства, тому є недійсними в силу положень 203, 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.11.2017 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів повідомлення боржника про наявність договорів поруки, не надано також доказів направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості за грошовим зобов'язанням. Таким чином, суд дійшов висновку, що строк для виконання грошового зобов'язання перед позивачем не настав, а тому право ОСОБА_1 як кредитора, не було порушено. Відтак відсутні підстави для застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання - нарахування пені, штрафу, втрат від інфляції.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договори поруки є трьохсторонніми договорами в яких від імені кредитора підписався ДП Виробничий південний біотехнологічний центр . Наявність в договорах поруки підпису та печатки відповідача є належним доказом того, що останньому відомо про існування таких договорів. Підписавши дані договори, сторони підтвердили той факт, що розуміють значення своїх дій і взяли на себе відповідні зобов'язання.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, відповідач зазначив, що перебуваючи на посаді керівника підприємства, позивачем створено кредиторську заборгованість на підприємстві на свою користь. Крім того відповідач дізнався про існування договорів поруки лише під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

В судове засідання, 12.03.2018 з'явився позивач, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішенням суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

На момент звернення гр. ОСОБА_1 з даним позовом діяла попередня редакція Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до господарського суду Херсонської області подано фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким законодавчим актом в даному випадку є Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон).

Відповідно до положень статті 4 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. При цьому, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Відповідно пунктів 2, 7 ч. 1 ст. 12 ГПК (в редакції до 15.12.2017) України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Частиною 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Слід зазначити, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.07.2009 господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство стосовно ДП Виробничий південний біотехнологічний центр (№ 12/74-Б-09), провадження у справі наразі триває на стадії розпорядження майном.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1, звертаючись з даним позовом, обрав спосіб захисту свого порушеного права у вигляді окремого позовного провадження.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 зазначив, що спір у даній справі вирішується господарським судом Херсонської області у межах справи про банкрутство ДП Виробничого південного біотехнологічного центру № 12/74-Б-09, проте фактично позов ОСОБА_1 суд першої інстанції розглянув в окремому позовному провадженні, а саме у справі № 923/840/17.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що даний спір підлягає розгляду судом який розглядав справу про банкрутство (ДП Виробничий південний біотехнологічний центр , справа №12/74-Б-09), саме в межах такого провадження, а не в окремому позовному провадженні.

В окремому позовному провадженні спір за позовом фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності не підлягає розгляду в господарських судах України.

15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України (в редакції з 15.02.2017) справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 231 ГПК України встановлені підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи безпідставне порушення окремого позовного провадження з розгляду даного спору, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області підлягає скасуванню із закриттям апеляційного провадження у справі № 923/840/17.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 278, 281- 283

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.11.2017 у справі № 923/840/17 скасувати.

Провадження у справі № 923/840/17 закрити.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.03.2018.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Лашин