Рішення

від 22.02.2018 по справі 925/1527/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Черкаси справа № 925/1527/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "КИТ-3" до комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради про стягнення 114 881 грн. 99 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "КИТ-3" звернувся в господарський суд з позовом до комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому, на підставі договору на виконання робіт по поточному ремонту №107 від 28.05.2014 року, просив стягнути з відповідача на свою користь 36103 грн. 81 коп. основної заборгованості, 3385 грн. 84 коп. 3% річних, 33590 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 41802 грн. 08 коп. пені, що разом складає 114881 грн. 99 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків, визначених договором на виконання робіт по поточному ремонту № 107 від 28.05.2014 року, щодо порядку розрахунків за виконані підрядні роботи.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1527/17, справа призначена до судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з нормами ГПК України у відповідній редакції розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

В засіданні суду 24.01.2018 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.02.2018 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Ухвали господарського суду про призначення справи до судового розгляду та відкладення розгляду справи, адресовані відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернена суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає та «вибули» .

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач явку свого представника теж не забезпечив, подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

28.05.2014 року між відповідачем - Комунальним підприємством "Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради, як замовником, та позивачем - приватним підприємством КИТ-3 , як підрядником, був укладений договір на виконання робіт по поточному ремонту № 107 (далі - Договір, а. с. 9-10), згідно із п.п. 1.1. якого замовник передає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по поточному ремонту покрівлі та покрівлі над балконами та лоджіями житлового будинку № 83 по вул. Гагаріна, який перебуває на обслуговуванні відповідача.

Загальна вартість договору складає згідно актів прийому-передачі виконаних робіт по формі № КБ-2 та довідки форми № КБ-3 (п. п. 2.1).

Сторонами погоджено усі істотні умови договору: ціна договору (п. 2), порядок розрахунків (п. 3), гарантійний термін, якість робіт (п. 4), порядок та строк виконання робіт (п. 5), права та обов'язки сторін (п. 6), відповідальність сторін та розв'язання спорів (п. 7), обставини непереборної сили (п. 8), вирішення спорів (п. 9), строк дії договору (п. 10). Зокрема у п. п. 3.1, 3.2. встановлено, що розрахунки проводяться на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт по Ф №КБ-2 та довідки КБ-3, остаточний розрахунок за виконанні роботи замовник проводить після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів.

Здавання і приймання робіт, після закінчення їх виконання, здійснюється у відповідності до чинного законодавства України та оформляється актом приймання виконаних робіт (п. п. 5.1.).

Після подання замовнику довідок форми КБ-2, КБ-3, останній розглядає їх протягом 3 робочих днів, погоджуючись з ними або повертаючи підряднику з мотивованими зауваженнями (п. п. 5.2.).

Договором встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за якісно і вчасно виконані роботи (п. п. 6.2.1.).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України і договором (п. п. 7.1.).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання робіт за договором підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування штрафних санкцій, від ціни договору за кожен день затримки (п. п. 7.2.).

Договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діяв до 31.12.2014 року, але у будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов'язань за Договором.

ОСОБА_1 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року форми КБ-3, Акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року форми № КБ-2в вбачається, що на підставі договору № 107 від 28.05.2014 року, виконавцем виконано і передано замовнику, а замовником прийнято передбачених договором будівельних робіт по поточному ремонту покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1, 30, 58/1, 59, 60, 97, 297, 298 всього з урахуванням ПДВ на суму 36 103 грн. 81 коп. (а.с. 11, 12-14).

ОСОБА_1 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року форми № КБ-2в підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками 31.07.2014 року.

За умовами п.п. 3.1., 3.2. Договору остаточний розрахунок між сторонами мав відбутися до 29.09.2014 року, проте, станом на дату розгляду справи, відповідач свої обов'язки щодо оплати отриманих підрядних робіт не виконав.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору на виконання робіт по поточному ремонту №107 від 28.05.2014 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань підряду, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, ст. 324 ГК України, про зобов'язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України. Крім того, спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання спеціального нормативного акту - Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови) із наступними змінами.

Вищезазначеними Загальними умовами, зокрема, встановлено, що:

п. 5. - договір підряду укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору підряду, зокрема, є предмет договору підряду, договірна ціна, строки початку та закінчення робіт, порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами, джерела та порядок фінансування робіт, порядок розрахунків за виконані роботи, порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва), відповідальність сторін за порушення умов договору підряду, порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання;

п. 11. - договір підряду вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення підписів печатками;

п. 96. - підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами;

п. 98. - оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду;

п. 99. - розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статей 837, 853 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст.ст. 193, 202 ГК, ст.ст. 509, 525, 526, 598, 599 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер цього виду відповідальності. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6.

З огляду на викладені обставини справи, умови договору і норми законодавства суд вважає, що строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних і переданих за договором робіт настав через 60 днів після підписання акта виконаних робіт за липень 2014 року, наявність і розмір основного боргу в сумі 36103 грн. 81 коп. позивачем підтверджені належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимоги позивача як про стягнення основного боргу, так і про стягнення 3385 грн. 84 коп. - 3% річних, 33590 грн. 26 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення 41802 грн. 08 коп. пені з простроченої суми грошового зобов'язання суд зазначає наступне.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вбачається із п. п. 7. 2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання робіт за договором підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування штрафних санкцій, від ціни договору за кожен день затримки. Розділом 7 договору про відповідальність сторін відповідальність відповідача, як замовника робіт, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору щодо порядку і строків розрахунків за виконані роботи не передбачена.

Відтак, сторонами недотримано обов'язкової письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань замовником у виді неустойки (штрафу, пені). Наслідком цього, відповідно до норм ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 547 ЦК України, є недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань у виді неустойки (штрафу, пені), недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 41802 грн. 08 коп. пені за прострочення виконання договірного зобов'язання суд вважає необґрунтованою, недоказаною і такою, що не підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим і доказаним частково, а саме в частині вимог про 36103 грн. 81 коп. основного боргу, 33590 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 3385 грн. 84 коп. 3% річних., і в цій частині його задовольняє, в задоволенні решти вимог відмовляє з вищезазначених підстав.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам - сплачений судовий збір у розмірі 1096 грн. 21 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради, місцезнаходження: 18005, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 345, код ЄДРПОУ 36701739, р/р 26007060535672 в ЧГРУ Приватбанк , МФО 354347, на користь приватного підприємства КИТ-3 , місцезнаходження: 18000, Черкаська область, м. Черкаси, пров. Піщаний, 6, код ЄДРПОУ 34661245, р/р 26007000040833 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023 - 36103 грн. 81 коп. основної заборгованості, 3385 грн. 84 коп. 3% річних, 33590 грн. 26 коп. інфляційних втрат та 1096 грн. 21 коп. судових витрат.

В частині стягнення 41802 грн. 08 коп. пені та 627 грн. 04 коп. судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 12.03.2018 року.

Суддя В.М. Грачов