Рішення

від 13.03.2018 по справі 617/1207/17

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1207/17

Провадження № 2/617/19/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

при секретарі судового засідання - Борщ Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вовчанську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання втратившими права, третя особа - Волохівська сільська рада Вовчанського району Харківської області, як орган опіки та піклування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання втратившими право на житлову площу, в обґрунтування якого зазначила, що з жовтня 2006 року вона є власником житлового будинку № 82 по вул. Молодіжній у с. Караїчне Вовчанського району Харківської області. В 2011 році вона зареєструвалась та переїхала до вказаного будинку. Того ж року за її згодою у будинку були зареєстровані її колишній чоловік ОСОБА_4, шлюб з яким було розірвано у квітні 1998 року, дочка ОСОБА_5 зі своїм сином ОСОБА_6 Після реєстрації ОСОБА_4 переїхав проживати до своєї матері по вул. Сабельникова, 71 в с. Караїчне Вовчанського району Харківської області, а ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_6 проживали в орендованій квартирі у м. Вовчанську Харківської області. ОСОБА_4 періодично проживав разом із нею у належному їй будинку, однак після того, як вони у травні 2014 року посварились, в наслідок чого вона потрапила до лікарні, ОСОБА_4 покинув будинок та переїхав до своєї матері, а вона після лікування оселилась у орендованій квартирі у м. Вовчанську Харківської області. Натомість з початку липня 2014 року по січень 2017 року проживав у спірному будинку без її згоди. Враховуючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за місцем реєстрації у спірному будинку ніколи не проживали, а ОСОБА_4 не проживає з січня 2017 року, просила визнати останніх втратившими право користування житловою площею в житловому будинку № 82 по вул. Молодіжній в с. Караїчне Вовчанського району Харківської області.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року до участі в справі в якості третьої особи притягнуто Волохівську сільську раду Вовчанського району Харківської області, як орган опіки та піклування.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Зазначила, що відповідачі були зареєстровані у належному їй будинку за її згодою, як члени її родини. Фактично її дочка ОСОБА_5 та її онук ОСОБА_6 за вказаною адресою ніколи не проживали. ОСОБА_4 проживав у належному їй будинку з 2013 року по січень 2017 року, він виїхав, оскільки у будинку було вимкнено електроенергію із-за боргів. Ніяких перешкод щодо проживання відповідачів у будинку вона ніколи не чинила.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, зазначивши, що відповідачі не проживають у будинку позивача більше ніж один рік.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки позивач винна йому 4000 грн. 00 коп., після повернення йому боргу, він зніметься з реєстрації у будинку, належному позивачці. Зазначив, що у спірному будинку він проживав з 2008 року по січень 2017 року, коли переїхав до будинку своєї матері по вул. Сабельникова, 71 у с. Караїчне Вовчанського району Харківської області. До матері він переїхав з власних переконань, без будь-якого примусу. У проживанні будинку позивачки, ніяких перешкод йому ніхто не чинив. На теперішній час у будинку по вул. Молодіжній, 82 у с. Караїчне його власних речей не має, оскільки він їх забрав із собою, коли виїхав у січні 2017 року.

Відповідач ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні, оскільки на теперішній час їй ніде зареєструватись, окрім як у будинку своєї матері по вул. Молодіжній, 82 у с. Караїчне. Зазначила, що вона та її син ОСОБА_6 були зареєстровані у вказаному будинку у 2011 році як члени родини власника. У вказаному будинку ніколи не проживала, а тому її власних речей у ньому не має. ЇЇ мати ОСОБА_2 ніколи не заперечувала, щоб вона проживала у належному їй будинку. На теперішній час вона проживає разом із цивільним чоловіком та сином по вул. Хлібороба, 42.

Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки він постійно проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 У будинку своєї бабусі по вул. Молодіжній, 82 у с. Караїчне він ніколи не проживав. Інколи їздить до батька у м. Харків.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на теперішній час відповідачам немає де зареєструватись, а тому вони залишаються зареєстрованими у будинку позивачки по вул. Молодіжній, 82 у с. Караїчне.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, сповіщався судом про час та місце судового розгляду завчасно та належними чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, їх представника та дослідивши надані докази, суд приходить донаступного.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 у серпні 2010 року зареєструвала право власності на жилий будинок з надвірними будівлями по вул. Молодіжній, 82 у с. Караїчне Вовчанського району Харківської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2006 року (а.с. 5-6).

Згідно довідок Волохівської сільської ради Вовчанського району Харківської області № № 60, 61 від 25.07.2017 року у будинку № 82 по вул. Молодіжній у с. Караїчне Вовчанського району Харківської області з 02.04.2011 року зареєстровані власник будинку ОСОБА_2 (не проживає з січня 2014 року), колишній чоловік ОСОБА_4 (не проживає з січня 2017 року), дочка ОСОБА_5 (не проживає з квітня 2011 року), онук ОСОБА_6 (не проживає з квітня 2011 року).

Відповідно до рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 17.04.1998 року брак ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірваний. Як зазначено відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського РУЮ Харківської області, шлюб розірвано на підставі рішення суду 17 січня 2014 року (а.с. 9, 14-15).

Вказані обставини визнані сторонами у справі, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Конституцією України у ст. 41 та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч. 1 ст. 405 ЦК України). Таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Тому стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним застосовуються положення статті 405 ЦК України. Відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом, і у цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають. Згідно з положеннями ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У разі виникнення спору між власником і членами його сім'ї право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог статей 405, 406 ЦК України. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність без поважних причин члена сім'ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що підставою для визнання члена сім'ї власника таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, є його відсутність протягом року без поважних на це причини.Вказаним слугує свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату ним інтересу до такого житлового приміщення.

Суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселились у будинок № 82 по вул. Молодіжній у с. Караїчне на законних підставах, як члени власника будинку, проте вони не проживають у спірному будинку понад один рік, будинком не цікавляться, не несуть витрати по його утриманню. Шлюб між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 розірвано на підставі рішення суду 17 січня 2014 року.

Доказів, які б свідчили про поважність причин не проживання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в спірному будинку, суду не надано.

Виходячи з того, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 в спірному будинку не проживають з квітня 2011 року та січня 2017 року відповідно без поважних причин, суд приходить до висновку, що вони втратили право користування спірним будинком.

Щодо визнання втратившим право користування житловим приміщенням неповнолітнього ОСОБА_6, суд зазначає, що згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції Про права дитини , схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року за № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції Про права дитини , дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судовим розглядом безспірно встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 ніколи не проживав на зазначеній житловій площі, місцем його постійного проживання було та є місце проживання її матері. На теперішній час він проживає разом із своєю матір'ю по вул. Хлібороба, 42 у с. Мала Вовча Вовчанського району Харківської області.

Зазначене фактично підтвердила відповідач ОСОБА_5, яка зазначила, що зараз її син ОСОБА_6 постійно проживає разом їз нею та чоловіком, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах по вул. Хлібороба, 42 у с. Мала Вовча Вовчанського району Харківської області. За місцем свого постійного проживання син відвідує загальноосвітній навчальний заклад.

Відповідно до ст. 18 ЗУ Про охорону дитинства , неповнолітній ОСОБА_6 забезпечений умовами проживання з його матір'ю.

Як зазначено у ч. ч. 2-4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання неповнолітньої особи є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Реєстрація у спірному будинку не породжує у нього право на користування цим будинком, оскільки у встановленому законом порядку на спірну житлову площу він вселений не був, право на користування цим будинком не набув.

З квітня 2011 року право неповнолітнього на користування будинком № 82 по вул. Молодіжній у с. Караїчне не було у будь-який спосіб реалізовано.

Як пояснила позивач, факт реєстрації у зазначеному будинку відповідачів, створює для неї негативні наслідки.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 141, 280 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання втратившими права, третя особа - Волохівська сільська рада Вовчанського району Харківської області, як орган опіки та піклування - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - будинком № 82 по вул. Молодіжній у с. Караїчне Вовчанського району Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Апеляційному суду Харківської області до або через Вовчанський районний суд Харківської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Представник позивача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: Харківська область, Вовчанський район, с. Караїчне, вул. Молодіжна, 82, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: 23133406251.

Представник відповідачів - ОСОБА_3, місце перебування: Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Соборна, 76.

Відповідач - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Третя особа - Волохівська сільська рада Вовчанського району Харківської області, місцезнаходження - Харківська обл., Вовчанський район, с. Волохівка, вул. Колокольцова, 44, ідентифікаційний номер 04398947.

Суддя -