Постанова

від 07.03.2018 по справі 922/888/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 922/888/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "ЛАН"

представник позивача - не з'явився

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

представник відповідача - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на рішення Господарського суду Харківської області у складі Лавровой Л.С. від 15 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Россолова В.В.- головуючого, Гетьмана Р.А., Слободіна М.М. від 21 серпня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЛАН" (далі - позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач) про визнання поновленим на наступні 5 років (до 26 грудня 2021 року) договору оренди землі від 18 грудня 2010 року (зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 26.12.2011, далі - договір) та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем додаткової угоди про поновлення договору на наступні п'ять років.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами спірного договору, який набув чинності з моменту державної реєстрації 26.12.2011, позивачу надано в оренду земельну ділянку загальною площею 24,3785 га строком на 5 років та сплатою орендної плати в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки. За умовами договору після закінчення його строку орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити чи припинити його дію.

3. На виконання умов договору та частин 1, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач ще в серпні 2016 року звернувся до відповідача з вимогою поновлення договору на новий строк. У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 03.11.2016 № 19-20-14-33538/0/19-16 запропонував продовжити договір на інших умовах - зі сплатою орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки із одночасним долученням позивачем до проекту додаткової угоди повного пакету документів, у тому числі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2016.

3.1. Проте, не зважаючи на те, що запропоновані умови були повністю прийняті позивачем з направленням відповідачу 26 листопада 2016 року проекту відповідної додаткової угоди, останній листом від 26.12.2016 № 19-20-14-39402/0/19-16 повідомив про подання позивачем неповного пакету документів, необхідних для продовження договору, зокрема про відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

4. Оскільки зазначений лист відповідача був отриманий позивачем лише 13 січня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору, не містив заперечень проти продовження договору, а позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, то договір є автоматично продовженим на тих же умовах на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2017 року, позов задоволений частково.

5.1. Визнано спірний договір поновленим на наступні 5 років.

5.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

6. Судові рішення мотивовані тим, що за результатами листування між сторонами не було укладено додаткової угоди щодо продовження строку дії договору на нових умовах. Однак відповідач не заперечував проти продовження дії договору, позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору. Вказані обставини є підставою для продовження дії договору на тих самих умовах згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

7. Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору, то чинним законодавством, зокрема статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України, не передбачено такого способу захисту цивільних прав, як установлення судом правовідносин шляхом зобов'язання особи укласти договір, що виключає можливість захисту права позивача обраним ним способом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Відповідач, як орендодавець, не заперечує проти поновлення договору, однак в ході листування між сторонами позивачем не було враховано та усунуто висловлені відповідачем зауваження щодо оформлення додаткової угоди, зокрема стосовно надання витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати. У зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для підписання додаткової угоди.

10. Отже, право позивача на продовження договору не порушене, а додаткова угода між сторонами не укладена внаслідок ненадання позивачем усіх необхідних документів.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідач протягом листування між сторонами жодного разу не заперечував проти поновлення договору оренди, у тому числі і протягом місяця після закінчення строку договору, що має наслідком його продовження на тих же умовах на новий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

12. У відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

13. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у частинах 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", друга - у частині 6 вказаної статті.

14. За змістом частин 1- 5 згаданої статті, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

15. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

16. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

17. Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом згаданої статті Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

18. Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

19 . Таким чином, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, встановленим частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

20 . Виходячи з того, що в частинах 1-5 та частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі містяться дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

21 . Обставини, встановлені судами у даній справі, свідчать, що позивачем було ініційовано механізм поновлення строку договору оренди, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині строку дії договору - на 5 років, та орендної плати - з 2 до 8 % від нормативної грошової оцінки, однак додаткову угоду укладено не було.

22 . Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

23 . Приписами статей 641 - 642 вказаного Кодексу визначено порядок пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

24 . Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

25 . Отже, вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

26 . За встановлених у справі обставин, які свідчать про існування між сторонами правовідносин щодо погодження істотних умов договору оренди, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що останній після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Іншими словами, за умови реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", сама по собі обставина відсутності заперечень орендодавця проти укладення договору протягом місячного строку не є підставою для автоматичного продовження цього договору на попередніх умовах на новий строк. Наслідком реалізації вказаної процедури є або продовження договору у зв'язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому у випадку не укладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді але саме з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону У країни "Про оренду землі".

27. За таких обставин викладені в пункті 6 цієї Постанови висновки судів попередніх інстанцій зроблені внаслідок неправильного застосування положень статті 33 Закону У країни "Про оренду землі", а тому їх висновки про наявність підстав для поновлення укладеного між сторонами договору оренди на тих же умовах є передчасними.

28 . Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, що має наслідком відмову у даному позові з заявлених підстав та за заявленими вимогами, однак дана обставина не звільняє позивача від обов'язковості укладання додаткової угоди з відповідачем на погоджених ними умовах відповідно до вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права. У зв'язку з чим Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 311 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Щодо судових витрат

30 . У зв'язку із задоволенням касаційної скарги витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2017 року у справі № 922/888/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЛАН" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання укласти додаткову угоду відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЛАН" (64712, Харківська обл., Барвінківський р-н, с. Мечебилове, вул. Центральна, 1; ідентифікаційний код 31787016) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром під'їзд 1, поверх 6,7; ідентифікаційний код 39792822) 3 520 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 3 840 грн. втрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.