Ухвала

від 12.03.2018 по справі 804/14501/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2018 року

Київ

справа №804/14501/15

адміністративне провадження №К/9901/7200/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №804/14501/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МН-СТРОЙ до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Рітейл Девелопмент , про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю МН-СТРОЙ звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Девелопмент , про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Чечелівському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 17.01.2018, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду .

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі), та надано заявнику строк на усунення недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01.02.2018 відповідачем, у встановлений судом строк, на адресу суду направлено та клопотання усунення недоліків касаційної скарги, в якому останнім порушено питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідне фінансування Державної фіскальної служби України та її територіальних підрозділів на 2018 року не здійснено, що свідчить про відсутність грошових коштів на рахунку відповідача та унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження фактів, викладених у вказаному клопотанні, заявником надано копії службових записок про відсутність станом на 04.01.2018 та станом на 05.02.2018 відповідно грошових коштів за КЕКВ 2800 для сплати судового збору.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки не стосуються його матеріального стану на час розгляду клопотання.

Також, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №804/14501/15 та отримання відповідного фінансування.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період , до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік , в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали , на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Державною податковою інспекцією у Чечелівському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №804/14501/15.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №804/14501/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МН-СТРОЙ до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Рітейл Девелопмент , про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В.В. Хохуляк