Постанова

від 13.03.2018 по справі 804/6078/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №804/6078/16

адміністративне провадження №К/9901/32896/18

К/9901/32898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 та 2. Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 (головуючий суддя - Сидоренко Д.В., судді: Барановський Р.А., Єфанова О.В) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді: Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі №804/6078/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Адіоніс до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Адіоніс (далі - ТОВ Адіоніс ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ) та Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ АДІОНІС з податку на додану вартість за червень 2016 року; визнати податкову декларацію ТОВ АДІОНІС з податку на додану вартість за червень 2016 року такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 06.07.2016.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовано протиправністю дій щодо неприйняття податкової звітності ТОВ АДІОНІС у зв'язку з відсутністю статусу платника податку на додану вартість з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Лівобережна ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі Лівобережна ОДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, а саме - статті 49 Податкового кодексу України, статей 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що судами під час вирішення даного спору не враховано той факт, що на час подання спірної податкової звітності свідоцтво платника податку на додану вартість позивача було анульовано, у зв'язку з чим дії контролюючого органу щодо неприйняття податкової звітності є правомірними.

ДФС України також звернулась до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю з тих підстав, що податкова декларація позивача за червень 2016 року не підлягала подачі до контролюючого органу, оскільки на дату подання такої звітності позивач не був платником податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 23.02.2016 між ТОВ АДІОНІС та Лівобережною ОДПІ укладено договір про визнання електронних документів №230220161.

06.07.2016р. засобами електронного зв'язку позивачем направлено до Лівобережної ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року.

ТОВ АДІОНІС 06.07.2016 отримано електронну квитанцію №1, в якій зазначено …податкова декларація з ПДВ за період червень 2016 року доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 06.07.2016 в 10:42:21…документ не прийнято…документ не може бути прийнятий порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: ІПН 36366810 не був платником ПДВ в періоді червень 2016 р.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Судами встановлено, що єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності стало анулювання реєстрації ТОВ Адіоніс як платника податку на додану вартість відповідно до рішення Лівобережної ОДПІ від 29.05.2015 №293.

Як з'ясовано судовими інстанціями ТОВ Адіоніс оскаржило рішення Лівобережної ОДПІ від 29.05.2015 №293 про анулювання свідоцтва платника платку в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/7804/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, адміністративний позов ТОВ Адіоніс задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної ОДПІ від 29.05.2015 №293 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Згідно з частинами першою, третьої, п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому за загальними правилами рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовується судом з моменту його прийняття, таке рішення не створює будь-яких правових наслідків.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав для неприйняття поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2016 року.

Отже, суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна