Постанова

від 13.03.2018 по справі 826/2992/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №826/2992/17

адміністративне провадження №К/9901/32918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за поданням Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю Друкарня Вольф про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

встановив:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Друкарня Вольф (далі - ТОВ Друкарня Вольф ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 подання ГУ ДФС у м. Києві задоволено. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ Друкарня Вольф застосованого рішенням начальника ГУ ДФС про застосування адміністративного арешту майна платників податків ТОВ Друкарня Вольф від 24.02.2017 № 4045.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 скасовано, провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій ГУ ДФС у м. Києві оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що наявність спору про право судом апеляційної інстанції встановлено лише 12.04.2017, тобто через півтора місяця після відкриття провадження у справі судом першої інстанції. При цьому, наявність спору про право дає підстави для відмови у відкритті провадження за поданням, а не скасування постанови, прийнятої за результатами розгляду подання згідно зі статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Друкарня Вольф зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є підставою для арешту майна платника.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За змістом пункту 2 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

У спірній ситуації судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ТОВ Друкарня Вольф 01.03.2017 (до прийняття постанови судом першої інстанції) до Окружного адміністративного суду м. Києва подано позов про скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 10.02.2017 №931 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Друкарня Вольф , провадження в якій відкрито та присвоєно номер 826/3207/17.

Наведене підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах з огляду на заперечення платником законності проведення контрольного заходу, недопуск до якого й зумовив звернення ГУ ДФС у м. Києві до суду з розглядуваним поданням.

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами Київського апеляційного адміністративного суду про наявність у даному випадку правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна