Рішення

від 07.03.2018 по справі 904/10574/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10574/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання _Якубович А.В.

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул.Криворізька 1)

до Державного підприємства "ДНІПРОКОСМОС" (49000, м.Дніпро, вул. Криворізька 1)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 20 615,44 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 157/2183 від 27.12.2017 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квініл" про стягнення заборгованості у розмірі 119577,14 грн., відсотків річних 5180,53 грн., інфляційних збитків у розмірі 24007,59 грн., пені у розмірі 3510,05 грн., штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання у розмірі 11957,71 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2-573 від 28.12.2009 року в частині своєчасної оплати за охорону кімнати №458А з матеріальними цінностями, які розташовуються на території 54 корпусу.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 18.01.2018 року, 20.02.2018 року та 07.03.2018 року не з'явився.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

28 грудня 2009 року між Державним підприємством „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_2» та Державним підприємством „Дніпрокосмос„ був укладений договір № 2-573 про охорону матеріальних цінностей.

Предметом договору являється надання послуг з охорони матеріальних цінностей, які знаходяться в кімнатах № 393, 458А (корпус 54) площею 93,57 кв.м. і 17,49 кв.м. (договір оренди №12/02-3043-ОД від 01.11.07 року), відділом воєнізованої охорони (ІТСО виведеними на пульт караулу №1) (п.5.3 договору).

Згідно п.1.2 Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону ІТСО кімнати №393, 458А з матеріальними цінностями, які розташовуються на території 54 корпуса, а Замовник зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідно до п.5.3. договору розрахунки будуть проводитися щомісяця за фактичний об'єм наданих послуг не пізніше 15 числа наступного місяця, згідно затвердженого об'єму сторонами Акту виконаних робіт направленого на адресу замовника рахунку.

Як вбачається з п.5.1. додаткового договору від 28.12.2011 року сторони погодили, що сума договору визначається протоколом договірних цін за послуги охорони об'єкту і з 01.01.2012 року складає 1677 грн. з ПДВ в місяць.

Позивач виконав умови договору № 2-573 від 28.12.09р., а відповідач в свою чергу не розрахувався за договором з травня по вересень 2013р., таким чином загальна сума заборгованості за надані послуги склала 7 213,10грн.: по рахунку № 13 від 31.05.13 на суму 1 677,50 грн., по рахунку № 16 від 30.06.13 на суму 1 677,50 грн., по рахунку № 19 від 31.07.13 на суму 1 677,50 грн., по рахунку № 22 від 31.08.13 на суму 1 677,50 грн., по рахунку № 25 від 30.09.13 на суму 503,10 грн.

Крім того, акти виконаних робіт від 31.05.2013 року, від 31.06.2013 року, від 31.07.2013 року, від 31.08.2013 року, від 09.09.2013 року були підписані з обох сторін.

В порушення умов договору відповідач порушив п.5.3 договору оплачувати за надані послуги щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім, в результаті чого залишається заборгованість у сумі 7 213,10 грн., яка відповідачем не спростована та підтверджується матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п.5.4 договору за порушення строків оплати по Договору Замовник сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми пред'явленої до оплати відповідно за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 549 ЦК України зазначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 16.06.2013 року по 17.04.2014 року в розмірі 3959,99 грн., але перевіривши розрахунок пені в розмірі 0,3% від суми пред'явленої до оплати відповідно за кожний день прострочення згідно пошукової системи Законодавство суд вирішив задовольнити суму в розмірі 21,72 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов п.5.3 договору позивач направив відповідачу вищезазначені рахунки та претензію № 157/п-35 від 17.12.13р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.12.2013 року, а отже з врахуванням 7 днів на отримання листа відповідачем, днем прострочки по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат є 21.12.2013 року.

Позивач просить стягнути 3% річних за період з 16.06.2013 року по 20.09.2017 року в сумі 911,18 грн., але судом було здійснено перевірку згідно пошукової системи «Законодавство» правильності даного нарахування, у зв'язку з чим суд вирішив стягнути з відповідача за період з 21.12.2013 року по 20.09.2017 року в сумі 811,62 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з липня 2013 року по вересень 2017 року суму в розмірі 8531,17 грн. суд вирішив її обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення .

За наведених фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за наявності у нього порушеного права, але з пропуском позовної давності, однак із-за відсутності заяви відповідача про застосування спливу позовної давності, суд вирішив позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Державного підприємства "ДНІПРОКОСМОС" (49000, м.Дніпро, вул. Криворізька 1, код ЄДРПОУ 25527406) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул.Криворізька 1, код ЄДРПОУ 14308368) основну заборгованість в розмірі 7 213,10грн. , пеню в розмірі 21,72 грн. , 3% річних в розмірі 811,62 грн. , інфляційні втрати в сумі 8 531,17 грн. , судовий збір в розмірі 1286,62 грн. , про що видати наказ .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.03.2018 року.

Суддя ОСОБА_3