Рішення

від 05.03.2018 по справі 910/22807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.03.2018Справа №  910/22807/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Головатюка Л.Д., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 24744047) до відповідача:          товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Інтердом"(01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. буд. 13/135, офіс 28, код ЄДРПОУ 30909135) про розірвання договору та стягнення 19 000,00 грн. За участю представників учасників судового процесу: Від позивача:      не прибув Від відповідача: не прибув ОБСТАВИНИ СПРАВИ : На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Інтердом" про  розірвання договору та стягнення 19 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №14/04.17 від 14.04.2017 в частині надання послуг. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22807/17 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні 23.01.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 підготовче засідання відкладено на 20.02.2018. В судове засідання 20.02.2018 прибула представник позивача та надала пояснення. Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та вирішено призначити справу до судового розгляду по суті на 05.03.2018. Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки суду не повідомили, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не подав. Представники про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно з частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача. Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. У судовому засіданні 05.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 14.04.2017 між ТОВ «СП УДТ»(далі замовник послуг, позивач) та ТОВ «Агентство нерухомості «ИНТЕРДОМ»(далі агентство, відповідач) укладений договір № 14/04.17 (копія в матеріалах справи) про надання інформаційно-консультаційних послуг по оренді нерухомого майна, згідно з яким Агентство зобов'язується надати послуги по вибору об'єкту нерухомості, а Замовник зобов'язується: сплатити за ці послуги. Відповідно до п. 3.2 договору, Замовник здійснив передплату послуг Агентства на протязі 3-х днів з моменту підписання договору у розмірі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. 14.04.2017 (платіжне доручення від 14.04.2017 № 9770. - копія в матеріалах справи). Як свідчать матеріали справи, до 25.04.2017 послуги відповідачем надані не були, тому позивачем у листі від 25.05.2017 № 130 на ім'я відповідача, відповідно до п. 4.3. договору запропонувало достроково припинити дію договору № 14/04.17 від 14.04.2017 за угодою сторін у двадцятиденний термін з моменту отримання відповідачем листа та повернути передплату по договору у розмірі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «СП УДТ» (код ЄДРПОУ 24744047) № 26001164489001 у КБ «ПРИВАТБАНК, м. Київ, МФО 321842 (копія листа в матеріалах справи). Відповідач відмовився отримувати вищевказаний лист на відділенні поштового зв'язку, тому цей лист повернувся позивачу (копія опису вкладення до цінного листа 0303113304661, фіскального чеку від 29.05.2017 та конверту з відміткою про повернення в матеріалах справи). Як зазначив позивач, він неодноразово намагався врегулювати даний спір шляхом переговорів, однак відповідач відмовився повернути передплату по договору, послугу не надає. Станом на дату подачі позову, послуги не надані, а сума передплати не повернута позивачу. Згідно з п. 4.3. вищевказаного договору, договір припиняє свою дію також за рішенням суду. У зв'язку з наведеним позивач просить розірвати договір та стягнути суму передоплати з відповідача. Розмір суми основного боргу відповідача за невиконані послуги за договором становить 19  000,00 грн. Відповідач не заперечив факт наявності заборгованості перед позивачем. Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов вказаного договору, у зв'язку з чим він підлягає розірванню, а суму передоплати стягнути з відповідача, у зв'язку з таким: Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими. У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором. Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Укладений між сторонами договір має ознаки договору про надання послуг, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів. Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1. ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3). Згідно із ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Частиною першою     статті 651 Цивільного кодексу України    визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2      ст. 651 ЦК України). Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України  у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення. Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Фактичні обставини справи свідчать про наявність істотної зміни обставин, які відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду. Позивач вважає, що відповідач порушив істотну умову договору, а саме - в порушення п. 1.1. договору не виконав всі взяті на себе зобов'язання за договором. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання договору № 14/04.17 від 14.04.2017 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню, а також у суду є підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача  суми передоплати в розмірі 19  000,00 грн. Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Згідно з п.    2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 24744047) задовольнити. 2. Розірвати договір №14/04.17 від 14.04.2017 про надання інформаційно-консультаційних послуг по оренді нерухомого майна, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Інтердом"(01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. буд. 13/135, офіс 28, код ЄДРПОУ 30909135) та товариством з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 24744047) 19 000(дев"ятнадцять тисяч). 3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Інтердом"(01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. буд. 13/135, офіс 28, код ЄДРПОУ 30909135) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 24744047) 19 000(дев"ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. – судового збору. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                   Головатюк Л.Д.                                                 Дата підписання повного тексту рішення – 12.03.2018