Рішення

від 06.03.2018 по справі 910/23381/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.03.2018Справа №  910/23381/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус МКС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідротехспец” про стягнення суми передоплати в розмірі 275 000,00 грн.                                                                                                             Суддя Котков О.В.         Секретар судового засідання Ільєнко О.О. Представники сторін - не з'явились.            СУТЬ СПОРУ: 27 грудня 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус МКС” (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 18.12.2017 року до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідротехспец” (відповідач) про стягнення суми передоплати в розмірі 275 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Постачальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 2510-01 від 25.10.2017 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем, як Покупцем,  товару, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за непоставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 року (суддя Котков О.В.) у справі № 910/23381/17 позовну заяву б/н від 18.12.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус МКС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідротехспец” про стягнення суми передоплати в розмірі 275   000,00 грн. залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Статус МКС” строк до 11.01.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків. 10 січня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус МКС” надійшов лист б/н від 02.01.2018 року “Про надання відомостей на виконання вимог ухвали суду”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23381/17, судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 01.02.18 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/23381/17 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання до судового розгляду по суті на 06.03.18 року. 06 березня 2018 року через канцелярію до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. В судове засідання відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав. За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 06.03.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, суд, - ВСТАНОВИВ: 25.10.2017 року між позивачем (надалі – Покупець або Отримувач або Замовник) та відповідачем (далі по тексту – Продавець або Постачальник) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 2510-01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі – Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця сипучі будівельні матеріали, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно умов Договору. Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору, поставку товару Постачальник на користь Покупця не здійснив та коштів за непоставлений товар не повернув, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має заборгованість за Договором поставки в розмірі 275  000,00 грн., що становить суму попереднього платежу за товар. Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Як вже було установлено судом, 25.10.2017 року між сторонами укладено договір поставки № 2510-01 за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця сипучі будівельні матеріали, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно умов Договору. З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2017 року, на підставі виставленого Продавцем рахунку на оплату № 76 від 26.10.2017р., Покупець перерахував на користь Постачальника 275  000,00 грн., як передплати за товар по Договору, що підтверджується платіжними дорученнями: № 9320 від 26.10.2017р. та № 9323 від 27.10.2017р. За п. 3.3. Договору товар передається Покупцю на складі Покупця протягом 15 календарних днів з моменту поступлення на рахунок Постачальника передоплати за товар. При цьому вартість доставки на склад Покупця включена у вартість Товару та додатково не відшкодовується Постачальнику. З огляду на здійснення Покупцем оплати за товар 26-27.10.2017р., кінцевий строк поставки товару за Договором з боку Продавця визначений по10.11.2017 року. Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України). За ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий  товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Згідно п. 3.4. Договору у випадку непоставки товару у визначений п. 3.3. Договору строк, Постачальник зобов'язується повернути сплачену Покупцем суму передоплати, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги Покупця про повернення коштів. Матеріали справи свідчать, що в листопаді 2017 року Покупець звертався до Продавця з вимогою б/н від 17.11.2017р. в якій просив повернути сплачені                              ним 275  000,00 грн. Факт направлення Покупцем вказаної вимоги на адресу Продавця та отримання її останнім 23.11.2017р. підтверджується фіскальним чеком про оплату відправки за № 2395 та реєстром відстеження поштової кореспонденції з «Укрпошти». Позивач стверджує, що коштів за непоставлений товар Продавець не повернув. При цьому, в частині тієї обставини, що відправлена позивачем вимога б/н від 17.11.2017р. не була вручена відповідачу під час доставки 23.11.2017р., то суд відмічає, що в своїй постанові 17.12.2013   № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив роз'яснення, згідно яких днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням того, що відправлена позивачем вимога б/н від 17.11.2017р. вважається врученою відповідачу під час доставки 23.11.2017р., з огляду на те, що доказів поставки товару по Договору та доказів повернення грошових коштів за непоставлений товар, станом на березень 2018 року до суду не представлено, обґрунтованими, в силу ст.ст. 665, 670, 693 Цивільного кодексу України, є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця заборгованості за Договором поставки в розмірі 275  000,00 грн., як суми попереднього платежу за товар. За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4  125,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1.    Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідротехспец” (ідентифікаційний код 41518317, адреса: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23),               з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус МКС” (ідентифікаційний код 37123114, адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238Б), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: суми передоплати - 275 000,00 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч гривень) та судового збору – 4  125,00 грн. (чотири тисячі сто двадцять п'ять гривень). 3. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/23381/17. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 14.03.2018р. Суддя                                                                                                                                                          О.В. Котков