Рішення

від 13.03.2018 по справі 910/351/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018Справа № 910/351/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Жук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Київдормістпроект

про стягнення 18 623,67 грн.

Представники сторін:

від позивача : Кроллау О.В. за довіреністю № 31-2383 від 28.09.2017

від відповідача : не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Київдормістпроект (далі-відповідач) про стягнення 18 623,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем завищено вартість проектних робіт по об'єкту визначеному в договорі №ТКДМП-1218/010320 РД від 10.12.2012, що встановлено в акті ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 №06-21/12 від 26.04.2017, складеному за результатами проведеної планової ревізії Державною аудиторською службою України, а тому повинен повернути зайво сплачені кошти в заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/351/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначений на 13.02.2018.

09.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що роботи за договором №ТКДМП-1218/010320 РД на виконання проектних робіт по об'єкту: Будівництво Великої кільцевої дороги на ділянці від вул. Богатирської до Оболонського проспекту в Оболонському районі м.Києва були виконані відповідачем належним чином, відповідно до проектно-кошторисної документації, докази наявності недоліків у цих роботах, відсутні. При цьому, відповідач вважає безпідставним посилання позивача, в обґрунтування свого позову, на акт ревізії Державної аудиторської служби України, оскільки висновки ревізії фактично стосуються умов договору про ціну робіт, які в установленому порядку недійсними не визнанні, а тому це суперечить вимогам ст. 204 ЦК України.

В судовому засіданні 13.02.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи на 27.02.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 13.02.2018. При цьому, на адресу відповідача завчасно було направлено ухвалу-повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні 27.02.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи на 13.03.2018, встановлено позивачу додатковий строк на подання заперечення на відзив, про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.02.2018. При цьому, представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, на адресу відповідача завчасно було направлено ухвалу-повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання.

02.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подана відповідь на відзив, в якому зазначено, що на рахунок відповідача перераховані кошти у розмірі 415 205,59 грн. за виконані роботи, втім, оскільки відповідачем завищено вартість проектних робіт по договору, він зобов'язаний повернути кошти в сумі 18623,67 грн.

У судове засідання 13.03.2018 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача 13.03.2018 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить, наявне в матеріалах справи, зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.03.2018, з відміткою про отримання відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут Київдормістпроект (далі - виконавець, відповідач) та Комунальним підприємством Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва (далі - замовник, позивач) укладено договір №ТКДМП-1218/010320 РД, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату, виконати проектні роботи по об'єкту: Будівництво Великої кільцевої дороги на ділянці від вул. Богатирської до Оболонського проспекту в Оболонському районі м.Києва - стадія робоча документація.

Відповідно до п. 1.3 договору зміст, терміни виконання і передачі замовнику робіт, визначаються календарним планом виконання робіт - додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною та завданням на проектування. Календарний план виконання робіт може змінюватись за взаємною згодою сторін шляхом внесення відповідних змін до нього та укладенням додаткової угоди до договору.

Вартість робіт, відповідно до протоколу погодження договірної ціни - додаток №2 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору, становить 810039,35 грн., в тому числі: проектна документація 675032,79 грн., податок на додану вартість 135006,56 грн.

Пунктами 2.5-2.7 договору визначено, що після завершення робіт у повному обсязі або окремої стадії робіт (етапу) та передачі готової документації замовнику, яка повинна повністю відповідати вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України, замовник не пізніше п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт здійснює розрахунок з виконавцем по договору в повному обсязі. Розрахунок за виконані роботи здійснюється за умови наявності бюджетного фінансування відповідного призначення. Розрахунки проводяться у безготівковому вигляді шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Строки виконання робіт: 10 грудня 2012 - 27 червня 2013. Датою завершення робіт виконавцем вважається дата передачі замовнику готової документації згідно з накладною та актом здачі-приймання виконаних робіт по договору (п. 3.1 договору).

У відповідності до п. 4.1 договору у разі зміни вихідних даних, замовник зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів письмово повідомити про це виконавця. При цьому в разі необхідності сторони оформлюють додаткову угоду до договору з уточненням строків виконаних робіт і їх вартості, враховуючи витрати, яких зазнав виконавець, та вносять відповідні зміни до календарного плану.

Після закінчення виконання робіт (стадії та/або етапу) виконавець передає замовнику документацію за накладною та акт здачі-приймання проектних робіт. Виконавець повинен за власний рахунок ліквідувати недоробки та дефекти, які виникли з його вини та виявлені в ході приймання робіт замовником або державними чи іншими органами уповноваженими перевіряти та затверджувати роботи, що є предметом даного договору при їх прийнятті, погодженні або в ході будівництва, а також в процесі експлуатації об'єкта створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації, але в межах предмета договору та завдання на проектування відповідно до п. 1.2 договору (п.п. 4.2, 4.3 договору).

За умовами п. 4.4 договору проектно-кошторисна документація вважається прийнятою та роботи виконаними в повному обсязі лише після підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 8.1 договору).

При цьому, пунктом 8.4 договору сторони погодили, що в процесі виконання договору сторони за взаємною згодою можуть змінювати його умови, шляхом підписання додаткових угод до договору, які стають його невід'ємною частиною. Внесення змін до договору в односторонньому порядку забороняється. Всі зміни та доповнення до цього договору є дійсними тільки у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Додатком №1 сторони погодили календарний план робіт, а додатком № 2 до договору погодили Протокол погодження договірної ціни, відповідно до якого, сторонами досягнуто погодження про розмір договірної ціни на виготовлення проектно-вишукувальних робіт в сумі 810 039,35 грн.

Протягом січня - квітня 2017 року Державною аудиторською службою України відповідно до п. 2.7 Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2017 року було проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 за результатами якої складено акт ревізії № 06-21/12 від 26.04.2017 року. Актом ревізії встановлено, що ТОВ "Інститут Київдормістпроект" допустило порушення під час виконання робіт, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва та відповідному місцевому бюджету на загальну суму 862 301,59 грн.

При цьому, відповідно до зустрічної звірки в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інститут Київдормістпроект" щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" №06-21/11з від 13.04.2017 року, за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 ТОВ "Інститут Київдормістпроект" (виконавець) виконував проектні роботи по п'ятнадцяти договорах та здійснював авторський нагляд по п'ятьох договорах, укладених з комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва". При цьому, унаслідок недотримання вимог ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 ТОВ "Інститут Київдормістпроект" завищено вартість проектних робіт по окремих об'єктах на загальну суму 862 301,59 грн., зокрема по об'єкту: Будівництво Великої кільцевої дороги на ділянці від вул. Богатирської до Оболонського проспекту в Оболонському районі м.Києва - Стадія робоча документація , (договір №ТКДМП-1218/010320 РД від 10.12.2012) на суму 18 623, 67 грн.

На підставі викладеного, позивач звернувся до відповідача з претензією №31-1556 від 29.06.2017, в якій просив повернути кошти, що зайво сплачені. Втім відповідач відповіді на претензію позивача не надав, кошти позивачу не перерахував, у зв'язку з чим останній звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідач заперечив з підстав того, що роботи за договором були виконані належним чином, відповідно до проектно-кошторисної документації та вважає безпідставним посилання позивача на акт ревізії Державної аудиторської служби України, оскільки висновки ревізії фактично стосуються умов договору про ціну робіт, які в установленому порядку недійсними не визнанні, а тому це суперечить вимогам ст. 204 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини та проявляється у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору.

Укладаючи договір, який за своєю правовою природою є договором підряду на виконання проектних робіт, сторони погодили вартість робіт в сумі 862301,59 грн. про що підписали без зауважень кошторис на проектні та вишукувальні роботи (додаток №3) та протокол погодження договірної ціни (додаток №2).

Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (ст. 889 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виконано обумовлені договором роботи, а позивачем прийнято їх без заперечень та зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт та накладними.

Про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення відповідачем умов договорів.

Таким чином, в рамках договору, укладеного між сторонами, відповідачем були виконані роботи відповідно до умов договору, які були прийняті позивачем беззаперечно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що актом ревізії від 26.04.2017 №06-21/12, складеним за результатом проведеної Державною аудиторською службою України планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 року, встановлено, що внаслідок недотримання вимог ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 відповідачем завищено вартість проектних робіт по договору на загальну суму 18 623,67 грн., чим завдано збитки позивачу та відповідному місцевому бюджету.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено належними та допустимими доказами сукупності вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до умов договору були виконані роботи, а позивачем, в свою чергу, прийняті виконані роботи без зауважень та оплачені. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ст. 632 ЦК України).

При цьому, суд відхиляє, як не допустимий доказ, акт ревізії Державної аудиторської служби України, на який посилається позивач, як на підставу для повернення коштів в сумі 18623,67 грн., оскільки він не встановлює в розумінні ст. 75 ГПК України обставин, які не потребують доведення та не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін.

Так, загальне поняття акта ревізії наведено у пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 N 550 із подальшими змінами, (далі - Порядок), згідно з яким акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

У цьому випадку акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта ревізії) не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13).

Більше того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на акт Державної аудиторської служби України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Відтак, встановлення контролюючим органом в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача невідповідності щодо вартості та/або обсягу підрядних робіт, не може бути підставою для стягнення з підрядника збитків у розмірі завищеної суми.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, наведеній в постанові №3-69гс12 від 22.01.2013, а також з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 30.01.2018 у справі №910/10637/17.

Жодних інших доказів у підтвердження наявності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму позивач суду не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, суд, за результатом оцінки поданих доказів, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Київдормістпроект про стягнення 18623,67 грн., відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 14.03.2018.

Суддя Т.В. Васильченко