Рішення

від 14.03.2018 по справі 910/22431/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2018Справа № 910/22431/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал ,

м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет , м. Київ

Про стягнення 39 355,31 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет (далі - відповідач) про стягнення 39 355,31 грн., з яких: 34 498,28 грн. за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, 876,12 грн. 3% річних, 3980,91 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано здійсненням відповідачем скиду стічних вод без умов на скид, тобто порушенням Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.17. порушено провадження у справі № 910/22431/17 та призначено її до розгляду на 18.01.18.

18.01.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі з підстав того, що до 20.12.16. абонентом позивача в розумінні Правил № 1879 до 20.12.16. було ТОВ Енергоресурси , а не відповідач, оскільки останній скидав стічні води не в міську каналізацію, а до мереж ТОВ Енергоресурси . Крім того, відповідач вказує на неможливість нарахування на оперативно-господарську санкцію 3% річних та інфляційних втрат, та просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення за скид стічних вод без умов на скид стічних вод за період з 01.12.13. по 20.11.14.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.18. суд дійшов висновку розгляд справи № 910/22431/17 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

31.01.18. позивачем було подано відповідь на відзив, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал наголошує на тому, що відповідач є абонентом позивача за Договором № 03975/5-05 від 16.03.04. та на нього поширюються Правила № 1879, а між позивачем та ТОВ Енергоресурси відсутній будь-який договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення, з огляду на що вказана юридична особа не є споживачем послуг та абонентом позивача. Також позивач наголошує на правомірності нарахування ним 3% річних та інфляційних втрат. Крім означеного позивач вказує на те, що ним не пропущено строк позовної давності.

06.02.18. від позивача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю Паритет повторно викладає правову позицію, означену ним у письмовому відзиві на позовну заяву та просить суд застосувати строк позовної давності.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.04. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (назву якого було змінено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03975/5-05.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послу на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994. № 65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02. № 37 (далі - Правила № 37), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

У відповідності до пункту 2.1.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що всі питання, не передбачені цим Договором, регулюються чинним законодавством України..

Згідно з пунктом 7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання.

Як зазначає позивач, в порушення правил Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.11. Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), відповідач здійснює скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська,2/6, без отримання Умов на скид стічних вод.

Після виявлення факту порушення Правил № 1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.12.13. по 31.10.16. на загальну суму 34 498,28 грн., розрахунок яких здійснено у відповідності до п. 2.1.4 Договору.

На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без діючих Умов на скид стічних вод по об'єкту, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська,2/6, позивачем надано акти зняття показань з приладу обліку за період з 01.12.13. по 30.11.16.

На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил № 1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 18.11.16. щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 34498,28 грн. з розрахунком від 18.11.16. № 15/ВУ-Ф-04/018-10-2016р. Лист-попередження з розрахунком отримано відповідачем 15.12.16., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте, до теперішнього часу заборгованість, що нарахована за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська,2/6 без Умов на скид стічних вод відповідачем не сплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що до 20.12.16. абонентом позивача в розумінні Правил № 1879 до 20.12.16. було ТОВ Енергоресурси , а не відповідач, оскільки останній скидав стічні води не в міську каналізацію, а до мереж ТОВ Енергоресурси .

Разом з тим, відповідачем не доведено, що між позивачем та ТОВ Енергоресурси наявний будь-який договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення, з огляду на що вказана юридична особа не є споживачем послуг та абонентом позивача, а укладений між відповідачем та ТОВ Енергоресурси Договір № 15/2 від 15.04.13. на технічне обслуговування каналізаційних мереж не є підставою для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет від відповідальності за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська,2/6 без Умов на скид стічних вод, а відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що в період з 01.12.13. по 31.10.16. питна вода не потрапляла до централізованих мереж водовідведення позивача. При цьому, надані відповідачем Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва датовані 10.05.12. зі строком дії до 27.04.13.

Серед іншого суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення оперативно-господарської санкції за порушення відповідачем Правил № 1879 та скид стічних вод без отримання відповідних Умов, а не стягнення плати за надані позивачем послуги з водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08. № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), в період з 01.12.13. по 31.10.16. здійснював скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська 2/6 (корпус А), без отримання Умов на скид стічних вод, що в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 8.1 Правил № 1879, а саме, сплати відповідачем в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Як відзначалось судом, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Проте, за висновками суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення 34498,28 грн. не сплив з наступних підстав.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

В листопаді 2016 року за результатами проведеної перевірки після виявлення факту порушення Правил № 1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.12.13. по 31.10.16. на загальну суму 34 498,28 грн., розрахунок яких здійснено у відповідності до п. 2.1.4 Договору. На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил № 1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 18.11.16. щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 34498,28 грн. з розрахунком від 18.11.16. № 15/ВУ-Ф-04/018-10-2016р., з проханням його оплатити в 10-денний термін з дня одержанні. Лист-попередження з розрахунком отримано відповідачем 15.12.16., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, отже, відповідач повинен був його оплатити до 26.12.16. включно, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення 34498,28 грн. почав свій перебіг 27.12.16. та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (13.12.17.) не сплинув.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 34 498,28 грн.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просить суд стягнути з відповідача 876,12 грн. 3% річних, 3980,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заперечував проти задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, посилається на те, що обов'язок сплатити оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також враховуючи п.5.3 Договору, рішення постачальника про нарахування абоненту вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 876,12 грн. 3% річних, 3980,91 грн. інфляційних втрат визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6; ідентифікаційний код 21575029) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 34 498 (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 28 коп. плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, 1402 (одну тисячу чотириста дві) грн. 54 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.17. № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення прийнято, складено та підписано 14.03.18.

Суддя Т.М. Ващенко