Рішення

від 05.02.2018 по справі 911/3341/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3341/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Узинської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Нехай Лариси Володимирівни

про розірвання договору та стягнення 71764,18 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Савчук В.С. (довіреність № 02-14-97 від 25.01.2017 року);

від відповідача: Нехай Л.В. (витяг № 20081889 від 09.02.2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулась Сухоліська сільська рада із позовом до Фізичної особи - підприємця Нехай Лариси Володимирівни про розірвання Договору оренди індивідуально визначеного майна № 08-15 від 16.03.2015 року, укладеного між позивачем та відповідачачем, про надання в строкове, платне користування нежитлового приміщення загальною внутрішньою площею 103,1 кв.м., що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення 71764,18 грн., з яких 49585,82 грн. заборгованості з орендної плати за період березень 2015 року - липень 2017 року, 18761,02 грн. пені за період з 16.03.2015 року по 31.07.2017 року, 3417,34 грн. 5 % штрафу від суми заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2017 року порушено провадження у справі № 911/3341/17 та призначено справу до розгляду на 18.12.2017 року.

13.12.2017 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 18.12.2017 року не відбувся.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/3341/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/3341/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2017 року справу № 911/3341/17 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2018 року.

В судовому засіданні 29.01.2018 року позивачем супровідним листом № 02-14-459 від 15.12.2017 року було подано додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2017 року та заяву про збільшення позовних вимог № 02-14-01 від 02.01.2018 року у зв'язку із збільшення періоду існування заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 88905,77 грн. з яких 59844,85 грн. заборгованості з орендної плати за період березень 2015 року - грудень 2017 року, 24827,31 грн. пені за період з 16.03.2015 року по 31.12.2017 року, 4233,61 грн. 5 % штрафу від суми заборгованості. Вимоги в частині розірвання спірного договору залишити без змін.

В судовому засіданні 29.01.2018 року представниками позивача зазначено, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримують в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Також зазначено про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2018 року основний борг визнав, заперечував проти нарахування штрафних санкцій, проте письмового відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 29.01.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 29.01.2018 року.

В судовому засіданні 29.01.2018 року судом у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено ухвалу про перерву в розгляді справи по суті на 05.02.2018 року, про що сторін, які були присутні в судовому засіданні повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Окрім того, в судовому засіданні 29.01.2018 року представник позивача повідомив суд та надав докази реорганізації Сухоліської сільської ради шляхом приєднання до Узинської міської ради, яка є правонаступником всього майна, прав і обов'язків Сухоліської сільської ради.

Ухвалою суду від 29.01.2018 року на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни позивача у справі № 911/3341/17 - Сухоліської сільської ради на Узинську міську раду.

В судовому засіданні 05.02.2018 року позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням збільшених позовних вимог.

Відповідач судовому засіданні 05.02.2018 року надав суду докази сплати заборгованості з орендної плати в розмірі 59844,85 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог), в підтвердження чого надав квитанцію № 72 від 02.02.2018 року на суму 59844,85 грн. та подав клопотання про зменшенням штрафу та пені, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 05.02.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 16.03.2015 року між Сухоліською сільською радою (далі - позивач, Балансоутримувач), Відділом з управління комунальним майном Білоцерківської районної ради (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Нехай Ларисою Володимирівною (далі - відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди індивідуально визначеного майна № 08-15 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною внутрішньою площею 103,1 кв.м., що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Сухоліси та с. Чепеліївка в особі Сухоліської сільської ради Білоцерківського району, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 80092,00 грн. без ПДВ. Дане приміщення перебуває на балансі Сухоліської сільської ради (далі - Балансоутримувач).

Майно передається в оренду для розміщення магазину-кафетерію (п. 1.2 Договору).

При передачі Майна в оренду обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (п. 2.5 Договору).

Обов'язок щодо складання Акта приймання-передавання при поверненні Майна покладається на Орендаря (п. 2.6 Договору).

Орендна плата є платежем, який Орендар вносить не пізніше 15 числа поточного місяця оренди на рахунок Орендодавця незалежно від наслідків господарської діяльності, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить за перший місяць оренди (береень 2015 року) 625,93 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства орендна плата підлягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції (п. 3.1 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції опублікований в поточному місяці оренди за попередній (п. 3.2 Договору).

У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні оренди визначається на основі орендної плати за попередній місяць пропорційно дням користування (п. 3.3 Договору).

Цей Договір укладено строком на 1 рік та 11 місяців, що діє з 27.02.2015 року по 26.01.2018 року включно (п. 10.1 Договору).

Укладеним між сторонами додатком № 1 до Договору, який підписаний уповноваженими представниками Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача та скріплений їх печатками, останні погодили суму орендної плати за 16 календарних днів у першому місяці оренди - березні 2015 року, яка склала 652,93 грн.

На виконання умов Договору, 16.03.2015 року згідно Акту приймання-передавання орендованого Майна, який підписаний уповноваженими представниками Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача та скріплений їх печатками, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною внутрішньою площею 103,1 кв.м., що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

Однак, як стверджує позивач, відповідачем в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, орендна плата своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість з орендної плати за Договором за період березень 2015 року (16 днів оренди) - грудень 2017 року (згідно уточнених позовних вимог) в розмірі 59844,85 грн., що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово протягом березня 2016 року - вересня 2017 року надсилались відповідачу листи з вимогами про сплату заборгованості існуючої на дату звернення (копії листів, докази надіслання та отримання їх відповідачем наявні в матеріалах справи), які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором найму (оренди), за яким, згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Об'єктами оренди за Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Положеннями п. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в ході розгляду спору надав докази сплати після порушення провадження у справі суми основного боргу (згідно уточнених позовних вимог) в розмірі 59844,85 грн. згідно квитанції № 72 від 02.02.2018 року на суму 59844,85 грн., у зв'язку з чим, провадження у справі в частині вимог про стягнення 59844,85 грн. основного боргу підлягає закриттю судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати орендних платежів позивач (згідно уточнених позовних вимог) просить стягнути з відповідача 24827,31 грн. пені на підставі п. 3.6 Договору за період з 16.03.2015 року по 31.12.2017 року, 4233,61 грн. 5 % штрафу від суми заборгованості на підставі п. 3.8 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується Орендарем з урахуванням пені, нарахованої відповідно до чинного законодавства України розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату сплати від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу включаючи день оплати (п. 3.6 Договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за фактичні періоди існування заборгованості на суми боргу що існували на відповідні дати, і на момент звернення до суду борг не було сплачено (сплата після подання позову). Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 24827,31 грн. пені є доведеною, обґрунтованою та арифметично вірною.

Згідно з п. 3.8 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

Оскільки, на дату сплати орендної плати (02.02.2018 року) заборгованість за нею становила загалом не менше ніж три місяці, штраф правомірно нарахований на суму фактичної заборгованості 59844,85 грн., однак судом виявлено арифметичні помилки в поданому розрахунку штрафу. Судом було здійснено правильний розрахунок штрафу, згідно з яким належна до стягнення сума штрафу становить 2992,25 грн.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

В той же час, відповідач в клопотанні поданому 05.02.2018 року просив суд зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, відповідач посилався на основну суму заборгованості, яка уже сплачена під час розгляду справи, та відсутність достатніх грошових коштів для погашення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, відповідач станом на момент прийняття рішення повністю сплатив суму заборгованості з орендної плати в розмірі 59844,85 грн., що свідчить про значний ступінь виконання зобов'язання боржником, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити заявлену до стягнення з відповідача неустойку у вигляді пені на 94 %.

Стягнення 6 % від заявленої в позові пені в розмірі 1500,00 грн. суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на неустойку (пеню) за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Штраф підлягає відшкодуванню відповідачем в сумі 2992,25 грн. згідно розрахунку суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 1500,00 грн. пені (у зв'язку зі зменшенням судом заявленої в позові пені на 94 %) та 2992,25 грн. штрафу . В частині стягнення 59844,85 грн. суми основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В решті (1241,36 грн. штрафу) позов задоволенню не підлягає (у зв'язку з арифметичними помилками в розрахунках).

Щодо вимоги про ровізрвання спірного Договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого Майна Орендарем (за згодою Орендаря); загибелі орендованого Майна; банкрутства Орендаря; достроково за згодою Сторін; ліквідації Орендаря - юридичної особи; у разі смерті Орендаря (якщо Орендарем є фізична особа) або в інших випадках згідно з чинним законодавством України (п. 10.6 Договору).

За приписами ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як передбачено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того , на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частин 2-3, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За таких обставин, факт прострочення Орендарем сплати орендних платежів, систематичність сплати яких є істотною умовою Договору, впродовж більш ніж трьох місяців, а саме з квітня 2015 року по грудень 2017 року, є підставою для розірвання відповідного Договору оренди індивідуально визначеного майна № 08-15 від 16.03.2015 року , у зв'язку з чим, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Як вбачається із змісту ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (уточнених 29.01.2018 року), з врахуванням сплаченої після подачі позову суми основного боргу та без урахування зменшення розміру пені, що складає 3177,66 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна № 08-15 від 16.03.2015 року, укладений між Сухоліською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Нехай Ларисою Володимирівною про надання в строкове, платне користування нежитлового приміщення загальною внутрішньою площею 103,1 кв.м., що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нехай Лариси Володимирівни (09173 , АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Сухоліської сільської ради ( 09173, Київська обл., Білоцерківський район, с. Сухоліси, вул. Гагаріна, буд. 2, код ЄДРПОУ 04363171) 1500 (одна тисяча п'ятост) грн. 00 коп. пені, 2992 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто два) грн. 24 коп. штрафу та 3177 (три тисячі сто сімдесят сім) грн. 66 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 59844,85 грн. основного боргу закрити.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:21.02.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін