Рішення

від 13.03.2018 по справі 916/191/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/191/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О. розглянувши матеріали справи № 916/191/18

за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» , в особі регіональної філії „Одеська залізниця» ПАТ „Українська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код 40075815)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства „ТЕЙЛО-КОМ» (АДРЕСА_1, 65012, код - 34320109)

про стягнення 35318,14 грн.

з підстав неналежного виконання умов Договору поставки від 28.08.2017 року № ОД/НХ-17-1091НЮ.

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без судового засідання та без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ : 05.02.2018 року Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» , в особі регіональної філії „Одеська залізниця» ПАТ „Українська залізниця» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства „ТЕЙЛО-КОМ» (далі - відповідач) про стягнення 35318,14 грн., з яких: 26400,00 грн. - штраф та 8918,14 грн. - пеня.

06.02.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, запропонував відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копію ухвали суд надіслав позивачу та відповідачу на юридичну адресу згідно витягу з ЄДР. Копія ухвали була отримана позивачем 16.02.2018 року та відповідачем - 18.02.2018 року, про що свідчать відповідні поштові повідомлення.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

28.08.2017 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Постачальник) був укладений Договір поставки №ОД/НХ-17-1091НЮ, на загальну суму 1381512,00 грн.

Відповідно до предмету договору п. 1.1 Відповідач зобов'язався передати у власність Позивача товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами які зазначені в специфікації, а Позивач зобов'язався оплатити товар на умовах договору.

Згідно п. 5.2 розд. 5 договору товар має бути поставлений на підставі письмових заявок Замовника, але не пізніше ніж впродовж 15 робочих днів з моменту їх отримання.

П. 5.3 розділу 5 договору передбачено, у разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, Постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов'язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного Графіком поставки.

Замовник не направляв письму заявку Постачальнику, проте графіком поставки передбачена поставка термометрів у кількості 50 шт. на суму 132000 грн. та ресора ДГКУ у кількості 44 шт на суму 1249512 грн. у третьому кварталі 2017 року, який закінчився 30.09.2017року.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у зазначений договором строк Відповідач поставив Позивачу лише ресору ДГКУ, а поставка термометрів у кількості 50 шт. Відповідачем не була здійснена.

Згідно з п. 11.3 Договору поставки, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару, за кожний день затримки.

Відповідно абз. 2 п. 11.3 Договору поставки за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Отже, посилаючись на умови Договору та ст.193, ч. 4 ст. 231, 216, ч. 7 ст. 269 ГК України, ст. 526, 530, 712 ЦК України Позивач просить суд стягнути з відповідача 35318,14грн., з яких: 26400,00 грн. штрафу та 8918,14 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Так, відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як було вказано, підставою позову про стягнення з Відповідача 26400,00 грн. штрафу та 8918,14 грн. пені є неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 28.08.2017 року №ОД/НХ-17-1091НЮ, щодо строків поставки Відповідачем Позивачу термометрів у кількості 50 шт.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу та пені за порушення зобов`язань за договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У цій справі, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків поставки продукції.

Позивачем, у відповідності до умов договору, розраховано штраф та пеню, які підлягають до стягнення з відповідача. Їх розміри, відповідно, становлять 26400 грн. - штраф та 8918,14 грн. - пеня.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» , в особі регіональної філії „Одеська залізниця» ПАТ „Українська залізниця» підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по судовому збору.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства „ТЕЙЛО-КОМ» (АДРЕСА_1, 65012, код - 34320109) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» , в особі регіональної філії „Одеська залізниця» ПАТ „Українська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код 40075815): 26400 гривень штрафу, 8918 гривень 14коп. пені та гривень 1762 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України.

Суддя О.А. Демешин