Постанова

від 01.03.2018 по справі 910/17652/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа№ 910/17652/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Скриннікова Н.С. довіреність № б/н від 01.03.2018 року;

від відповідача: Якубець В.А. довіреність № 225-КМГ-55 від 05.01.2018 року;

від третьої особи 1: Ткаченко О.О. довіреність № 05703-22903 від 15.12.2017 року;

від третьої особи 2: не прибув;

від третьої особи 3: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року (дата підписання повного тексту рішення 27.12.2017 року)

у справі № 910/17652/17 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп"

до Київської міської ради

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлану Григорівну

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК ТАУЕР"

про розірвання договору оренди

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач), за участі третьої особи, які не заявляють самостійних висог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 1), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлану Григорівну (далі - третя особа 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК ТАУЕР" (далі - третя особа 3) про розірвання договору оренди земельної ділянки по проспекту Оболонськму 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0,2147 га та здійснення реєстраційних дій.

Позовні вимоги мотивовані незаконною відмовою Київської міської ради від розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.11.2013 року про надання у строкове платне користування земельної ділянки по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0,2147 га для будівництва житлового комплексу.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп", вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.11.2013 року про надання у строкове платне користування земельної ділянки по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0,2147 га для будівництва житлового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник Світланою Григорівною від 05.11.2013 року за реєстровим номером 380 та 05.11.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права під реєстраційним номером 203027180000, в іншій частині позову відмовлено рішенням від 13.12.2017 року (повний текст рішення складено - 27.12.2017 року) .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Азаро Груп".

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Крім того, скаржник зауважив, що позивачем невірно було обрано спосіб захисту порушеного права.

Також, скаржник вказав, що Київська міська рада укладаючи договір оренди, передбачала відповідні надходження орендної плати до міського бюджету. Таким чином, розірвання договору оренди землі потягне за собою припинення цих надходжень до міського бюджет та подальші збитки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 року справу № 910/17652/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/17652/17 своєю ухвалою від 24.01.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/17652/17.

У судовому засіданні 01.03.2018 року апелянт та представник третьої особи 1 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення, зазначивши, що на сьогодні були і є включно всі правові підстави для суду розірвати Договір оренди земельної ділянки укладений 05.11.2013 року між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - ТОВ КПО ГАРАНТ перейменованого 07.03.2017 року в ТОВ АЗАРО ГРУП по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0,2147 га (кадастровий номер 8000000000:78:036:01138), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник Світланою Григорівною від 05.11.2013 року за реєстровим номером 380 та 05.11.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права під реєстраційним номером 203027180000 (індексний номер витягу 12243990), що судом було і ухвалено, а документи, які доводять дійсні обставини у справі були надані до Господарського суду м. Києва і приєднаними до метеріалів судової справи 910/17652/17 в копіях та ці документи доводять про наявні і законом визначені правові підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи 3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення, зазначивши, що на даний час обов'язок сплати за користування землею покладається на власників як житлових, так і нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку по проспекту Оболонському, 54 в м. Києві, які несуть витрати по утриманню будинку і прибудинкової території, тобто, несуть витрати по утриманню і обслуговуванню земельної ділянки, на якій розміщений будинок.

Представники третіх осіб 2,3 у судове засідання 01.03.2018 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 14.02.2018 року на відповідні адреси.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб 2, 3, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Київської міської ради - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

05.11.2013 року між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КПО ГАРАНТ" перейменованого в Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАРО ГРУП" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір) відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2012 року №822/8159, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування,) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Оболонський, 54 в Оболонському районі м. Києва, розмір 0,2147 га, цільове призначення - для будівництва житлового комплексу (кадастровий номер 8000000000:78:036:01138) строком на 5 (п'ять) років, дія якого закінчується не раніше 05.11.2018 року.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник Світланою Григорівною від 05.11.2013 року за реєстровим номером 380 та цією ж датою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права під реєстраційним номером 203027180000 (індексний номер витягу 12243990).

Земельна ділянка по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0.2147 га надавалася позивачу, для будівництва житлового комплексу, з врахуванням того, що основним видом статутної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРО ГРУП" є організація будівництва будівель та будівництво житлових і нежитлових будівель та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2015 року будівництво об'єкту завершилося, що підтверджується Сертифікатом засвідчення відповідності закінченого будівництвом об'єкта, відповідно до якого з 23.04.2015 року (дати його видачі) земля почала використовуватися "під комплексне обслуговування" вже побудованого багатоповерхового житлового будинку його співвласниками.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАРО ГРУП" завчасно побудували багатоквартирний житловий будинок по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 26.03.2015 року та Сертифікатом засвідчення відповідності закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) від 23.04.2015 року, серії ІУ № 165151130037, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

В п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 зазначено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Тобто, з 23.04.2015 року з часу завершення будівництвом житлового комплексу змінилося цільове використання земельної ділянки.

Вищезазначений об'єкт будівництва - житловий комплекс будувався, в т.ч., за рахунок залучення коштів інвесторів, а саме, тих юридичних і фізичних осіб, які вклади власні гроші для придбання у приватну власність квартир, або нежитлових приміщень у цій будові по завершенню її будівництва.

В подальшому право власності на окремі частини будівлі перейшли у власність юридичних і фізичних осіб, що не заперечується відповідачем.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання третьої особи 1 про залишення у власності позивача майна (частини багатоквартирного житлового будинку) площею 200 кв.м., яке не заперечується відповідачем.

Зазначена площа є неспіврозмірною з загальною площею об'єкта (загальна площа будинку 15328,1кв.м.), що не спростовує переходу права власності на багатоквартирний житловий будинок, отже, зазначене посилання не свідчить про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із закінченням будівництва та після видачі Сертифікату закінчений будівництвом житловий багатоквартирний будинок позивачем було передано в експлуатацію Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖЕК ТАУЕР" з видом економічної діяльності "комплексне обслуговування житлового будинку", що підтверджується Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 24.04.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.07.2017 року та 05.09.2017 року звертався до Київської міської ради із заявами про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 27-29), вказані звернення були залишені відповідачем без задоволення.

Натомість, третя особа 1 листом від 14.08.2017 року за №057025-14187 повідомила позивача, що дострокове розірвання вказаного договору оренди за згодою сторін можливе при виникненні відповідного права на земельну ділянку у нових власників розташованих на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі (19 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; ст. 32 Закону передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

За вимогами ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласниками багатоквартирного будинку у порядку, встановленому КМУ.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. п.п. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи із зазначених норм законодавства, до набувачів частин будівлі, розташованої на орендованій позивачем земельній ділянці, у зв'язку з відчуженням позивачем на їхню користь окремих частин будівлі та переходом до них (набувачів) права власності на окремі частини будівлі, відповідно, перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій розташована сама будівля.

Проте законодавством не передбачено автоматичного переходу (без переоформлення) права користування земельною ділянкою, тому суд вважає необґрунтованими твердження скаржника про неналежність способу захисту та зміни сторони договору оренди земельної ділянки.

Пунктами "а" і "є" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на припинення дії договору оренди землі.

Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, згідно з вказаними нормами законодавства наслідком набуття права власності на будівлю є перехід права користування (права оренди) земельною ділянкою до набувача та припинення договору оренди земельної ділянки в частині попереднього орендаря.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тобто, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

У відповідності до абз. 2 п. 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1642/2011 від 24.11.2011 року, якщо позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою і фактичне користування нею та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, наявні законні підстави для припинення земельних відносин сторін за договором оренди.

Враховуючи також те, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснюють її нові власники, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.11.2013 року про надання у строкове платне користування земельної ділянки по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0,2147 га для будівництва житлового комплексу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 року по справі №11/227, від 19.06.2012 року по справі №36/368-9/63, від 20.08.2013 року по справі №18/5005/12936/2011, та у постановах Вищого господарського суду України, від 23.12.2015 року по справі № 916/1157/15-г, від 02.09.2015 року по справі № 918/75/15, від 23.09.2015 року по справі № 910/29436/14, від 01.03.2017 по справі №910/14070/16.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 09.11.1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19.12.1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 09.11.1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що щомісячна сплата коштів з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРО ГРУП" з 23.04.2015 року є безпідставною.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в часині здійснення відповідних реєстраційних дій по внесенню відповідних відомостей, записів і змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права по результату розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.11.2013 року про надання у строкове платне користування земельної ділянки по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва розміром 0,2147 га для будівництва житлового комплексу, оскільки відповідачем в даній справі є - Київська міська рада до компетенції якої не віднесено здійснення реєстраційних дій.

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що в разі задоволення позовних вимог бюджет міста недоотримає відповідні надходження за орендну плату, що потягне за собою збитки, як безпідставне.

Зазначене посилання не спростовує правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання договору.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача. Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі №910/17652/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №10/17652/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 12.03.2018 року