Рішення

від 12.03.2018 по справі 917/1981/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 Справа № 917/1981/17

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник", вул. Червона, 1А, м. Запоріжжя, 69068

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Капітал", АДРЕСА_1, 39600

про стягнення 176631,71 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" (далі - ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Капітал" 150000 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № КК-2203/01 від 22.03.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.11.2017. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 13.12.2017.

13.12.2017. суд за клопотанням представника позивача відклав розгляд справи на 11.01.2018., про що виніс відповідну ухвалу.

У зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, викладеною у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII, суд ухвалою від 11.01.2018. постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та відкласти підготовче засідання у справі на 15.02.2018.

Ухвалою від 15.02.2018. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.03.2018.

26.12.2017. до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 15732), в якій він просить стягнути з відповідача 176631,71 грн., в тому числі 150000,00 грн. основного боргу, 19339,30 грн. пені, 5019,03 грн. збитків від інфляції та 2273,38 грн. 3% річних.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог надійшла до закінчення підготовчого засідання, вказана заява прийнята судом до розгляду. В зв'язку з цим розглядається позов про стягнення 176631,71 грн., в тому числі 150000,00 грн. основного боргу, 19339,30 грн. пені, 5019,03 грн. збитків від інфляції та 2273,38 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

В судове засідання 12.03.2018. сторони не з'явилися. Про час, дату та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, в зв'язку з цим справа розглядається по суті без участі в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2017. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № КК-2203/01 (далі - договір, копія договору - а.с. 6-11).

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2017 році поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару після 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки товару.

Згідно п. 5.4. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 189028,00 грн. На підтвердження факту поставок товару позивачем надано копії видаткових накладних № б00001414 від 03.05.2017. на суму 77370,00 грн. та № б00001548 від 15.05.2017р. на суму 111658,00 грн. (а.с. 12, 13). Вказані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Специфікація № 1 (додаток № 1 до договору) та акти приймання-передачі товару, які вказані в п. 1.1., 5.4. договору в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (далі - Закон).

Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вказане, видаткові накладні, на які посилається позивач як на доказ поставки ним товару відповідачу у розумінні норм Закону є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує проведення господарської операції, і, відповідно, може підтвердити факт отримання товару, його кількість та вартість.

Таким чином, суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено поставку відповідачу товару на суму 189028,00 грн.

На виконання умов договору позивач виписав відповідачу рахунки на оплату по замовленню № 1891 від 03.05.2017р. на суму 77370,00 грн. та по замовленню № 1382 від 15.05.2017р. на суму 111658,00 грн. (а.с. 39, 40).

Відповідач вказані рахунки оплатив частково, на суму 39028,00 грн. Так, 17.08.2017. відповідач оплатив 27370,00 грн. згідно рахунку № 1891 від 03.05.2017. (платіжне доручення № 262 - а.с. 41), а 18.08.2017. сплатив 11658,00 грн. згідно рахунку № 1382 від 15.05.2017р. (платіжне доручення № 263 - а.с. 42).

Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за товар, поставлений по договору, в розмірі 150000,00 грн.

Згідно п. 9.1. та п. 9.2. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

На виконання п. 9.1. договору 19.10.2017. позивач направив відповідачу претензію про погашення боргу (копія претензії та докази її направлення - а.с. 43, 44).

Відповідач у своєму листі (а.с. 14) визнав борг в сумі 150000,00 грн. та гарантував його погашення в термін до 31.10.2017.

Проте, як стверджує позивач, заборгованість відповідачем до цього часу не сплачена.

В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 150000,00 грн. основного боргу.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази оплати товару в повному обсязі.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню повністю в сумі 150000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 19339,30 грн. пені за загальний період з 19.06.2017. по 13.12.2017., 5019,03 грн. збитків від інфляції за загальний період з липня по жовтень 2017 року та 2273,38 грн. 3% річних за загальний період з 19.06.2017. по 13.12.2017.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2. договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що позивач безпідставно нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, оскільки умовами договору передбачено нарахування одинарного розміру облікової ставки НБУ.

Також судом встановлено, що позивач невірно нараховує пеню та річні на заборгованість по видатковій накладній № б00001548 від 15.05.2017. Так, за 18.08.2017. позивач нарахував пеню та річні на суму боргу 111658,00 грн., тоді як 18.08.2017. платіжним дорученням № 263 відповідач сплатив 11658,00 грн. згідно рахунку № 1382 від 15.05.2017р., який виписано на вказану видаткову накладну. Тобто, станом на 18.08.2017. сума боргу по видатковій накладній № б00001548 від 15.05.2017. становила 100000,00 грн. і саме на цю суму необхідно нараховувати пеню та річні за вказану дату.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок суми пені та річних і встановлено, що стягненню підлягає пеня в розмірі 9665,66 грн. та 3% річних в розмірі 2272,42 грн.

Крім цього, суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановив його правильність.

Таким чином, стягненню підлягають 9665,66 грн. пені, 2272,42 грн. 3% річних та 5019,03 грн. інфляційних. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Капітал" (АДРЕСА_1, 39600; код ЄДРПОУ 40214049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" (вул. Червона, 1А, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 34975392) 150000 грн. 00 коп. основного боргу, 9665 грн. 66 коп. пені, 5019 грн. 03 коп. інфляційних, 2272 грн. 42 коп. 3% річних та 2504 грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.03.2018.

Суддя О.С. Семчук