Ухвала

від 06.03.2018 по справі 804/1407/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 березня 2018 року Справа № 804/1407/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу Могилівський дошкільний навчальний заклад - 2 "Дзвіночок" про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу Могилівський дошкільний навчальний заклад - 2 "Дзвіночок", у якому позивач просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єкта, а саме: будівлі за адресою: Дніпропетровська області, Царичанський район, с. Могилів, вул. Центральна, 54 Комунального закладу Могилівський дошкільний навчальний заклад - 2 "Дзвіночок" (код ЄДРПОУ 36595515) до повного усунення порушень шляхом заборони експлуатації та зобов'язання зупинити експлуатацію вищезазначеного об'єкта.

Одночасно у позові позивач заявляв клопотання щодо відстрочення сплати судового збору на підставі того, що позивач є бюджетною неприбутковою організацією, яка звертається до суду за захистом життя та здоров'я людей, утримується за рахунок коштів Державного бюджету.

Ухвалою суду від 27.02.2018 у задоволенні вказаного клопотання позивачеві було відмовлено.

Також, ухвалою суду від 27.02.2018 зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1762 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вказаної вище ухвали, позивачем 06.03.2018 подано до канцелярії суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач заявляє клопотання щодо відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору посилаючись на те, що позивач є бюджетною неприбутковою організацією, яка звертається до суду за захистом життя та здоров'я людей; у 2018 році позивача не забезпечено відповідним фінансуванням щодо сплати судового збору та на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №826/16796/14, як на підстави для задоволення зазначених клопотань, а також просить у разі відмови у задоволенні вказаних клопотань продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2018 щодо сплати судового збору у розмірі встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір" разом з поданою заявою про усунення недоліків позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивачем вимоги вказаної вище ухвали не виконані, оскільки відповідного документу про сплату судового збору суду позивачем не надано у встановлений судом строк.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин та враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду, даний позов слід повернути позивачеві.

Що стосується заявлення позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви клопотань про відстрочення сплати судового збору, про звільнення від сплати судового збору, про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, то в цій частині заяв слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за цим позовом або звільнення від сплати судового збору за подання даного позову, суд виходить із того, що відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не звільнений від сплати судового збору при поданні до суду позовів. Також, і обмежене фінансування бюджетної установи чи відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Водночас, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи або відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена правова позиція узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України, яка відображена в ухвалах від 20.01.2014р. (36722122), від 15.04.2014р. (38331796), від 29.07.2014р. (39942890) та з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ "Про судовий збір", а також у у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2.

Судом також враховується і те, що законодавець не вніс позивача до переліку осіб, установ та організацій, які звільняються від сплати судового збору згідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для відстрочення позивачеві сплати судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, а посилання позивача на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору не приймається судом до уваги з вищенаведених підстав. При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи позов, позивач діє як суб'єкт владних повноважень, а тому суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачеві або звільнення позивача від сплати судового збору з причин відсутності (недостатності) у нього коштів на сплату судового збору.

Також слід зазначити, що судом не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №826/16796/14 якою задоволено клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з обмеженим фінансуванням державної установи з огляду на те, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони у кожному конкретному випадку окремо, зокрема, судом враховуються і заходи, вжиті суб'єктом владних повноважень для можливості виконання, покладених на нього повноважень, у тому числі і вжиття заходів для належного фінансування з метою можливості сплати суб'єктом владних повноважень судового збору при зверненнях такого суб'єкта до суду.

Так, судом також прийнято до уваги і те, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання адміністративних позовів до суду саме законодавчо закріпленими нормами протягом уже більш як двох років, проте жодних доказів на виправлення вказаної ситуації та відповідних звернень до компетентних органів позивачем не надано.

При цьому, слід зазначити, що згідно ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017р., суд враховує висновки щодо застосування норм права Верховного Суду України, які викладені лише у його постановах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотань позивача про відстрочення йому сплати судового збору або звільнення його від сплати судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом у поданих заявах про усунення недоліків, які фактично не були усунуті позивачем у спосіб, що встановлений ухвалою суду від 27.02.2018.

Щодо заявленого клопотання позивача про продовження процесуального строку для усунення недоліків даного позову, то судом воно не приймається до уваги, оскільки позивачеві було надано достатньо часу для усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 27.02.2018., проте, з 28.02.2018 по 06.03.2018 жодних доказів виконання вимог ухвали суду не надано, а також у вказаній вище заяві відсутні будь-які посилання на докази, які б свідчили про те, що позивач зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі та у певний строк.

Враховуючи наведене, та те, що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову у спосіб зазначений в ухвалі суду від 27.02.2018р., суд приходить до висновку, що даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.1 ч.2, ч.ч. 3,4 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Керуючись ст.8 Закону України "Про судовий збір", ст. 133, п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору, про звільнення від сплати судового збору, про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви - відмовити.

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу Могилівський дошкільний навчальний заклад - 2 "Дзвіночок" про застосування заходів реагування - повернути позивачеві.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.

Роз'яснити позивачеві, що згідно ч.8 ст. 169 вказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко