Рішення

від 26.02.2018 по справі 808/2909/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Справа № 808/2909/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛС Єдність» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛС Єдність» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках.

Ухвалою від 06 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 25 жовтня 2017 року.

Ухвалою від 25 жовтня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №808/1612/17.

12 січня 2018 року ухвалою суду провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 25 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України (далі за текстом - ПК України) та зазначено, що за підприємством рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1 283 785,57 грн. (з яких відповідачем частково сплачено суму заборгованості в розмірі 23 275 грн. та нараховано на підставі статті 129 Податкового кодексу України суму пені в розмірі 88 461,82 грн.), який виник в внаслідок несплати відповідачем суми, визначеної контролюючим органом у податкових повідомленнях - рішеннях та суми, самостійно визначеної у податковій декларації.

Представник позивача 26 лютого 2018 року прибув до суду та подав клопотання, в якому просить суд розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Отже керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛС Єдність» (код ЄДРПОУ 30745111) зареєстроване, як юридична особа 31 січня 2000 року, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Станом на час розгляду адміністративної справи у суді за відповідачем обліковується податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 1 283 785,57 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла в наслідок проведеної позивачем стосовно відповідача позапланової виїзної перевірки. На підставі висновків акту перевірки № 2202/04-62-22-3/30745111 від 12 серпня 2014 року, винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 26 грудня 2016 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 195 323,75 грн., яким нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 956 259 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 239 064,75 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення надсилалось на адресу відповідача.

У суду відсутні доказів в матеріалах справи, щодо оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Також судом встановлено, що податковий борг виник на підставі поданого до контролюючого органу податкової декларації по податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 16 серпня 2017 року згідно якої відповідач самостійно визначив суму податку, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у 2017 році за 7 місяць на суму 23275 грн., яка відповідачем не сплачена.

А також заборгованість по податку на додану вартість складається з пені, яка нарахована відповідно до статті 129 Податкового кодексу України в сумі 23275 грн.

Отже, враховуючи викладене загальна сума податкового боргу по податку на додану вартість складає 1 283 785,57 грн.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 ПК України ГУ ДФС у Запорізькій області, 18 травня 2017 року сформована податкова вимога №2394-17 на суму 1 282 492,37 грн., яка отримано уповноваженою особою відповідача.

Отже, з огляду на вищевикладене та відповідно до інтегрованих карток, довідок про заборгованість платника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛС Єдність» загальна сума податкового боргу відповідача по податку на додану вартість складає 1 283 785,57 грн., який до теперішнього часу не погашений.

Отже оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У зазначені строки нараховані податкові зобов'язання не сплачено, тому згідно підпунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами підпункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Підпунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податковий орган на підтвердження податкового боргу відповідача по податку на додану вартість в сумі 1 283 539,75 грн. надав: податкову вимогу, інтегровану картку, довідку про заборгованість, податкове повідомлення - рішення, податкову декларацію.

На момент розгляду справи в суді, вказана сума податкових зобов'язань відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Наявність податкового боргу відповідача, за податковим повідомлення - рішенням № НОМЕР_1 від 26 грудня 2016 року, також підтверджується рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року по справі № 808/1612/17.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем узгодженої податкової заборгованості податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов Головного управління ДФС у Запорізькій області є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛС Єдність» (код ЄДРПОУ 30745111) у банках, обслуговуючих такого платника з податку на додану вартість в розмірі 1283785 (один мільйон двісті вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) гривень 57 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений статтею 255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтями 292, 295 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26 лютого 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов