Рішення

від 07.03.2018 по справі 188/1671/17

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1671/17

Провадження № 2/188/71/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючої судді Ніколаєвої І.К.

при секретарі Карпенко С.М.

з участю представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні с. Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної Державної адміністрації, ОСОБА_4 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа відділ Держгеокадастру у Петропавлівському районі

про визнання права власності на земельну ділянку ( пай) в порядку спадкування за законом

Встановив:

До суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 районної державної адміністрації, ОСОБА_4 сільської ради, Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа відділ Держгеокадастру у Петропавлівському районі про визнання права власності на земельну ділянку ( пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову вказала, що 03 листопада 1998 року її чоловік - ОСОБА_5 помер, про що зроблений відповідний актовий запис № 83, що підтверджується копією свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 314137.

Отримати державний акт на право власності на земельну ділянку чоловік не зміг, після смерті чоловіка відкрилась спадщина. Але державний акт на право приватної власності на землю виданого громадянину України ОСОБА_5 по цей час їй не видано, отримати спадщину іншим чином вона не має змоги.

Актом від 22.11.2017 року підтверджено, що на момент смерті вона проживала однією сім'єю зі спадкодавцем, інших спадкоємців за законом не має, своїх вимог щодо оформлення спадку не заявляли.

Вона, як спадкоємець за законом, звернулася до ОСОБА_4 сільської ради, державного нотаріуса Петропавлівського району з заявою про прийняття спадщини, але із-за відсутності державного акту на землю, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину .

Довідкою № 675 від 19.12.2017 року виданою ОСОБА_4 сільською радою підтверджено, що право на земельну ділянку (пай), згідно сертифікату серії ДП № 0128850, виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП імені Чкалова ОСОБА_5 забезпечено в натурі на місцевості земельною ділянкою (пай) № 32, площею 3,7350 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:01:001:2147 та знаходиться на даний час в оренді С(Ф)Г Престиж (за договором оренди між ОСОБА_3 райдержадміністрацією та С(Ф)Г Престиж .

Постільки, нотаріально оформити спадщину вона не може, то змушена звернутися до суду з даним позовом з метою захисту її порушеного права через те, що належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

На підставі викладеного позивачка прохає суд задовольнити її позов.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, прохає його задовольнити повністю судові витрати покласти на позивача, обґрунтувала позовну вимогу та надала пояснення які збігаються з викладеними у позовній заяві обставинами.

Відповідач ОСОБА_3 райдержадміністрація, будучи повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилась, заяви про перенесення слухання справи суду не надала.

Відповідач ОСОБА_4 сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, надала суду письмову заяву з проханням слухати справу в їх відсутність, позов визнали, прохають судові витрати покласти на позивача.

Третя особа в судове засідання, будучи повідомлена належним чином, не з'явилась, заяву про перенесення слухання справи суду не надали.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, та врахувавши позицію відповідача, який позовні вимоги визнає, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що 03 листопада 1998 року помер ОСОБА_5, який був чоловіком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 314137, та про що зроблений відповідний актовий запис № 83 ( а.с. 6) та свідоцтвом про шлюб серії 1-КИ № 364485 виданого повторно ОСОБА_3 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 16 травня 2017 року, актовий запис № 25 ( а.с. 5) .

Позивач проживала разом з померлим чоловіком на момент його смерті за адресою вул. Набережна, 25, с. Олефірівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, що підтверджується актом депутата від 02.11.2017 року ( а.с. 18).

Померлий ОСОБА_5 заповіту у виконкомі ОСОБА_4 сільської ради не посвідчував, що підтверджується довідкою відповідача № 2776 від 25.12.2013 року ( а.с.19).

Померлому ОСОБА_5 було надано право на земельну частку пай, як члену КСП ім. Чкалова, у розмірі 3,41 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що підтверджується сертифікатом серії ДП № 0128850 виданого 09.06.1997 року, що підтверджується копією вказаного сертифікату ( а.с.4). сертифікат про право на земельну частку (пай) згідно з вищевказаними правовими нормами є належним та достатнім документом на підтвердження права ОСОБА_5 на земельну частку (пай).

Довідкою № 675 від 19.12.2017 року виданою ОСОБА_4 сільською радою підтверджено, що право на земельну ділянку (пай), згідно сертифікату серії ДП № 0128850, виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП імені Чкалова ОСОБА_5 забезпечено в натурі на місцевості земельною ділянкою (пай) № 32, площею 3,7350 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:01:001:2147 та знаходиться на даний час в оренді С(Ф)Г Престиж (за договором оренди між ОСОБА_3 райдержадміністрацією та С(Ф)Г Престиж .

Позивач іншого способу захисту свого порушеного права, як спадкоємця за законом після померлого чоловіка, ніж звернення до суду з даним позовом не має, що підтверджується Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19.12.2017 року ( а.с.31).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Постільки спадщина відкрилась 03 листопада 1998 року, суд при вирішенні спору, керується нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР спадкування за законом має місце, коли та наскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на час смерті спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року для набуття спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 2ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

За п.ґ ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі Закон № 899) право на земельну частку (пай) мають в тому числі громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно п. 113 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. N 18/5, яка була чинною на час відкриття спадщини після смерті померлого чоловіка ОСОБА_5, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої держадміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Відповідно до абзацу 12 Роз'яснення Міністерства Юстиції України державним та приватним нотаріусам від 15.04.2010 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і, як наслідок, правовстановлюючий документ відсутній, питання належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.

Аналогічної думки дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справа, який в п. 4 лист про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13: якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

У п.п. 11, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Судом встановлено, що позивачка від спадщини не відмовилась, на момент смерті проживала разом з чоловіком та фактично вступила в управління та розпорядження спадковим майном в порядку ст. 549 ЦК УРСР.

Об'єкт спадкування - земельна ділянка має майновий характер, а тому приймаючи спадщину позивачка приймає права і обов'язки спадкодавця.

Відповідач позов визнає, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі, у порядку ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 57-60, 88, 209, 212- 215, 223, 294, 319 ЦПК України, ст.ст. 524 - 249 ЦК УРСР, ст.ст. ст.81,152, 158 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної Державної адміністрації, ОСОБА_4 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа відділ Держгеокадастру у Петропавлівському районі про визнання права власності на земельну ділянку ( пай) в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку (пай № 32) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,7350 га, кадастровий номер земельної ділянки 1223881500:01:001:2147, що належала, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0128850 ОСОБА_5, померлому 03 листопада 1998 року.

Судові витрати по справі покласти на ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_6